Номер провадження 2/754/3082/19
Справа №754/13547/18
Іменем України
09 вересня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Зотько Т.А.,
за участю секретарів судового засідання Малинки А.Ю., Гайворонського В.М.,
представника відповідача Тракало Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Центрального регіону України, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 вернувся до суду з позовом до відповідачів Військової прокуратури Центрального регіону України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що Слідчим відділом Деснянського управління поліції Головного управління національної поліції України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100030010818 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, стосовно того, що 11 вересня 2015 року приблизно о 14:00 год. біля будинку, де мешкає позивач, за адресою: АДРЕСА_1 , на нього було скоєно напад та побиття трьома особами, які зняли з нього золотий ланцюг та хрестик. Після звернення позивача до поліції, всі три особи були затримані. Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження було покладено на слідчого СВ Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві Єгорова В. М., якому позивач надав свої фотографії, на яких було чітко видно, що позивач дійсно мав золотий ланцюг та хрестик, які в нього поцупили. Оскільки особа, яка вчинила проти позивача протиправні дії, а саме ОСОБА_2 проходить військову службу в центральному підрозділі СБУ у м. Києві, то матеріали кримінального провадження були передані до військової прокуратури Дарницького гарнізону. Прокурором військової прокуратури Дарницького гарнізону Аношиною Д. В. 28 вересня 2016 року було винесено постанову про визначення підслідності, відповідно до якої матеріали кримінального провадження № 12015100030010818 вже за ознаками частини 1 статті 296 КК України направлено за підслідністю до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві. Отже ОСОБА_3 прийняла постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення, в якій вказувалось, що вона допитувала свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , але допит позивача здійснено не було, у якого є статус потерпілого. На думку позивача такі дії свідчать про або недбале ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, або про корупційну складову. У вказаній постанові ОСОБА_3 вказала, що конфлікт та сутичка розпочалась з боку ОСОБА_1 , а тому прийшла до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак, кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України. Крім того, вказала, що позивач не надав жодного доказу крім фотокартки про те, що він є власником золотого ланцюжка, та не надав документів про його придбання. Позивач вважає, що прокурором Аношиною Д. В. повністю спотворені фактично обставини справи, а також перевищила свої службові повноваження, здійснюючи перекваліфікацію злочину. Протиправними діями відповідача, позивачу спричинено моральну шкоду, тому що весь період намагання поновити свої порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.
6 липня 2018 року Київською місцевою прокуратурою №3 кримінальне провадження № 12015100030010818 було перекваліфіковано з частини 1 статті 296 КК України на частину 2 статті 186 КК України. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачем зазначено моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які б він міг реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову. Враховуючи присутність травмуючого фактору позивач просить стягнути за рахунок Державного бюджету на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000000 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання у справі, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
27.11.2018 року Військовою прокуратурою Центрального регіону України було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що вказаний позов на їх думку не ґрунтується ні на законі, ні на доказах, є надуманим, а тому задоволенню не підлягає. Оскільки станом на липень 2018 року, кримінальне провадження № 12015100030010818 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, перебуває в провадженні слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та процесуальне керівництво в ньому здійснюється прокурорами Київської місцевої прокуратури №3. Однак, зі змісту позовної заяви та позовних вимог ОСОБА_1 , на думку відповідача ніякої моральної шкоди військова прокуратура Дарницького гарнізону Центрального регіону України йому не заподіювала, оскільки вимоги позивача про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 3000000 грн. не ґрунтується на доказах та законі, факту її заподіяння, розміру, протиправність діяння заподіювача, причинного зв'язку, наявності вини відповідача Вважають, також безпідставними посилання позивача на ст.ст. 1167, 1176 ЦК України, оскільки будь-яких дій військова прокуратура Дарницького гарнізону Центрального регіону України відносно ОСОБА_1 не вчиняла. Також зазначають, що позивачем не доведено та в позовній заяві не зазначено сам факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, не зазначено, чим підтверджується наявність моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому він виходив. З огляду на вищевикладене, просили відмовити у задоволенні позову.
6 лютого 2019 року ухвалою судді закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засідання 09.09.2019 не з'явився надіслав 4.09.2019 року заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі виходячи з обставин викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Військової прокуратури Центрального регіону України - Тракало Р.І. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову, підтримав викладені у відзиві на позов.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо даних для розгляду справи у відсутність позивача та представника відповідача Державної казначейської служби України.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Судом встановлено, що 11.09.2015 слідчим відділом Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було відкрито кримінальне провадження №12015100030010818 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України та розпочато досудове розслідування.
Матеріали кримінального провадження № 12015100030010818 відповідно до статті 216 КПК України, було передано до військової прокуратури Дарницького гарнізону у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , особа яка вчинила проти позивача протиправні дії проходив військову службу в центральному підрозділі СБУ у м. Києві.
28.09.2016 прокурором військової прокуратури Дарницького гарнізону Аношиною Д. В. були проаналізовані матеріали кримінального провадження № 12015100030010818 від 11.09.2015 та винесено постанову про перекваліфікацію даного кримінального правопорушення, в якій прокурор постановив декваліфікувати кримінальне правопорушення вчинене групою осіб з частини 2 статті 186 КК України на частину 1 статті 296 КК України та 28.09.2016 прокурором військової прокуратури Дарницького гарнізону Аношиною Д.В. було винесено постанову про визначення підслідності, в якій прокурор постановив, що матеріали кримінального провадження № 12015100030010818 від 11.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України направити за підслідністю до Деснянського УП ГУ НП м. Києві.
5 липня 2019 року постановою прокурора Замула Я. В. Київської місцевої прокуратури №3 було винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення № 12015100030010818 з частини 1 статті 296 КК України на частину 2 статті 186 КК України, та внесено зміни до ЄРДР щодо кваліфікації кримінального правопорушення, зазначивши в постанові, що перекваліфікація яка мала місце 28.09.2016 року постановою прокурора Дарницького гарнізону не має ніяких юридичних підстав, так як в матеріалах кримінального провадження № 12015100030010818 відсутні будь-які заяви про вчинення хуліганських дій з боку ОСОБА_1 . У випадку наявності такої заяви, вона має розглядатись в порядку, передбаченому статтею 214 КПК України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (зі змінами від 23 грудня 2015 року) та Положення про застосування зазначеного вище Закону, затвердженого сумісним наказом Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України № 106/1131 від 06.03.1996 р. (зі змінами внесеними згідно з Наказом Мін'юсту № 14/5/6/52 від 3.04.98).
Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пункту 11 ст. 2 зазначеного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача відносно нього, а також завдання позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
Як вбачається з копії постанови Київської місцевої прокуратури №3 про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 05 липня 2018 року, було встановлено, що перекваліфікація правопорушення здійснена прокурором військової прокуратури Дарницького гарнізону з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.296 КК України у відношенні ОСОБА_1 , не мала ніяких юридичних підстав, так як в матеріалах кримінального провадження №12015100030010818 відсутні будь-які заяви про вчинення хуліганських дій саме з боку ОСОБА_1 .. У випадку наявності такої заяви, вона має розглядатись в порядку передбаченому ст.214 КПК України. Виходячи з наведеного було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12015100030010818 від 11.09.2015 з ч.1 ст.296 КК України на ч.2 ст.186 КК України.
Отже, перекваліфікація кримінального правопорушення №12015100030010818 здійснена згідно з постановою прокурора Військової прокуратури Дарницького гарнізону від 28.09.2016 р., щодо встановлення у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, не мала при цьому ніяких юридичних підстав, а тому суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є цілком законною.
Крім того, згідно п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, моральна шкода.
За змістом ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених п. п. 1, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
З приводу стягнення суми у розмірі 3000000 грн., позивачем не надано належних та допустимих доказів на наявність права вимоги на її стягнення. Зокрема, не зазначено, чим підтверджується наявність моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими доказами підтверджується моральна шкода якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна саме у визначеному позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем явно завищений розмір моральної шкоди, а тому виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи передбачені законом обставини, вважає за можливе списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10000 грн.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 15, 16, 23 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 95, 141, 258-259, 263 ЦПК України, ст.ст. 19, 56 Конституції України, Бюджетного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Державну казначейську службу України, (місцезнаходження: м.Київ, вул.Бастіонна, 6)списати в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10 000 грн..
В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 - відмовити.
Відшкодування витрат судового збору у розмірі 768,40 грн. віднести на рахунок державного бюджету.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Військова прокуратура Центрального регіону України, адреса: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8.
Відповідач - Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Повний текст рішення виготовлений 23 вересня 2019 року.
Суддя: