Справа № 490/102/19
Провадження № 2/487/1652/19
30.09.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання - Ободенко І.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сербіної Л.В. про забезпечення позову у цивільній справі №490/102/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» в особі Волевач Ірини Вікторівни, третьої особи - Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -
26.09.2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сербіна Л.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі №490/102/19, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, до набрання рішення законної сили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» в особі Волевач Ірини Вікторівни, третьої особи - Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
12.09.2019 року позивач уточнила свої вимоги та просила скасувати запис№25921712 від 23.04.ю2018 року про державну реєстрацію права власності ПАТ «ПУМБ» на квартиру АДРЕСА_1 .
В позові зазначила, що їй стало відомо, що державним реєстратором Миколаївської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_4 О.І. на підставі договору іпотеки №541, виданим 06.03.2008 року видавник ПН ММПО ОСОБА_5 , було прийнято рішення №40851147 від 24.04.2018 року про передачу, переданого в іпотеку майна - квартири АДРЕСА_1 у власність ПАТ «ПУМБ» та внесено запис про право власності за №25921712.
Проте, 02.02.2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. вчинено виконавчий напис №588, яким запропоновано звернення стягнення на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.01.2014 року №487/6174/13-ц позов ПАТ «ПУМБ» задоволено частково, передано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в управління ПАТ «ПУМБ» на період його реалізації, з наданням права на безперешкодний доступ до об'єкта іпотеки з метою організації його продажу та виселено ОСОБА_6 з неповнолітніми дітьми, в части зняття з реєстрації відмовлено. Після ухвалення рішення набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Ухвалою від 24.12.2014 року суд відстрочив виконання рішення суду, до втрати чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Отже предмет іпотеки під падає під дію вище вказано Закону та не міг бути відчужений без згоди власника, тому державний реєстратор безпідставно провів державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.
З метою забезпечення позову, представник позивача просила суд про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, до набрання рішення законної сили.
В заяві посилалась на те, що предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , який підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не може бути примусово відчужений без згоди власника. Проте, відповідач під час дії Вказаного вище Закону, безпідставно провів державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно (квартиру). Тому у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що ПАТ «ПУМБ», всупереч нормам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», здійснить примусове відчуження квартири и примусовим виселенням її мешканців. Заочним рішенням від 08.07.2019 року було звільнено з під арешту квартиру АДРЕСА_1 . Після чого працівники банку приходять до позивача та вимагають виселитися, на двері прикріплюють попередження про реалізацію майна на погашення боргу.
Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.4,5 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведеність обґрунтованості доводів позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність відчуження спірного майна, суд дійшов висновку, що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, а тому існують підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, до набрання рішення законної сили, до набрання рішення законної сили, оскільки такий вид забезпечення позову суд вважає обґрунтованим і достатнім виходячи з обставин справи.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) - адвоката Сербіної Л.В. про забезпечення позову у цивільній справі №490/102/19 - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири, до набрання рішення законної сили.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.В. Щербина