Справа № 485/347/19
Провадження №1-кп/485/39/19
04 жовтня 2019 року Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка матеріали кримінального провадження №12019150310000134 від 15.02.2019 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, українця, громадянина України, з початковою освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, утриманців немаючого, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25.05.2012 за ч.1 ст.304, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випрбуванням строком на 1 рік 6 місяців; 2) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04.02.2013 за ч.3 ст.186, ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, 04.12.2015 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 3 місяці 21 день на підставі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26.11.2015 року; 3) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08.06.2017 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
встановив:
Суд визнав доведеним, що 14 лютого 2019 року близько 21:00, більш точного часу не встановлено, обвинувачений ОСОБА_5 , прибув до домоволодіння потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , де діючи умисно, з невстановлених в ході досудового розслідування мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, і бажаючи їх вчинити, відчинив вхідну хвіртку та проник на територію вищевказаного домоволодіння. Продовжуючи свої злочинні протиправні дії, спрямовані на проникнення до житла потерпілого, який є особою похилого віку, обвинувачений ОСОБА_5 шляхом розбиття пошкодив скло на вхідних дверях будинку, через отвір рукою відімкнув внутрішній запірний пристрій після чого відчинив двері та без відома власника проник до вищевказаного будинку, чим порушив статтю 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та іншого володіння особи. Після проникнення обвинувачений протягом 10 хвилин незаконно перебував у житлі потерпілого ОСОБА_7 , та був змушений покинути будинок, оскільки був викритий сусідами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав, суду надав пояснення, що потерпілого добре не знає, у неприязних відносинах з ним не перебував, йому відомо, що дід проживає сам, випиває, одного разу, близько пів року тому, заходив з родичем потерпілого до нього у двір, тоді й бачив розташування будівель у дворі. Також у січні заходив колядувати. 14 лютого 2019 року весь день був вдома. Під вечір, близько 20:10 год пішов до магазину, який розташований близько 8 хв. ходьби від його дому, де швидко придбав цигарки, розміняв 20 грн. дрібними купюрами і пішов до ОСОБА_10 грати в карти. Проходив повз будинок ОСОБА_7 , який проживає через два будинки від магазину, однак нікуди не проникав. До ОСОБА_10 від магазину йти близько 10хв., на місце прийшов десь о 20:30, у нього був ОСОБА_11 , прізвище якого він не знає, ОСОБА_12 купив 0,5л. самогону, який вони вживали та грали в карти на гроші до 1:00 год, доки по нього не прийшла матір й вони пішли разом додому. Зранку до нього приїхали працівники поліції, які звинуватили його у проникненні до будинку ОСОБА_13 , хоча в цей час він був у ОСОБА_14 .
У наступному ОСОБА_5 змінив показання, показав, що з самого початку не збирався йти до ОСОБА_10 , а вирішив піти по свою матір, яка доглядала дітей по сусідству з ОСОБА_15 , зайшов в магазин, де можливо купував горілку, цигарки та гральні карти, зайшов по матір, однак вона ще була зайнята, після чого побачив, що у вікні домоволодіння ОСОБА_10 горить світло та вирішив зайти в гості. До ОСОБА_10 прийшов о 20:30, той був сам, вони грали в карти, потім прийшов ОСОБА_11 , деякий час грав з ними, потім пішов, а він був до 1 год.
Твердить, що не причетний до даного злочину, свідки його оговорюють, інших достатніх доказів його вини не здобуто, а тому просить його виправдати.
Разом з тим, незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними безпосередньо дослідженими судом доказами.
Протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_7 , згідно якого 15 лютого 2019 року останній повідомив слідчого Снігурівського ВП ГУНП України у Миколаївській області про незаконне проникнення до житла ОСОБА_16 , яке мало місце 14.02.2019р. біля 22 год. (а.с.100), за якою 15 лютого 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019150310000134 про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування за ч.1 ст.162 КК України (а.с. 99).
Протоколом огляду місця події від 15 лютого 2019 року території домоволодіння ОСОБА_7 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , з фототаблицею, в ході якого зафіксовано, що вхід на територію домоволодіння здійснюється через дерев'яні ворота, справа від яких знаходится будівля житлового будинку; дерев'яні двері, які є входом до будинку та закриваються з внутрішньої сторони металевою пластиною на скобу, мають пошкодження нижньої секції скла, яке хаотично розкидане по землі при вході, перед входом до будинку на землі виявлено металевий кошик, іншу обстановку не порушено (а.с.105-112).
Показаннями свідка ОСОБА_9 , який суду показав, що є сусідом потерпілого, 14 лютого 2019 року у вечірній час близько 21 год. вийшов на вулицю із своєю співмешканкою ОСОБА_17 , почув двічі дзвін битого скла зі сторони будинку ОСОБА_7 . Це його насторожило, оскільки потерпілій живе сам та є особою похилого віку. Взявши ліхтарик він зайшов до двору потерпілого. Дружина залишилася біля двору. Помітив, що хвіртка була відчинена частково, а на вхідних дверях було розбите скло. З того зрозумів, що в будинку хтось сторонній. Крикнув дружині, щоб кликала допомогу. Потім дружина підійшла до нього та в цей час коли вони світили ліхтарем у двері будинку, двері раптово відчинилися, з них вилетів ковшик з водою, вибіг ОСОБА_18 та відразу побіг на вихід до воріт й зник.
Показання свідка ОСОБА_9 повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Так, свідок ОСОБА_19 суду показала, що обвинуваченого знає, неприязних відносин не було, 14 лютого 2019 року близько 21 год. вони з свідком ОСОБА_9 почули дзвін битого скла зі сторони домоволодіння ОСОБА_7 . Чоловік у двір зайшов першим. Потім крикнув, щоб вона кликала сусідів. Вона позвала свекруху. Коли зайшла у двір, побачила, як у той час з дверей будинку потерпілого спочатку вилетів ковшик з водою, а потім вибіг ОСОБА_18 та втік.
Свідок ОСОБА_20 суду показала, що з обвинуваченим конфліктів не було, потерпілий її тесть, 14.02.2019 року близько 10 год. їй зателефонувала ОСОБА_21 (мати свідка ОСОБА_22 ) та повідомила, що ОСОБА_23 застав у будинку тестя ОСОБА_16 , який втік, тесть у той час був вдома, він погано чує, а тому нічого не пояснить; на вхідних дверях будинку було розбите скло, інша обставновка порушена не була; у січні двічі бачила як ОСОБА_18 виходив з дому потерпілого сам.
Крім того, показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_9 також підтверджені протоколами проведення слідчого експерименту від 18 лютого 2019 року за їх участі, у ході яких останні показали на місці, звідки вони почули звін розбитого скла, який йшов з території домоволодіння ОСОБА_20 та як після цього виявили ОСОБА_5 , який вибігав з будинку потерпілого (а.с.117-121, 122-126).
Вказані докази є належними, допустимими , достовірними та достатніми для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.
Таким чином, обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю досліджених доказів. Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
Твердження обвинуваченого про те, що він не причетний до вчинення злочину й таке підтвердує свідок ОСОБА_24 неспроможні, виходячи з наступного.
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що обвинувачений це його знайомий. В ніч коли стався факт проникнення до житла ОСОБА_25 , ОСОБА_18 приходив до нього грати в карти, приблизно прийшов о 20:00 год., коли ще тільки темніло, а пішов за 1:00 ночі. ОСОБА_18 приніс горілку, в чому був одягнений не пам'ятає, відлучався він лише на декілька хвилин у туалет надвір, в інший час був у будинку. Від ОСОБА_16 до його будинку йти близько 20 хв., від його будинку до ОСОБА_25 близько 5 хв.
Показання вказаного свідка суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_18 не міг прибути до свідка коли лише темніло, оскільки о 20 год у лютому вже темно, сам ОСОБА_18 ствердив, що прийшов до свідка о 20:30 год., тобто показання свідка є сумнівними з точки зору їх надійності, а іншими доказами вони не підтверджуються. З показань цього свідка встановити об'єктивну істину щодо точного часу прибуття ОСОБА_16 до нього додому не представляється можливим.
Таким чином, показання даного свідка не спростовують того факту, що ОСОБА_18 близько 21 год вчинив дане кримінальне правопорушення, враховуючи, що свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_9 конкретно, чітко та послідовно вказують саме на нього, як на особу, яка вчинила даний злочин. Підстав сумніватися у показах вказаних свідків у суду немає, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі. Крім того, немає підстав сумніватися у достовірності показань свідка ОСОБА_9 , оскільки зі слів обвинуваченого конфлікт який у нього начебто виник з останнім через дівчину мав місце у березні-квітні 2019 року, тобто вже після надання даним свідком показань про відомі йому обставини події злочину у ході слідчого експерименту.
Таким чином, суд оцінює показання обвинуваченого про непричетність до вчинення злочину, як неправдиві та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проживання характеризуються негативно, непрацевлаштований, не одружений, утриманців не має, зловживає спиртними напоями, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив новий злочин в період іспитового строку.
Обставин, що пом'якшують покарання, не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання, є рецидив злочинів; вчинення злочину щодо особи похилого віку.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, обставини його вчинення, наслідки його вчинення для потерпілої особи, відсутність матеріальних претензій, вказані дані про особу обвинуваченого, вчинення злочину обвинуваченим у період іспитового строку, відсутності пом"якшуючих та наявності обтяжуючих покарання обставин, висновок органу пробації, згідно з яким результати оцінки ризику вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення є дуже високий, ймовірності виправлення без позбавлення або обмеження волі не існує, та приходить висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише з ізоляцією його від суспільства, а тому призначає покарання необхідне та достатнє для виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів у вигляді обмеження волі.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив злочин, будучи засудженим за вироком від 08 червня 2017 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки, після постановлення вироку й до повного вібуття покарання за ним, то покарання за даним вироком йому слід призначити з урахуванням ч.1 ст.71, ст.72 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України, ОСОБА_5 приєднати невідбуту частину покарання за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2017 року за ч.3 ст.185 КК України і з урахуванням ст.72 КК України, остаточно визначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання на виконання вироку після набрання ним законної сили.
Речові докази: алюмінієву каструлю з ручкою - вважати повернутою власнику ОСОБА_20 .
Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з моменту оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.
Суддя