Ухвала від 02.10.2019 по справі 490/7200/18

490/7200/18 02.10.2019

нп 1-кс/490/6441/2019

Справа № 490/7200/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №32018150000000052 внесеного до ЄРДР 06.08.2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, арештованого ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2018 року. В обгрунтування поданого клопотання, зазначено, що вилучене, в ході проведеного обшуку у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Волга» за адресою: м. Миколаїв пр. Центральний, 24А майно,тримається під арештом понад 12 місяців, жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні слідчими не здійснюється, вилучене майно не має ознак незаконно виготовлених та безпідставно утримається під арештом. Крім цього особа яка звернулася із клопотанням вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018150000000052 станом на 20.09.2019 року має бути завершене, у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, таким чином порушуються права власника на володіння та користування майном. За вказаних обставин вважає необхідність у продовженні заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

В судове засідання заявник не з'явився, надавши заяву, згідно якої просить розглянути клопотання у його відсутності.

Слідчий в судове засідання не з'явився, причину суду не сповістив.

Дослідивши матеріали, надані в обґрунтування клопотання, приходжу до наступних висновків.

Як бачається з витягу з ЄРДР 06.08.2018р. до такого під №32018150000000052 внесено відомості з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 204 КК України про те, що невстановлені особи, на території м. Миколаєва, здійснюють збут незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме табаку для кальянів без марок акцизного податку, в тому числі через мережу Інтернет.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.09.2018р. накладено арешт на вилучене у ОСОБА_3 в ході проведеного в гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Волга» за адресою: м. Миколаїв пр. Центральний, 24А обшуку, майно:

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Serbetli», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 1140 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Milano», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 69 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Северний», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 9 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «DarkSide», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 15 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Fumari», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 11 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Serbetli», різних смаків вагою по 500 грам у кількості 15 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Serbetli», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 14 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Накхла», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 184 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «AlFakher», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 48 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Buta», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 74 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Sultan», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 117 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Adalya», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 41 шт.

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Serbetli», різних смаків вагою по 500 грам у кількості 12 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Serbetli», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 235 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Fumari», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 15 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Milano», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 15 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Fusion», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 15 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «DarkSide», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 12 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Afzal», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 2 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Adalya», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 10 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Северний», різних смаків вагою по 100 грам у кількості 9 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Mizo», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 8 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «AlFakher», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 8 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Sultan», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 9 шт.;

- пачки з тютюном для куріння кальяну марки «Buta», різних смаків вагою по 50 грам у кількості 17 шт.;

- грошові кошти, отримані від реалізації тютюну для куріння кальяну номіналом 200 гривень, серії КВ 0788723 - у кількості 1 шт.

Частиною 1 ст. 204 КК України встановлено відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів.

Для кваліфікації дій за вищевказаною статтею необхідно встановити серед іншого, що підакцизні товари є незаконно виготовленими.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №32018150000000052 яке триває з 06.08.2018р. мало бути проведено ряд слідчих (розшукових) дій, серед яких проведено експертизи, допитано осіб у якості свідків, тощо.

Разом із цим, з матеріалів клопотання вбачається, що ознак незаконності виготовлення табаку для кальянів, на які накладено арешт, належними доказами, здобутими в ході досудового розслідування, а ні слідчий а ні прокурор не володіють.

ОСОБА_3 не є підозрюваними за кримінальним провадженням №32018150000000052 від 06.08.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України в рамках якого прийнято рішення про арешт майна, тобто не належить до кола осіб, наведених у ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду по справі "Мороко проти Російської Федерації" від 12.06.2008, Судом зазначається: "Попередні положення не зменшують права держави забезпечувати виконання таких законів, які їй видаються необхідними для здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів чи для забезпечення сплати податків чи інших зборів та штрафів".

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

В силу положень кримінального процесуального законодавства України на учасників судового процесу покладається обов'язок щодо доведення правомірності своїх дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права; попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Відповідно до п. 9 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься недоторканність права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Незважаючи на те, що обмеження права власності ОСОБА_3 під час кримінального провадження здійснено на підставі відповідного судового рішення, в ході розгляду клопотання встановлено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Подальше застосування арешту майна порушуватиме справедливий баланс між публічними та приватними інтересами, що може спричинити виникнення надмірного тягаря у вигляді матеріальних збитків для власника майна.

Враховуючи викладене, вважаю, що на теперішній час відсутні підстави для збереження заходу забезпечення у вигляді арешту майна, потреба у застосуванні заходу забезпечення, у вигляді арешту відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Враховуючи наведене, клопотання необхідно задовольнити а майно, арешт щодо якого скасовується, необхідно повернути ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 167, 170 - 174 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2018 року - задовольнити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.09.2018 на :