23.09.2019 Справа № 331/2608/17
Провадження 2-а/331/9/19
23.09.2019 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Антоненко М.В.
за участю секретаря судового засідання Андрієнко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,
12.04.2017 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил №0035/112000000/17 від 28.03.2017 року.
13.09.2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя розглянув справу та відмовив в задоволенні позову.
Надалі справа була розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою позивача та Верховним судом України за касаційною скаргою ОСОБА_1
24.04.2018 року Верховний суд України розглянувши касаційну скаргу постановили касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, Постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 вересня 2017 та Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі №331/2608/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
05.06.2018 року в провадження Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з Верховного Суду України надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.
10.08.2019 року представник позивача подав до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя уточнену позовну заяву про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.
В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що 13 липня 2016 року в зоні діяльності митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка» з метою особистого користування в митному режими «транзит» Позивачем було ввезено транспортний засіб «MERCEDEC-BENZ E290» р.н. НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_2 .
28 березня 2017 р. Запорізькою митницею Державної Фіскальної служби України було складено Постанову №0035/112000000/17 у справі про порушення митних правил, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності відповідно до ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1436510,76 грн.
Позивач зазначає, що ввезений ТЗ є транспортом особистого користування та відповідає усім вимогам такого користування.
Окрім цього, позивач посилається на порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності та зазначає, що ТЗ ввезено ним на митну територію України в липні 2016 року, а постанова про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України винесена в березні 2017 року, тобто з пропущенням строку притягнення до адміністративної відповідальності, який становить 6 місяців з моменту виявлення правопорушення. Натомість відповідач мав виявити правопорушення 24.07.2017 року.
Також позивач посилається на відсутність об'єктивної сторони правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 485 Митного кодексу України, а саме на те, що відповідач не вказав у своїй Постанові в яких саме інших цілях використовується транспортний засіб.
Крім того, застосований до ОСОБА_1 штраф в сумі 1 436 510 грн. 76 коп. не обгрунтований належними та допустимими фактичними даними на підтвердження саме цієї суми, а в оскаржуваній постанові є лише посилання на те, що означена сума становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Вказує, що ця сума не обгрунтована наведенням порядку її обчислення, що свідчить про формальний підхід автора постанови до процедури притягнення особи до відповідальності за законодавством про адміністративні правопорушення і посягає на охоронювані права особи захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. При цьому відповідач не надає формулу обчислення несплачених митних платежів, не вказує базу оподаткування та не посилається на норму Митного кодексу України, згідно якої було здійснено такий розрахунок.
У судовому засіданні представник позивача також зазначила про недодержання процедури повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про притягнення до відповідальності за порушення митних правил.
У зв'язку з викладеним просить позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позову. Просить ухвалення рішення на користь позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 порушив вимоги переміщення товарів у митному режимі транзиту, а саме факт використання транспортного засобу в зоні діяльності Запорізької митниці ДФС, ввезеного ОСОБА_1 на територію України в митному режимі «транзит». Запорізька область не є територією, яка має автомобільні пункти пропуску на митному кордоні України, а тому перебування транспортного засобу в зоні діяльності Запорізької митниці ДФС є підставою вважати, що транспортний засіб використовувався позивачем не з метою транзиту, а в особистих цілях, не пов'язаних з переміщенням такого автомобілю через митну територію України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Що стосується визначення розміру санкції за порушення митних правил, при обчисленні якої треба використовувати відомості про оцінку транспортного засобу, визначення вартості ввезеного на митну територію України позивачем автомобіля не суперечить вимогам «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Відповідачем в підтвердження обґрунтування розміру розрахованих штрафних санкцій надано Звіт (акт) про оцінку транспортного засобу в справі про порушення митних правил №0035/112000000/17 від 17.05.2018 року.
Оскільки притягнення позивача до адміністративної відповідальності зумовлено фактичним вчиненням ним порушення митних правил, проведено за встановленою Митним Кодексом процедурою, просить про відмову у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши докази, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи с наступних міркувань.
Судом встановлено, що 13 липня 2016 року в зоні діяльності митного поста «Щербаківка» Харковської митниці ДФС через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка» ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний «MERCEDEC-BENZ E290» р.н. НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 . в режимі «транзит» з метою особистого користування, що підтверджується даними Журналу пункту пропуску.
28 березня 2017 р. Запорізькою митницею Державної Фіскальної служби України було складено Постанову №0035/112000000/17 у справі про порушення митних правил, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності відповідно до ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 436 510 грн.76 коп.
В силу ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 485 МК України, за ознаками якої позивача піддано адміністративному стягненню, передбачена відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Диспозицію зазначеного порушення митного законодавства утворюють кілька самостійних дій; Позивача, як випливає із змісту оскаржуваної постанови, піддано відповідальності за ознаками використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Разом з тим суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь доводів представника відповідача про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, виходячи з такого.
Статтею 466 МК України внормовано забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за порушення митних правил і встановлено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Наведені положення узгоджуються зі змістом статті 7 КУпАП, згідно з якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вирішуючи вимоги позову, суд доходить висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не було дотримано вимоги законності, виходячи з такого.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини є джерелами права в Україні відповідно до положень Основного Закону України та Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини».
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В багатьох справах Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У низці рішень ЄСПЛ, постановлених проти України, вирішено питання про застосовність ст. 6 Конвенції у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.
Так, 15 травня 2008 р. ЄСПЛ постановив рішення по справі «Надточій проти України». У цій справі йдеться про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Суд зазначив, що митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Щодо застосованого до пана ОСОБА_2 покарання - конфіскації, Суд констатував, що заявник зазнав у зв'язку з цим значної шкоди. І тому Суд постановив, що ця справа за своєю суттю є кримінальною, а також, що зазначені митні адміністративні правопорушення фактично мали кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції. Розглядаючи справу «Гурепка проти України» Суд не мав сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальним характер, а тому на провадження у справі по цьому адміністративному правопорушенню слід розповсюджувати гарантії права на справедливий суд.
Ще в одній справі - «Корнєв і Карпенко проти України» - ЄСПЛ визнав, що з огляду на суворість, покарання, передбаченого у ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дане діяння не є незначним й провадження у відповідній справі слід вважати по суті кримінальним і таким, що вимагає застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Крім того, в рішенні по справі «Шмушкович проти України» Суд наголосив, що згідно з його практикою провадження щодо незначних правопорушень, що призводять до покарання у вигляді позбавлення волі, підпадають під кримінальний аспект ст. 6 Конвенції незалежно від того, чи причетній особі дійсно було призначено покарання у вигляді позбавлення волі, чи ні.
В наведених та інших справах Європейський суд розширює поняття «кримінальне обвинувачення», зараховуючи до кримінальних й певні справи про адміністративні правопорушення. Такий підхід обумовлює необхідність розповсюдження гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки, як вже зазначено судом, у відповідності до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, позиції ЄСПЛ щодо розуміння права на справедливий суд мають бути враховані судами при притягненні особи до адміністративної відповідальності. Право на справедливий суд забезпечується гарантіями, що вміщені у ст. 6 Конвенції, і які можна згрупувати наступним чином: 1) ті, що сприяють можливості судового розгляду справи, зокрема, утворення суду на підставі закону, незалежність і безсторонність суду; 2) ті, що сприяють ефективному судовому захисту особи - справедливість судового розгляду; публічність розгляду справ; розумний строк розгляду справ; презумпція невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; право на захист; можливість оскарження судових рішень. Наведені гарантії права на справедливий суд мають бути дотримані при розгляді певних категорій справ про адміністративні правопорушення, що забезпечить ефективний захист прав людини при притягненні до відповідальності.
Таким чином, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій прав особи, що передбачені законодавством.
Суд вважає, що процедура притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері митного законодавства, склад яких характеризуються надзвичайно суворими санкціями (прикладом є покладення на позивача у березні 2017 року відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого обчислюється сумою в розмірі 1 436 510 грн. 76 коп.), тоді як найменший розмір штрафу за законом України про кримінальну відповідальність становить 510 грн., має відбуватися за процедурою переслідування за вчинення кримінального правопорушення з дотриманням гарантій, притаманних кримінальному провадженню.
Таким чином, серйозність покарання за статтею 485 Митного Кодексу України підкреслює її «кримінально-правовий» характер в розумінні положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому особам, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення за цією статтею, мають бути забезпечені всі гарантії, які передбачені в ст.6 Конвенції.
Згідно із ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу(заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, законодавець зобов'язує посадову особу Митниці, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, з'ясовувати під час провадження такої справи, крім іншого, винність особи в його вчиненні, а також чи підлягає вона адміністративній відповідальності з урахуванням її пояснень та наданих документів в обґрунтування таких пояснень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Частиною 4 ст. 526 МК України визначено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Доказів тому, що позивач був обізнаний про час та місце розгляду справи про порушення митних правил відповідачем в порядку ч. 2 ст. 526 МК України, до суду не надано.
Наведені обставини потягли за собою порушення права особи на надання особистих пояснень щодо правопорушення, які відповідно до вимог до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 256 КУпАП), що в силу ст. 487 МК України застосовуються і при притягненні особи до відповідальності за порушення митних правил, є обов'язковим.
Складання протоколу а також розгляд справи у відсутність особи, що притягується до відповідальності, кореспондується і з тим, що особі не було роз'яснено її прав при розгляді справи, що є безумовним порушенням права на захист і, на думку суду, є неприпустимим, тим більш, з огляду на суворість покарання, що передбачено відповідною санкцією статті законодавства про митні правила, і застосування якого припускалося.
Частиною 1 ст. 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого.
Ознаки складу порушення митних правил характеризують: об'єкт порушення митних правил; об'єктивну сторону порушення митних правил; суб'єкт порушення митних правил; суб'єктивну сторону порушення митних правил.
Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил. Якщо хоч би один з них відсутній або не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною нормою Митного кодексу, то зазначене діяння не є порушенням митних правил.
Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які охороняються законом і яким у результаті посягання завдається чи може бути завдано шкоду, а також те, на що спрямовано посягання.
Кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ст. 485 МК України, Запорізька митниця ДФС розцінила їх як такі, що спрямовані на використання товарів, стосовно яких надано пільги.
Разом із тим, в оскаржуваній постанові не зазначено в яких саме «інших» цілях, позивач використовує вказаний автомобіль та яким чином це здійснюється, шляхом саме яких дій.
Суд зауважує, що об'єктивною стороною вказаного правопорушення є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, що для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Отже, порушенням права на справедливий розгляд справи є і неконкретність обвинувачення, яке містить лише посилання на застосування автомобіля в інших цілях і не зазначає, в яких саме цілях використовувався автомобіль.
За змістом ст. 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення має містити, зокрема: прийняте у справі рішення.
Рішення, наведене в оскаржуваній постанові, як вже зазначено, зводиться до застосування до ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в сумі 1436510,76 грн., тобто призначення досить суворого покарання.
Судом встановлено, що розмір митних платежів визначений на підставі службової записки управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Запорізької митниці ДФС від 10.02.2017 р. № 08-70-19-23/160.
Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Основний метод визначення митної вартості в цьому випадку не застосовувався, оскільки він використовується при ввезенні на територію України транспортного засобу в режимі «імпорт» та при добровільному декларуванні цього транспортного засобу. В цьому випадку транспортний засіб «MERCEDEC-BENZ E290» ввозився на територію України в митному режимі «транзит», тобто декларування цього транспортного засобу не відбувалося. Таким чином, визначення митної вартості транспортного засобу відбувалося за одним з другорядних методів.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Так, при визначенні вартості транспортного засобу Митницею не здійснено включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, і взагалі не проведено відповідного дослідження та відсутній звіт (акт) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
Вищенаведеної правової позицій дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31.10.2018 року у справі №336/7810/15-а, від 24.04.2018р. у справі №331/2608/17, аналогічні висновки містяться і у рішеннях апеляційних судів, зокрема, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019р. у справі №640/17814/18, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019р. у справі №718/2764/18, від 22.01.2019р. у справі №725/5649/18, від 21.01.2019р. у справі №725/2635/18.
Суд не враховує наданий відповідачем Звіт (акт) про оцінку транспортного засобу в справі про порушення митних правил №0035/112000000/17 від 17.05.2018 року як належний доказ.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, на момент прийняття постанови про порушення митних правил від 28 березня 2017 року вказаного звіту не існувало та він не був покладений в основу оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що застосування до особи передбачених законодавством про митні правила суворих санкцій не повинно мати ознаки свавільності.
Оскільки наведені судом порушення потягли низку порушень права особи на справедливий розгляд справи щодо неї суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати.
За змістом ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 245 КАС України).
За вказаних обставин, керуючись гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, суд вбачає всі підстави для захисту права позивача в обраний ним спосіб шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 194, 242-246, 293, 295 КАС України, ст. 152, 288, 289 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 28 березня 2017 р. Запорізької митниці Державної Фіскальної служби України №0035/112000000/17 про накладення адміністративного стягнення за ознаками ст. 485 Митного Кодексу України на ОСОБА_1 .
На рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.
Суддя: М.В. Антоненко