Миколаївської області
Справа №477/2366/19
Провадження №2/477/973/19
04 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді - Семенової Л.М.,
при секретарі - Сірюк С.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Краснової С.М., третя особа Шевченківська сільська рада Вітовського району Миколаївської області, про скасування обтяження на нерухоме майно,
17 вересня 2019 року позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить зняти заборону на відчуження нерухомого майна, зареєстровану 27.05.2004 року під №18016, реєстратором - приватним нотаріусом Красновою С.М. на будинок ОСОБА_1 , розташований по АДРЕСА_1 , яка була накладена на підставі договору іпотеки 1163, 26.05.2004 року.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що має у власності вище вказаний житловий будинок. В 2004 році він отримав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» безпроцентну цільову позику в сумі 13 000 грн. В забезпечення виконання даного договору 26.05.2004 року був укалдений договір іпотеки щодо вище вказаного житлового будинку. В 2005 році ним було викоанно договір в повному обязі, позику повернуто, претензій кредитор до нього не мав. В той же час ніяких довідок, які б підтверджували пове викоання договору, Товариство йому не надало. Нині у нього виникла обхідність розпорядитись даним будинком, та при підготовці документів він дізався, що заборона відчуження вище вказаного будинку не була знята. На сьогоднішній день ТОВ «Агропродукт» ліквідовано без правонаступника, тому у інший спосіб, ніж в судовому порядку поновити своє право на розпорядження даним майном він позбавлений можливості.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності та відсутності її довірителя ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримала.
Відповідач - приватний нотаріус Краснова С.М. подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги визнала.
Третя особа- Шевченківська сільська рада Вітовського району Миколаївської області також свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за їх відсутності та вирішити справу на розсуд суду.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 211, ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін та вимог ч. 3 ст. 200, 206, 207 ЦПК - у зв'язку із визнанням позову відповідачем, можливим прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні.
Зі змісту досліджених письмових доказів слідує наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2001 року, ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Дані про перейменування вулиці підтверджуються Додатоком №1 до розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 р. №197-р та рішення Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області ХІ сесії VІІ скликання №8 від 17.06.2016 року (а.с. 22-23).
Згідно копії договору від 26 травня 2004 року ОСОБА_1 передвав в іпртеку вище вказаний житловий будинок як забезпечення викоання договору позики, укаденого між ним та ТОВ «Агропрдукт» договору позики від 23.05.2004 року (а.с. 19).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2019 року, зареєстровано обтяження щодо вище вказаного житлового будинку 27 травня 2004 року приватним нотаріусом Красновою С.М. відповідно до договору іпотеки від 26.05.2004 року (а.с. 11).
Підстави, з яких позивач був змушений звернутися до суду із цим позовом підтверджуються даними інформаційного листа приватного нотаріуса Краснової С.М. від 02.10.2019 року. В якому нотаріус повідомила, що для зняття заборони з вище вказаного житлового будинку та відповідно реєстрації припинення цього обтяження в Державному реєстрі речових прав, позивач має надати документи (повідомлення, довідку, тощо), видний позикодавцем (іпотекодержателем) - ТОВ «Агропродукт» про повне викоання зобов'язань за договором безпроцентної цільової позики, укалденим 23 травня 2004 року. У зв'язку з тим, що вказана особа припиненя та правонаступники відсутні, з защзначеного питання рекомендовано звернутись до суду.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.08.2019 року, згідно якого діяльність ТОВ «Агропродукт» припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом, відомості про правонаступниеків відсутні (а.с. 13-15).
Враховуючи наведене, позивач дійсно позбавлений можливості розпорядитись належним йому майном та вирішити питання про зняття вище вказаного обтяження в позасудовому порядку.
Стосовно особи відповідача, то, враховуючи ліквідацію позикодавця (іпотекодаржетеля) без правонаступників, та належість нотаріуса до числа державних реєстраторів (ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»), суд вважає останнього належним відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Частиною 5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 607 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Позивачем хоч і не надано доказів виконання зобов'язання, в той же час, надано докази, які вказують на неможливість подальшого його виконання чи надання доказів з його повного виконання на час звернення до суду у зв'язку з припиненням юридичної особи - позикодавця без правонаступників.
Дійсно за ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.
Як зазначив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.2 Постанови №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (на час накладення заборони на відчуження майна позивача) регламентувалась Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).
Відповідно до п.2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.
З 01 січня 2013 року актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно до ст.8, ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.
Відповідно до ст.73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернень органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки з рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.п.74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Отже для реєстрації припинення обтяжень нотаріус повинен мати відповідні документи, які свідчать про наявність припинення правовідносин, що були причинами (обставинами, підставами) існування обтяження.
Враховуючи, що позивач не з своєї вини позбавлений можливості надати документ, що підтверджує припинення зобов'язання за договором позики та відповідно похідним договором іпотеки, та позбавлений можливості розпорядитись своїм майном, що юридична особа - позикодавця (іпотекодержателя) припинена, суд дійшов висновку, що правові підстави утримання предмету іпотеки під обтяженням відсутні та таке подальше утримання порушує прва позивача як власника даного майна.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідного запису про зняття заборони щодо відчуження, зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, зареєстрованого 27.05.2004 року під №18016, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 244, 259, 261, 263, 264, 265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Внесети до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття заборони на відчуження, зареєстрованої 27.05.2004 року під №18016 приватним нотаріусом Красновою С.М., майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , яка була внесена на підставі договору іпотеки, 1163,26.05.2004 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Л.М.Семенова