печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15675/19-ц
14 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Козлова Р.Ю., при секретарі судового засідання Іваненка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину, -
У березні 2019 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат.
В обґрунтування позову зазначила, що третя особа є рідною донькою відповідача. На даний момент позивач досягла повноліття та навчається на першому курсі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, денна форма навчання за спеціальністю «філологія». У зв'язку із навчанням, третя особа не має змоги працевлаштуватись, самостійно себе утримувати на даний час. Відповідач, у свою чергу, є працездатним та будь-якої матеріальної допомоги їй не надає, хоча має таку можливість, так як має дохід. За наведених обставин позивач, звернулась до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 2256 грн. 51 коп., щомісячно, але не до досягнення дочкою 23 років чи до закінчення нею навчання, а також посилаючись на понесені витрати, просить суд стягнути з відповідача на її користь 50 % від суми додаткових витрат в розмірі 9928 грн.
Ухвалою судді Печерського районного суду м Києва від 05 квітня 2019 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з пропозицією викласти свою позицію у заявах по суті позову з надання відповідних доказів на підтвердження викладених у них обставин.
13 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому відповідач зазначає, що на даний час у нього є інша сім'я, на утриманні має неповнолітню дитину, не працює у в'язку з незадовільним станом здоров'я. Підробляє тимчасовими заробітками. Крім того, відповідач не має власного житла, а винаймає житло, про що свідчить договір оренди квартири від 01 квітня 2019 року №384. З 13 листопада 2010 року має діагноз виразкова хвороба, лікувався в стаціонарі, про що свідчить виписка №29845. Згідно довідки №765 від 14.06.2017 р. знаходиться на «Д» обліку, діагноз гостра виразка шлунку з кровотечею та постійно звертається за медичною допомогою. Також зазначає відповідач, що про незадовільний стан його здоров'я свідчить також Консультативний висновок спеціаліста №102/18, з якого вбачається що в нього послаблення зору внаслідок хімічного опіку. Також відповідач надав висновок ЛКК №578/18 від 15 листопада 2018 року з якого вбачається, що він має Мікролітіаз нирок двохсторонній, вегето-судинну дистонію по гіпертонічному типу, у звязку з чим йому рекомендовано полегшені умови праці, протипоказані важкі фізичні навантаження. Крім того, під час сплати аліментів до досягнення дочкою 18 річного віку відповідач мав заборгованість по сплаті аліментів, що свідчить проте, що додаткові витрат сплачувати він не має можливості.
В свою чергу, представником позивача було подано відповідь на відзив відповідача у якому представник зазначила, що відповідачем не надано належних, допустимих доказів, якими б була підтверджена та встановлена об'єктивна неможливість здійснювати свій батьківський обов'язок щодо утримання ним його повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Зазначені у відзиві обставини відповідачем, зокрема - відсутність власного житла є відвертим викривленням фактів, з метою ввести суд в оману та уникнути примусового виконання обов'язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Також, представник позивача зазначила, що вимога про стягнення аліментів заявлена стороною позивача в обґрунтованій твердій грошовій сумі, яка підтверджена належними доказами, виведена внаслідок конкретного розрахунку половини мінімальних витрат, пов'язаних із забезпеченням навчання повнолітньої дитини сторін. Позовна вимога про стягнення додаткових витрат є також обґрунтованою, оскільки понесені фактичні витрати пов'язані із розвитком здібностей дитини в іноземній мові та її лікуванням. Представник позивача звернула особливу увагу суду на те, щодо незадовільного стану здоров'я відповідача, на яке він посилається, як на обставину неможливості здійснювати обов'язок щодо утримання його повнолітньої дочки. Зокрема, представник позивача висловила сумніви щодо достовірності доказів, якими підтверджує відповідач зазначені обставини. Як стало відомо позивачу, особа, з якою сім'єю проживає відповідач є ОСОБА_4 , яка також укладала договір оренди від 01.04.11 №384 є співробітником медичної установи, лікарем, яка надавала відповідні довідки та висновки щодо стану здоров'я відповідача. Позивач вважає надані докази, які на думку відповідача встановлюють незадовільний стан здоров'я - штучними та виготовленими з метою уникнення відповідача від виконання обов'язку утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. При цьому, представник позивача зазначила, що сторона позивач не має у своєму розпорядженні належних, допустимих доказів, які б підтверджували і факт працевлаштування ОСОБА_4 у медичній установі, яка надавала відповідні документи відповідачу. Проте, одночасно представник звернула увагу суду на очевидну відповідність підписів осіб на договорі оренди квартири № НОМЕР_3 та консультативному висновку спеціаліста №102/18. Додатково представник позивача зазначила, що наведені відповідачем обставини стосовно його стану здоров'я, жодним чином не підтверджують втрату ним працездатності в тому чи іншому обсязі, а відтак відповідач має можливість виконання обов'язку щодо утримання ним його повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у мінімальному обсязі, який заявлено у позові.
Подібні за змістом пояснення стосовно відзиву надала й третя особа.
На противагу вищевикладеного, представник відповідача 05 липня 2019 року подав через канцелярію суду письмові пояснення в яких виклав заперечення стосовно позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими що не підтверджені будь-якими доказами.
Позивач та її представник, яка одночасно є представником третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі з викладених в позові підстав.
Представники відповідачів в судовому засіданні позовні проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених зі сторони відповідача заявах по суті позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст поданих учасниками заяв по суті позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є батьком позивача третьої особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8).
Позивач досягла повноліття та, відповідно до довідки заступника начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Прохорова О .А. № 880 від 17 вересня 2018 року, є студенткою 1 курсу денної форми навчання факультету за спеціальністю «філологія» з 31 липня 2018 року.
Відповідно до Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2003 року ОСОБА_3 проживає з позивачкою.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утриманння припиняється у разі припинення навчання.
Таким чином, судом встановлено, та відповідачем не спростовано, що повнолітня позивач продовжує навчання, у трудових відносинах не перебуває, додаткових джерел для існування немає, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
Також встановлено, що позивач працює на посаді діловода квартино-експлуатаційної служби тилу управління за контрактом Північного Київського територіального управління Національної гвардії України, що підтверджується довідкою №590 від 26 вересня 2009 року (а.с. 12).
Згідно із ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин,зазначених у ст.182 СК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те, що відповідач допомоги на утримання дочки не надає. Дочка сторін навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості поєднувати навчання із оплачуваною працею, у зв'язку з чим перебуває на повному утриманні позивача. В той час як відповідач є працездатним чоловіком та має змогу надавати допомогу дочці, яка навчається.
Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Встановлено, що позивачка інших доходів немає та законом передбачено рівний обов'язок батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
При вирішенні питання розміру аліментів враховується також потреби особи даного віку.
При вирішенні питання по суті спору суд враховує матеріальний стан та стан здоров'я третьої особи, яка потребує матеріального утримання, враховує потреби особи її віку.
Крім цього, суд враховує стан здоров'я особи, яка потребує матеріальної допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, дочці позивача встановлено діагноз «Міопія обох очей середнього ступеня», що підтверджується випискою №94 з амбулаторної картки від 19 вересня 2018 року та довідкою №5-Ш від 30 березня 2018 року.
З метою забезпечення нормального функціонування органів зору дочки сторін, позивач протягом 2018-2019 рр. придбавала лікарські засоби та контактні лінзи на загальну суму 8268 грн. 41 коп., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями товарних чеків на придбання контактних лінз за період з 04 січня 2018 року по 15 березня 2019 року на загальну суму 5409 грн. та копіями фіскальних чеків на придбання лікарських засобів за період з 15 вересня 2019 року по 22 лютого 2019 року на суму 2859 грн. 41 коп.
Також відповідно до матеріалів справи встановлено, позивачка в інтересах своєї доньки, з метою поглиблення нею навчання та вдосконаленню іноземних мов, 18 червня 2017 року уклала договір №4005/6902 із ТОВ «Спік АП Україна» на придбання курсу англійської мови.
Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 мала пройти відповідний навчальний курс, реалізація якого розпочиналася 22 травня 2017 року та закінчувалась 22 травня 2018 року
Згідно з п. 2. зазначеного договору, загальна сума для оплати курсу становила 11588 грн. Відповідно до квитанції № 1035797779, отримувач ТОВ «СПІК АП Україна», платник ОСОБА_1 . - було сплачено за курси іноземних мов, передбачену договором суму у розмірі 11588 грн.
В ході надання пояснень, представник позивачки та третьої особи вказала, що необхідність проходження зазначеного курсу, була обумовлена удосконаленням знання іноземних мов, у тому числі й у зв'язку із навчанням нею у вищому навчальному закладі на відповідному факультеті.
На підставі наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_3 зазначений курс іноземних мов успішно пройшла, про що отримала - сертифікати від 25 липня 2017 року; від 17 листопада 2017 року; від 19 лютого 2018 року; та від 22 травня 2018 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином на підставі зібраних доказів судом встановлено, що дочка сторін досягла відповідного віку, продовжує навчатися у вищому навчальному закладі та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
Твердження відповідача та його представників про те, що він не має матеріальної можливості утримувати доньку, яка навчається, суд до уваги не приймає, оскільки належних та допустимих доказів цим твердженням, які поза розумним сумнівом це б доводили, з боку відповідача суду надано не було.
Посилання відповідача на відсутність у нього стабільного доходу не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки з урахуванням обставин конкретної справи, відповідач не наводить будь-яких фактів та не надає доказів того, що він з об'єктивних причин позбавлений можливості виконувати обов'язок щодо утримання дитини, яка продовжує навчання.
При цьому посилання відповідача на те, що він позбавлений такої можливості у зв'язку із незадовільним станом його здоров'я суд відкидає, оскільки надані відповідачем копії медичних документів прямо не підтверджують втрату ним працездатності чи неможливість у зв'язку з діагнозами про які зазначено в даних документах працевлаштуватись та виконувати оплачувану роботу. В той час, як в судовому засіданні на запитання представника позивача, представник відповідача зазначив, що відповідач є працездатною особою, дані про втрату ним працездатності у сторони відповідача відсутні.
Розглядаючи спір про стягнення аліментів, суд серед іншого керується положеннями ст. 182 СК України, згідно якої при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, відповідачеві на праві приватної власності належить однокімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, яке посвідчено 27 вересня 2006 року приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Запорожець І.П. за реєстровим номером №5170.
Заперечуючи проти задоволення позову та відсутності іншого майна, відповідач зазначає,що він не володіє квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , а проживає разом з новою сім'єю в орендованому житлі, оренду якого оплачує його дружина.
Оцінуючи посилання відповідача щодо відсутності наявності в нього іншого нерухомого майна та надані відповідачем на підтвердження цього докази, суд звертає особливу увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачеві на праві приватної власності належала квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
12 квітня 2016 року між відповідачем та його теперішньою дружиною ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири, відповідно до умов якого дружина відповідача прийняла в дар від нього вказану квартиру.
У подальшому 21 вересня 2017 року між дружиною відповідача та ОСОБА_7 , було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю на умовах визначених даним договором квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
В той же час, відповідно до договору оренди квартири (житлового приміщення) № НОМЕР_3 від 01 квітня 2019 року, про який відповідач зазначає у своїх письмових поясненнях, дружина відповідача орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_3 у власника, якому її й відчужила дану квартиру.
Крім того, як вбачається з витягу бази даних про осіб, які перетнули державний кордон України, який витребувано та отримано судом за клопотанням представника позивачки, відповідач протягом 2017-2018 років неодноразово перетинав державний кордон України. На запитання представника позивачки, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що метою відвідувань відповідачем вказаних у витягу країн було надання ним послуг з охорони та супроводження приватних осіб. Таким чином, вказані дані є непрямим доказом того, що відповідач надає оплатні послуги, і як наслідок отримує певний дохід.
За приписами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» з 01січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання є обґрунтованою. Вирішуючи питання про їх вид та розмір, суд, оцінивши встановлені судом обставини, надані сторонами пояснення та докази, вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2256 грн. 51 коп., що, на думку суду, є достатнім та обґрунтованим розміром для утримання відповідачем своєї дочки та, помірним для сплати відповідачем, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров'я позивача та третьої особи, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача неповнолітньої дочки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком. Даних які б свідчили про втрату ним працездатності судом в ході розгляду справи не здобуто. Окрім того, відповідачем не доведено неспроможність надавати допомогу своїй дочці, оскільки як вбачається з матеріалів справи, до жовтня 2018 року відповідач регулярно сплачував аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19 вересня 2019 року ВП 47845300/9, заборгованість у відповідача перед позивачкою відсутня. Разом з тим, істотні обставини через які в нього змінилось фінансове становище з того часу відповідач не наводить.
Таким чином, суд вважає обґрунтованою до стягнення суму аліментів з урахуванням забезпечення гармонійного розвитку дитини, яка забезпечить нормальне функціонування організму дитини із урахуванням наявного встановлення захворювання органів зору та потреб пов'язаних із навчанням у вищому навчальному закладі.
В частині позовних вимог про стягнення 50 % додаткових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Звертаючись до суду з позовом в цій частині, позивачка посилається на норму, яка регламентує, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), просила стягнути з відповідача в її користь 50 % додаткових витрат на навчання та зобов'язання відповідача в подальшому сплачувати додаткові витрати на навчання, до закінчення навчання.
Однак, суд звертає увагу позивача на те, що згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Виходячи з системного аналізу положень ст. 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Оскільки донька сторін досягла повноліття, має повних 18 років, відтак підстав для застосування ст. 185 СК України, у даному спорі немає, оскільки дана норма підлягає застосуванню щодо дитини, тобто малолітньої та неповнолітньої особи (до 18 років).
Дитиною є особа, яка не досягла 18 років (ч. 1ст. 6 СК України).
Фізична особа, яка досягла 18 років є повнолітньою особою.
Разом з тим, ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються Главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199, 200, 201 цього Кодексу).
У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Таких висновків дійшли Верховний Суд України і Верховний Суд у постановах № 6-1296цс15 та № 61-1717св18.
Тобто, правила та порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину, передбачені ст. 185 СК України, не може бути розповсюджені на права між повнолітньою дитиною та її батьками.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення 50 % додаткових витрат, слід відмовити.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 25.03.2019 року.
Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України), а тому сума судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, та ст. ст. 184, 185, 199, 200 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 280, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 у розмірі 2256 грн. 51 коп. щомісячно з 25.03.2019 року до закінчення навчання або до досягнення 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 768, 40 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 у розмірі 2256 грн. 51 коп., у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення суду складено 26 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя