Справа № 484/2450/19
Провадження № 2/484/1026/19
Рішення
іменем України
04.10.2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі : головуючого - судді Максютенко О.А.
при секретарі - Завірюха В.Ю.
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
за участі представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
встановив:
24 травня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу 270 тис. грн. та витрат на сплату судового збору в сумі 2700 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 28 липня 2016 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позивач надав у борг відповідачу 10 тис. дол.. США. Даний договір було підтверджено письмовим договором (розпискою), яку власноручно підписала відповідач, в тексті договору строк повернення коштів обумовлено один рік з моменту отримання коштів позичальником. П. 3.1. Договору зазначено, що позикодавець передає позику протягом одного дня з моменту підписання договору. В строк в указаний в договору відповідач борг не повернула та в даний час ухиляється від виконання свого зобов'язання щодо повернення коштів. Посилаючись на викладене позивач просив стягнути суму боргу з урахування національного курсу гривні до долара США - 270 тис. грн..
11.06.2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.
10.09.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на не отримання даних коштів в борг. Суду підтвердив, що саме відповідач підписала договір позики, але кошти нею не були фактично отриманні.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1049 ч.1 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передні йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 28 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 згідно договору позики отримала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 тис. дол.. США із встановленим строком повернення боргу протягом року з моменту отримання коштів позичальником. Даний договір було оформлено у письмовому виді, що відповідає вимогам ст.1047 ЦК України та що підтверджується оригіналом цього договору, залученого до матеріалів справи у підготовчому судовому засіданні.
Факт підписання договору 28 липня 2016 року сторонами підтверджено в судовому засіданні представниками сторін.
Посилання представника відповідача на неотримання ОСОБА_2 за даним договором позики грошових коштів не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджено жодним доказом.
Як встановлено судом, свої зобов'язання перед позивачем по поверненню суми боргу відповідач дотепер не виконала, що підтверджується поясненням позивача та не спростовано відповідачем.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 , прийнятої за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ст.355 ЦПК України.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до курсу національного банку України станом на 23.02.2019 року курс грвні по відношенню до долара США складав 27.00 грн.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
Крім того необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений позивачем до подання позову відповідно квитанції в сумі 2700 грн., як то передбачено ст..141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд
вирішив:
стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . Паспорт НОМЕР_1 виданий Первомайським РВ УМВС України в Миколаївській облаті 12.11.1996 року, проживає АДРЕСА_1 ) борг згідно розписки від 28 липня 2016 року на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . Паспорт НОМЕР_2 виданий Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області 17.01.2000 року, проживає АДРЕСА_2 ) - 10 (десять) тис. доларів США, що еквівалентно 270 (двісті сімдесіт) тис. гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . Паспорт НОМЕР_1 виданий Первомайським РВ УМВС України в Миколаївській облаті 12.11.1996 року, проживає АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . Паспорт НОМЕР_2 виданий Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області 17.01.2000 року, проживає АДРЕСА_2 ) 2700 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя