Справа № 487/2340/19
Провадження № 2/487/1419/19
03.10.2019 року м.Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Притуляк І.О.,
за участю: - секретаря судового засідання - Янковець Г.А.,
представника позивача - адвоката Корець Ю.О.
представника відповідача - адвоката Клис Н.А.
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення грошових коштів, -
28.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Миколаївобленерго», яким просив стягнути з відповідача на його корить 689,00 грн. суми судового збору.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 13.07.2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ №2-н/489/425/2016 про стягнення з нього на користь ПАТ «Миколаївобленерго» заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 1680,25 грн. та 689 грн. судового збору. Зазначені грошові кошти було стягнуто з нього в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.07.2018 року даний судовий наказ скасовано, однак грошові кошти відповідачем не повернуто. Його звернення в порядку досудового врегулювання спору з вимогою про повернення грошових коштів, відповідачем проігноровано. Вказані обставини стали підставою длявого звернення до суду з відповідним позовом.
24 червня 2019 року генеральний директор АТ «Миколаївобленерго» надав до суду відзив, відповідно до якого заявлені позовні вимоги не визнав. Посилався на те, що на час звернення АТ «Миколаївобленерго» до суду з заявою про видачу судового наказу, а саме 26.06.2016 року, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість, а тому стягнення з нього Інгульським ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області судового збору є правомірним.
29 серпня 2019 року представник позивача надала до суду заперечення на відзив, в яких зазначила, що АТ «Миколаївобленерго» було відомо про погашення ОСОБА_1 заборгованості до видачі судового наказу та вони мали можливість подати клопотання про залишення заяви про видачу судового наказу без розгляду та реалізувати своє право на повернення сплаченого судового збору, однак даним правои не скористалися.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила про їх задоволення. Одночасно просила стягнути з АТ «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 768,40 грн.
У судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За положеннями ст..4 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст..5 ч.1 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб. Права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом чи договором.
За положеннями ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Судом встановлено, що 13.07.2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ по справі №489/3275/16-ц. Даним судовим наказом з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» стягнуто борг за спожиту електроенергію за період з 01.11.2015 року до 01.07.2016 рік в сумі 1680,25 грн. та судовий збір у розмірі 689 грн.
За заявою стягувача від 16.09.2016 року державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївської області 29.09.2016 року було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №52358324 з примусового виконання судового наказу №489/3275/16-ц.
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, та інші доходи боржника від 10.04.2018 року було звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 908,90 грн., борг - 689,00 грн, виконавчий збір в сумі 68,90 грн., витрати в сумі 151,00 грн.
Згідно платіжного доручення №3897 від 12.06.2018 року Інгульським ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області перераховано на рахунок АТ «Миколаївобленерго» 689,00 грн. судового збору стягнутого з ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.07.2018 року, яка набрала законної сили 02.07.2018 року, судовий наказ №2-н/489/425/2016 скасовано.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що судовий збір у розмірі 689 грн. з нього на користь відповідача було стягнуто за скасованим судови наказом.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 ( v003p710-03 ), "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої ст. 129 Конституції України від 2 листопада 2011 року, справа N 1-25/2011, N 13-рп/2011).
Відповідно до положень ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю, або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до частини 9 статті 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ч. 10 ст. 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Таким чином, ОСОБА_1 мав реалізувати своє право на подачу до Ленінського районного суду м.Миколаєва заяви про поворот виконання рішення суду.
За такого, суд приходить до висновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволені заявленого позову.
Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про повернення грошових коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Миколаївобленерго», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ЄДРПОУ 23399393.
Повне судове рішення складено 04.10.2019 року.
Головуючий суддя: І.О. Притуляк