Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/7928/19
15 серпня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, -
ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту майна. Клопотання обґрунтовувало тим, що Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.12.2018 р. по справі № 758/16777/18 накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю «літ. А9», загальною площею 2002 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_1 , громадянство Туреччини) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1667647180000. На судове засідання власника майна ОСОБА_6 або її пердставника не викликали, про розгляд клопотання про накладення арешту на майно не повідомлялося. Представник вважає накладення арешту необгрунтованим та просить його скасувати. Досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12014100000000618 проводиться за фактом незаконного використання приміщення площею 173.9 кв. метри, однак, арешт було накладено на майно загальною площею 2002 кв. метри, яке не є об'єктом даного кримінального провадження та не є предметом досудового розслідування. Відповідно до договорів купівлі - продажу та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля «літ. А9», загальною площею 2002 кв. метри за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 . Будь-яких даних про визнання недійсними в судовому порядку вищезазначених договорів суду не надавалось. У кримінальному провадженні № 12014100000000618 від 09.04.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 382, ч. 4 ст. 358, ч. 4. ст 190 КК України підозру власнику майна пред'явлено не було, а саме провадження постановою слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві від 14.05.2018 р. в частині ч. 2 ст. 364-1 КК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 02.04.2019 р. у справі № 11-сс/824/2010/2019 скасовано частину накладеного арешту, зокрема, Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду в м. Києві від 06.02.2019 р., якою було задоволено частково клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на виробничі приміщення № 2/11, загальною площею 340 кв. м метрів, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1667703380000, яка на праві власності належить ОСОБА_6 , скасовано.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 , просив клопотання задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Слідча СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, у зв'язку з наступним.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.12.2018 р. по справі № 758/16777/18 накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю «літ. А9», загальною площею 2002 кв. метри за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_1 , громадянство Туреччини) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1667647180000, в рамках кримінального провадження № 12014100000000618 від 09.04.2014 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації в підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації в юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником арештованого майна, а саме, нежитлової будівлї «літ. А9», загальною площею 2002 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1667647180000, в рамках кримінального провадження 12014100000000618 від 09.04.2014 р., не був присутній при розгляді питання про арешт майна, а відтак, має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України, з клопотанням про скасування арешту майна.
Відповідно до договорів купівлі - продажу та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля «літ. А9», загальною площею 2002 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Північно - Сирецька, будинок 1 - 3 належить ОСОБА_6 . Будь-яких даних про визнання недійсними в судовому порядку вищезазначених договорів, суду не надавалось. При цьому, суд звертає увагу на те, що власнику майна, на яке накладено арешт, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000618 від 09.04.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 382, ч. 4 ст. 358, ч. 4. ст 190 КК України підозру не було пред'явлено, а саме провадження постановою слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві від 14.05.2018 р. за ч. 2 ст. 364-1 КК України закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 170, 174КПК України, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , про скасування арешту майна - задовольнити;
Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року по справі № 758/16777/18 на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю «літ. А9», загальною площею 2002 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_1 , громадянство Туреччини) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1667647180000;
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження.
Слідчий суддя ОСОБА_1