Справа № 490/8719/19
нп 2-з/490/118/2019
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 жовтня 2019 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П, яка діє від імені суду (ч. 1 ст. 34 ЦПК України), розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту до пред'явлення позову,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій просив до пред'явлення позову про визнання недійсними прилюдних торгів (протокол СЕТАМ №422763 від 26.09.2019 року) з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 забезпечити шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що 26.09.2019 року електронні торги з приводу реалізації цього арештованого майна вже відбулися, однак заявник їх оспорює, а в разі здійснення повного розрахунку покупцем державний виконавець зможе видати покупцю відповідний акт про проведення електронних торгів, що дає можливість у подальшому здійснити відчуження майна, а тому невжиття вказаних заявником заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.
Заява передана судді Черенковій Н.П. 04.10.2019 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У відповідності з ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Згідно вимог ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як вбачається з матеріалів заяви, 26.09.2019 року відбулися електронні торги з продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1
Згідно протоколу електронних торгів від 26.09.2019 року сума у розмірі 441 050,27 грн. має бути сплачена переможцем до 10.10.2019 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Однак, заявником не обґрунтовано необхідність забезпечення позову до пред'явлення позову, якщо сума переможцем електронних торгів має бути внесена до 10.10.2019 року, що не позбавляє заявника у строк до 10.10.2019 року звернутися з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів та із заявою про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе рішення суду.
При цьому подача позову про визнання торгів недійсними передбачає можливість прийняття мір щодо забезпечення позову.
За такого, у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151 - 152, 260, 354 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту до пред'явлення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова