Справа № 755/19419/18
"18" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
за участі:
заявника - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Леляцька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
установив:
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини посилаючись на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з права на земельну частку (пай). Спадкова справа після смерті матері не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Будучи єдиним спадкоємцем, він звернувся до Жмеринської районної нотаріальної контори, проте постановою від 19.04.2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не своєчасно подана заява про прийняття спадщини, та не надано документів на підтвердження родинних стосунків. Рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 28.09.2018 року був установлений факт, що він є сином ОСОБА_4 . Цим же рішенням йому було відмовлено у визначенні додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини, з підстав недоведеності. Однак, він фактично прийняв спадщину, оскільки на момент її відкриття, мати, починаючи з 2002 року проживала разом з ним у квартирі АДРЕСА_1 . Це було викликано тим, що матері було більше 80 років, вона хворіла, і окрім нього, доглядати її не було кому, а обходити себе у повній мірі самостійно, мати вже не могла.
В судовому засіданні заявник та його представник обставини викладені у заяві, вимоги, підтримали, просили їх задовольнити. Заявник додатково зазначив, що він разом зі своє дружиною доглядали матір з 2002 року.
В судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5 - дружина заявника, яка зазначила, що мати заявника ОСОБА_6 , проживала разом з ними у квартирі приблизно з березня 2002 року. Вона мала свою кімнату, і вони з чоловіком її доглядали. У березні 2009 року мати чоловіка померла. Про існування майна, яке підлягало успадкуванню нічого не було відомо, дізналися лише на початку квітня 2018 року, коли прибирали у будинку.
Вислухавши пояснення заявника та його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2019 року відкрито провадження у справі.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 народився в м. Жмеренка, Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками вказано - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 89 років померла ОСОБА_4 , місце смерті - м. Київ.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 650/2 від 24.03.2009 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть настала за адресою: АДРЕСА_2 .
У довідці № 2586 від 11.12.2018 року, виданій Виконавчим комітетом Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована, але не проживала на день смерті в АДРЕСА_3 .
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, постановленого 28.09.2018 року, встановлено факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представником заявника у порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» були опитані особи - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які зазначили, що з 2002 року ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 . Померла ОСОБА_4 у 2009 році у м. Києві. Її похованням займався ОСОБА_1 Похована ОСОБА_4 у селі Леляки Жмеринського району Вінницької області. За життя матері, ОСОБА_1 її доглядав, купував ліки, продукти харчування, одяг, та усі необхідні речі, між ними були тісні родинні стосунки.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась. У квітні 2018 року заява про прийняття спадщини до Жмеринської районної державної нотаріальної контори була подана ОСОБА_1 , та 19.04.2018 року нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини та відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом від 03 березня 2004 № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц колегія суддів дійшла до висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Проаналізувавши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що вимоги заявника щодо спільного проживання з матір'ю ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_2 , з 2002 року і до дня смерті - 23.03.2009 року, є доведеними, та підлягають задоволенню.
Встановлено, що інші спадкоємці померлої ОСОБА_4 , окрім ОСОБА_1 , відсутні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 258, 259, 264, 265, 273, 293, 315, 316, 319, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Леляцька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 01.10.2019 року.
Суддя: