Провадження № 2/760/5237/19
Справа №760/10759/19
16 квітня 2019 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 11.04.2019 р. звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача до Міністерства оборони України, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просять: зобов'язати Міністерство оборони України надати благоустроєні житлові приміщення таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надати окрему двокімнатну квартиру, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати окрему однокімнатну квартиру, ОСОБА_6 , який має власну сім'ю (доньку) надати окрему двокімнатну квартиру, ОСОБА_2 та її сім'ї надати окрему двокімнатну квартиру. Крім того, просять стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява (заява) за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Так, згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Така ж позиція зазначена в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до п.п. 4, 5, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинна містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у звязку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивачі не зазначили обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вони звертаються до суду та обґрунтовують заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.
Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в обґрунтування своїх вимог зазначають, що на підставі обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 , який був проведений 05.03.2018 р. будівельною лабораторією Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» було складено Акт від 05.03.2018 р. № 198/03 з наступними висновками:
1.Несучі і огорожувальні конструкції житлового будинку АДРЕСА_1 знаходяться в аварійному стані.
2 .Квартири будинку не придатні для нормальної експлуатації. Проживання мешканців в квартирах будинку загрожує життю.
3.Належна експлуатація жилого будинку неможлива.
4.Квартири будинку не відповідають вимогам п.п. 2.22, 4.23, 5.23, ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».
5. Житловий будинок потребує реконструкції або знесення.
В даному будинку зареєстровані та проживають позивачі.
З дати складання зазначеного акту, ситуація зі станом будинку не покращилась, а тільки погіршилась. Тому позивачі вважать, що вони разом з іншими мешканцями квартир мають бути розселені з вказаного будинку, в зв'язку з чим вони звернулися до суду із зазначеним позовом до Міністерства оборони України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, балансоутримувачем будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
Таким чином, заявляючи до Міністерства оборони України позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, позивачами не чітко викладено зміст позовних вимог; не зазначено в чому порушені права позивачів саме Міністерством оборони України; не зазначено та не надано доказів, якими саме діями відповідача порушено права позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, причинний зв'язок між шкодою та діями відповідача; не зазначено та не надано докази, що підтверджують обставини, викладені в позовній заяві.
За таких обставин, позивачі мать визначитися зі змістом позовних вимог та належними сторонами по справі, відповідно цьому викласти повно обставини та їх обгрунтувати.
Крім того, заявляючи вимогу про зобов'язання Міністерство оборони України надати позивачам благоустроєні житлові приміщення, позивачами жодним чином не обґрунтована дана вимога відповідно до норм матеріального права. Позивачі не наводять підстав, які б давали їм право звернутися до суду з такими позовними вимогами, оскільки не надано доказів, які підтверджують перебування кожного позивача на квартирному обліку в Міністерстві оборони України.
За таких обставин, позивачам необхідно визначитись зі змістом позовних вимог, конкретизувати їх та навести обгрунтування цих вимог.
Відповідно до п.п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позовна заява не містить:
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
В поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивачі обґрунтовують своє право вимоги саме до Міністерства оборони України, відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивачів порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачами не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, на підтвердження кожної обставини позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Виходячи з того, яке коло учасників у розгляді справи визначать позивачі, останні мають надати до суду позовну заяву з додатками відповідно до їх кількості.
Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтовання позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачам необхідно уточнити зміст позовних вимог, встановити предмет та підстави позову, повно та чітко викласти обставини справи та їх обґрунтувати, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просять визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги, визначитися з колом учасників процесу та подати позовну заяву в новій редакції та додатки до неї відповідно до кількості учасників процесу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачам строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ними копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кушнір С.І.