печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3798/19-к
05 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року в рамках кримінального провадження № 42015000000001412 від 10.07.2015 року, -
28.01.2019 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту належного йому майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року в рамках кримінального провадження № 42015000000001412 від 10.07.2015 року. Клопотання обґрунтоване тим, що арешт накладено помилково. ОСОБА_3 жодного відношення до вказаного кримінального провадження немає.
В судове засідання заявник не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі заявника, просить клопотання задовольнити.
Прокурор, слідчий в судове засідання не з'явились, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином. На адресу суду направили заяву, про розгляд даного клопотання без його участі. Покладається на розсуд суду.
Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.
Управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження № 42015000000001412 від 10.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296, ч 3. ст. 27, ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 127 КК України.
В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року за клопотанням слідчого в особливо важливих справах управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 накладено арешт в тому числі на 21/200 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень статті 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Так, відповідно до статті 170 КПК України, в редакції станом на час розгляду даного клопотання, арешт може бути накладено: на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України; на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у вигляді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
При накладенні арешту, слідчий суддя, послався на те, що майно належить ОСОБА_3 , який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, в рамках кримінального провадження №42015000000001412, а решт накладено з метою відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки потерпілим заявлено цивільни позов.
Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна було встановлено що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодного відношення до вчиненого правопорушення немає. Про підозру в рамках кримінального провадження №42015000000001412 останньому не повідомлено. 21/200 частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить заявнику на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Статтею 170 КПК України заборонено застосування арешту майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З наявних доказів вбачається, що заявник підпадає під поняття добросовісного набувача та набув право власності законним шляхом.
З огляду на п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, від 07 лютого 2014 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та його змісту, вбачається застереження щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими(особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на зміст завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, завдання слідчого судді полягає, у тому числі, у недопущенні піддання особи у такому кримінальному провадженні необґрунтованому процесуальному примусу та застосування неналежних правових процедур до учасників кримінального провадження.
Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення, позицію прокурора, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для подальшого арешту квартири, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_3 та скасувати арешт з частини будинковолодіння, зазначену в клопотанні.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року в рамках кримінального провадження № 42015000000001412 від 10.07.2015 року, а саме: 21/200 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1