Справа № 161/9699/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/908/19 Категорія: 31 Доповідач: Бовчалюк З. А.
26 вересня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2019 року,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Покликалась на те, що 22.03.2017 року близько 07:50 відповідач, керуючи технічно справним автомобілем SKODA Octavia, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований біля будинку № 2 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості проявив безпечність та не уважність, неправильно оцінив дорожню обстановку та здійснив наїзд на ОСОБА_4 , яка здійснювала перехід проїзної частини дороги по пішохідному переході.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року в справі № 161/7227/17, ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, в зв'язку з примиренням із законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 Даною ухвалою суду в справі № 161/7227/17 також встановлено, що примирення винного з представником неповнолітньої потерпілої відбулося по причині відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі. Однак, сума виплачених відповідачем коштів на лікування доньки покрила лише перше лікування, яке вона проходила на час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України. Так, спричинені доньці тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров'я, а тому нею було додатково витрачено 5739,08 грн. на придбання лікарських засобів та препаратів. Крім того, факт, сплати відповідачем коштів законному представнику, не підтверджує тієї обставини, що будь-яку моральну шкоду особисто її доньці було відшкодовано. Неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_2 її доньці ОСОБА_4 було завдано немайнові втрати, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки ДТП, страх її можливого повторення, негативні переживання, насторога, невпевненість в собі, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного шкільного життя, порушення сну, емоційна тривога тощо. Наслідки події потягли за собою нераціональне використання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, й дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь завдану їй донці ОСОБА_4 матеріальну шкоду, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 5739,08 грн. та 50000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2019 року позов в даній справі задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 30000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити цій частині нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в означувальній частині не переглядається.
Заслухавши сторін, які беруть участь перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
Судом встановлено, що 22.03.2017 року близько 07:50 год., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Воїнів Інтернаціоналістів зі сторони пр. Соборності у напрямку вул. Кравчука в м. Луцьку, зі швидкістю приблизно 50 км/год., під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований біля будинку № 2 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, порушивши положення правил дорожнього руху п. п, 2.3 (б), 12.3, 18.1 ПДР України, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, таким чином не надав дорогу малолітньому пішоходу ОСОБА_4 , яка здійснювала перехід проїзної частини дороги по нерегульованому пішохідному переході з права на ліво відносно руху автомобіля, та здійснив наїзд на неї (далі - ДТП).
Внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої сідничної кістки, тіла правої та лівої лобкової кістки, бокової маси 1-2 крижового хребців, закритий перелом латеральної стінки лівої орбіти. Згідно висновку судово-медичної експертизи №322 від 10.04.2017 року, за ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України на підставі ст. 46 КК України, в зв'язку з примиренням із законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України - закрито (а.с. 27). Вказана ухвала набрала законної сили.
При постановленні вищевказаної ухвали суду від 16.06.2019 року було встановлено, зокрема, що ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні за ст. 286 ч. 1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, примирився з неповнолітньою потерпілою та її законним представником, повністю відшкодував останньому збитки заподіяні злочином.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Служби у справах дітей № 31-66/1362 від 22.09.2017 року «Про відшкодування матеріальної шкоди малолітній ОСОБА_4 » з якого слідує, що з метою розгляду звернення Службою було організовано зустріч із батьком дитини - ОСОБА_5 . Під час розмови останній надав ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2017 року, а також пояснив, що на момент її ухвалення обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував всі витрати, пов'язані з лікуванням дитини. Також ОСОБА_5 повідомив, що звернеться до ОСОБА_2 про додаткове відшкодування витрат на лікування доньки, яке є наслідком ДТП (а.с. 22).
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що після вирішення вищевказаної кримінальної справи відносно відповідача за ст. 286 ч. 1 КК України та закриття у ній провадження, її донька змушена продовжувати лікування через наслідки ДТП, яка мала місце 22.03.2017 року. Станом на день пред'явлення позову, нею було додатково затрачено на лікування неповнолітньої ОСОБА_4 5739,08 грн., які залишаються позивачем не відшкодовані. На підтвердження вказаної обставини, ОСОБА_1 надала копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, фіскальні чеки на придбання медичних препаратів (ліків) з аптек та товарний чек на придбання ортопедичного матрацу (а.с. 5-18), крім того її донці завдано моральних страждань, які вона оцінює в 50000 гривень.
Положеннями статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції є адекватним нанесеній моральній шкоді.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (с. 76 ЦПК України).
Як вбачається з виписки № 2898 із медичної карти стаціонарного хворого - ОСОБА_4 , останній, внаслідок отриманих травм у ДТП, встановлено заключний діагноз: «Політравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Закритий перелом тіл лобових кісток, лівої сідничної кістки без зміщення, осколковий перелом тіла S2 хребця зі зміщенням уламків. Закрити перелом летальної стінки лівої орбіти. Забій лівої нирки. Субкон'юктивний крововилив лівого ока» (а.с. 26).
Внаслідок ДТП ОСОБА_4 (яка на момент ДТП була неповнолітньою) отримала тілесні ушкодження, які характеризуються, як ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 внаслідок ДТП зазнала, як фізичних так і моральних страждань, що в свою чергу унеможливлює фізичне навантаження, крім того потребує постійного лікування, що призводить до порушення звичних норм життя, докладання зусиль для його відновлення.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказувала, що у наслідок отриманих травм, значно погіршився стан здоров'я її доньки, постійно турбують головні болі, головокружіння, слабкість.
Вирішуючи позовні вимоги, в частині розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу страждань, нервовий стрес, ступінь ушкодження здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків неповнолітньої ОСОБА_4 , що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, дійшов обґрунтованого висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив грошову суму на відшкодування моральної шкодив розмірі 30000 гривень.
Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди судом береться до уваги, що ОСОБА_4 у неповнолітньому віці отримала важкий психологічний стрес, а спричинена внаслідок ДТП шкода здоров'ю, призвела до зміни усіх планів на майбутнє життя. Фактично на даний час ОСОБА_4 маючи не цілком задовільний стан здоров'я, позбавлена можливості вести спосіб життя, який притаманний її одноліткам.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 відшкодував моральну шкоду в повному обсязі, що стверджується ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2017 року про закриття кримінального провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, адже надав матеріальну та моральну допомогу після ДТП, а тому стягнення моральної шкоди в даному випадку буде суперечити нормам статті 61 Конституції України, не заслуговують на увагу та є власним тлумаченням норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У порушення наведеної норми, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження відшкодування ним моральної шкоди, завданої позивачу. Зі змісту ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2019 року не вбачається, що така шкода відшкодована відповідачем саме у повному обсязі.
Відсутність у позивача претензій майнового та морального характеру до відповідача на час вирішення кримінального провадження не є підтвердженням відшкодування такої шкоди і не позбавляє права позивача звернутися до суду із позовом до відповідача у порядку цивільного судочинства.
Крім того примирення сторін, яке стало підставою для звільнення відповідача від кримінальної відповідальності несло позитивний характер саме для відповідача, оскільки останній не був притягнутий до кримінальної відповідальності та не був позбавлений волі.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").
З врахуванням викладеного суд першої інстанції у повній мірі забезпечив права ОСОБА_4 , в інтересах якої діє її матір ОСОБА_1 ,. гарантовані їй Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини.
Апелянтом не надано жодних належних і допустимих доказів, які б дали суду підстави зменшити визначений судом розмір моральної шкоди.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду та не впливають на законність ухваленого ним рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2019 року в даній справі, в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий:
Судді: