Справа №:755/13377/19
Провадження №: 3/755/6108/19
"24" вересня 2019 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 2 складеного головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріною А.М. від 07.08.2019, ОСОБА_1 (надалі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) не сплачує аліменти ОСОБА_2 на утримання доньки у рамках ВП № 54208196 з примусового виконання виконавчого листа № 755/2796/17 виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 17.02.2017 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої складає 150000,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
У судові засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейськго суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
А тому, суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, утому числі з урахуванням письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Так, статтею 183-1 КУпАП передбачено відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення і дотримання прав дитини та інших передбачених законом суб'єктів на матеріальне утримання з боку осіб, які в силу нормативних приписів зобов'язані таке утримання надавати.
З об'єктивної сторони, адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї. При цьому для утворення складу правопорушення є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Визначення періоду і розміру заборгованості здійснюється державним виконавцем, у провадженні якого перебуває відповідне виконавче провадження.
Суб'єктивна сторона проступку характеризується виною у формі як необережності так і умислу, але при відсутності ознак злісного ухилення від сплати аліментів, передбаченого статтями 164, 165 Кримінального кодексу України. При цьому, виходячи з диспозиції статті, не має значення, з яких причин особа не платить аліменти і чи були вони поважними, а достатньо лише факту несплати, який призвів до виникнення заборгованості у загальній сумі платежів понад шість місяців. Проте, наявність в особи об'єктивних чи непереборних причин, які унеможливлювали сплату аліментів (наприклад, тяжка тривала хвороба, надзвичайна ситуація або воєнні дії тощо), можуть бути враховані судом при розгляді справи з метою вирішення питання про розмір стягнення або наявності підстав для звільнення особи від відповідальності через крайню необхідність (ст. 18 КУпАП), чи закриття справи за статтею 22 КУпАП.
Суб'єкт правопорушення є спеціальним, це особа, яка на відповідній правовій підставі зобов'язана сплачувати аліменти на утримання іншої особи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 183-1 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; копією виконавчого документа, копією постановою про відкриття виконавчого провадження, розрахунком заборгованості.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Тим самим, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов'язками, всупереч вимогам ст. 51 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України, які зобов'язують батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, утримувати дитину до досягнення повноліття, ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Разом з тим, визначаючи період такої несплати суд відмічає таке.
Згідно протоколу цей період констатований з 17.02.2017 по 01.07.2019.
Разом з тим, Закон №2234-VIII в частині запровадження статті 183-1 КУпАП набрав чинності лише 06.02.2018 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Статтею 8 КУпАП передбачено, що закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Враховуючи, що об'єктивна сторона правопорушення полягає у несплаті аліментів протягом певного періоду часу, то періоди несплати, які утворюють склад правопорушення повинні враховуватись виключно з 06.02.2018 року. Інакше кажучи, притягнення до адміністративної відповідальності за несплату аліментів стане можливим тільки у випадку несплати аліментів після спливу не менше шести місяців, починаючи з 06.02.2018 року.
А тому, суд визнає доведеним, тільки те, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності є винуватою у несплаті аліментів за період з 06.02.2018 до 01.07.2019 в сумі 5000 грн. за кожний із місяців, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 183-1 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Того, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення (абз. 2 ст. 38 КУпАП).
Строки визначені ст. 38 указаного Кодексі (не пізніш як через три місяці з дня його виявлення триваючого правопорушення), на час прийняття цього судового рішення, ураховуючи день його виявлення, не минули.
Обставини передбачені абз. 3 ст. 31-1 КУпАП не установлені.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Що стосується періоду несплати, що мав місце до 06.02.2018, то у цій частині з наведених вище мотивів (ст. 58 КУ, ст. 8 КУпАП) провадження слід закрити на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, який власне регламентує, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 33-35, 31-1, 38, 183-1, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя постановив :
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення(щодо несплати аліментів за період з 06.02.2018 по 01.07.2019) та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, що полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, з урахуванням того, що відповідно до абз. 1 ст. 31-1 КУпАП, вид яких та перелік об'єктів, на яких порушник повинен виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 гривні 20 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення(щодо несплати аліментів за період з 17.02.2017 по 05.02.2018)закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені КодексомУкраїни про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18, у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
С у д д я : О.В. Бірса