Справа № 755/3289/19
"03" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд: стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період її навчання у розмірі ј частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 25.02.2019 до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23 років.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 22.11.1996 по 09.01.2009, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2010 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки у розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23.11.2009 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач сплачував аліменти нерегулярно та на даний час має заборгованість по їх сплаті. ОСОБА_3 станом на 10.01.2019 є студентом 2-го курсу денного відділення «Київського коледжу зв'язку» на конкретній основі та, у зв'язку з навчанням, потребує матеріальної допомоги на харчування, придбання речей, забезпечення навчального процесу, оплати навчання на контракті. Позивач змушена самостійно нести витрати по утриманню дочки, яка проживає разом із нею. Крім того, позивач доглядає тяжко хвору матір, у зв'язку з чим змушена була звільнитися із роботи. Відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, офіційно не працевлаштований, на обліку у службі зайнятості не перебуває, має на прав власності ј частину квартири АДРЕСА_1 , а тому спроможний надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці, яка її потребує у зв'язку з продовженням навчання. Також на утриманні відповідача знаходиться малолітня дочка ОСОБА_4 , 2016 року народження.
12 березня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, сторонам роз'яснено право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
22 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому проти позову заперечує, виходячи із такого. На даний час ОСОБА_2 проживає у цивільному шлюбі із ОСОБА_5 та їх малолітньою дочкою ОСОБА_4 , 2016 року народження, у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить дочці ОСОБА_5 - ОСОБА_7 . Також відповідач має повнолітнього сина, який проживає окремо. Окрім малолітньої дочки ОСОБА_4 , яка знаходиться на утриманні відповідача, він здійснює нагляд за матір'ю похилого віку, яка є майже сліпою, у зв'язку з чим він не може працювати. Замість щомісячного надання коштів на навчання дочці ОСОБА_3 , відповідач, за усною домовленістю із останньою, надав їй суттєву матеріальну допомогу у вигляді свого майна, а саме, автомобіля та земельної ділянки, для реалізації його для навчання та інших потреб. Так, третя особа по справі, ОСОБА_3 , надала покупцю ОСОБА_9 довіреність з правом передоручення стосовно вказаного автомобіля Деу Матіз д.н.з. НОМЕР_1 , за що отримала 1 900 доларів США, з яких 900 доларів США віддала старшому брату, а собі залишила 1 000 доларів США. Також відповідач переоформив на дочку ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 9 соток, яка розташована в АДРЕСА_3 . Вказану ділянку відповідач передав третій особі для того, щоб вона могла при бажання її продати і отримані кошти витрачати на подальше навчання або ж розпорядилася нею на власний розсуд. Також, відповідач передав у користування дочці свій гараж. Відповідач вважає, що передане ним майно для реалізації на навчання суттєво перевищує суми, які сплачуються за навчання і потреби дочки ОСОБА_3 . Також зазначив про те, що на сайті ОLX розміщене оголошення про продаж вказаної земельної ділянки за 22 тис. доларів США, де зазначений як номер телефону продавця - номер телефону позивача по справі.
14 травня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 до суду надійшли пояснення, в яких остання заперечує факт передачі відповідачем дочці ОСОБА_3 належного йому на праві власності автомобіля Деу Матіз д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки будь-які договори з приводу цього не укладалися та у нотаріуса чи в сервісних центрах МВС не засвідчувалися. Із наданої копії довіреності убачається, що відповідач по справ (довіритель) продовжує бути власником зазначеного автомобіля, а громадянці ОСОБА_9 (повіреному) він довірив право кернування, експлуатації та відчуження зазначеного автомобіля. Надану останньою власноручну розписку щодо придбання вказаного автомобіля за 1 900 доларів США належним доказом не вважає. Щодо земельної ділянки розміром 9 соток, яка розташована в АДРЕСА_3 , то зазначає, що батько позивача ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1) - ОСОБА_12 вступив у СДТ «Стадне» та був першим користувачем вказаної земельної ділянки, яку 26.07.2013 передав відповідачу ОСОБА_2 у користування. 16.01.2019 відповідач переуступив членство в товаристві на земельну ділянку, яку він використовував, своїй дочці ОСОБА_3 , яка, таким чином, є членом ОК СДТ «Стадне». Згідно із законодавством ОСОБА_3 переуступили право членства у СДТ, право користуватися зазначеною земельною ділянкою та обов'язок регулярно сплачувати членські внески. Права продавати, дарувати, міняти зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 не має. Посилання відповідача на розміщення оголошення на сайті ОLX про продаж вказаної земельної ділянки вважає неналежним доказом. Доводи відповідача про здійснення ним нагляду за хворою матір'ю похилого віку вважає неправдивими, оскільки він сам не працює, доходів не отримує, проживає у м. Києві, в той час як його матір проживає сама у селі Черкаської області. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження передання у користування дочці ОСОБА_3 належного йому гаражу. Втрата виконавчою службою виконавчого листа не звільняла відповідача від обов'язку сплачувати аліменти за рішенням суду. Щодо перебування у власності позивача автомобіля Mercedes Smart д.н.з. НОМЕР_2 , 2000 року випуску, то його позивач вимушена була купити 29.09.2018 у знайомих у розстрочку, у зв'язку необхідністю регулярного відвідування медичних закладів її матір'ю.
Таким чином, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.11.1996 по 09.01.2009 та є батьками повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2010 з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі ј частини його заробітку щомісячно, починаючи з 23.11.2009 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 15.02.2010 Дніпровським районним відділом виконавчої служби міста Київ за виконавчим листом № 2-627/10 від 10.02.2010, що був виданий Дніпровським районним судом м. Києва на примусова виконання вказаного рішення суду, було відкрито виконавче провадження ВП № 17439196, однак в подальшому виконавче провадження було втрачене.
У 2017 році ОСОБА_3 закінчила Державний заклад «Київський коледж зв'язку» та здобула кваліфікацію за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст за спеціальністю «Монтаж, технічне обслуговування і ремонт обладнання радіозв'язку, радіомовлення та телебачення», професійна кваліфікація «Електромеханік засобів радіо і телебачення». Навчання відбувалось на денній формі, на підставі Договору про надання освітніх послуг від 28.08.2013, укладеного між позивачем та навчальним закладом, загальна вартість освітніх послуг 20 000,00 грн.
За Договором купівлі-продажу квартири від 28.07.2005, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Шандибою Л.І . та зареєстрованим у реєстрі за № 2000, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 придбали на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , де позивач та третя особа проживають на даний час.
Мати позивача ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонеркою, хворіє.
Відповідач ОСОБА_2 разом із цивільною дружиною ОСОБА_5 та малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебуває на його утриманні, проживають за адресою: АДРЕСА_4 . За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 4-25 від 17.07.2017, є ОСОБА_7
Відповідач здійснює нагляд за хворою матір'ю, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її єдиним сином.
Згідно із ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У відповідності до положень ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Правовідносини з обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов'язку батьків з утримання неповнолітніх дітей. Більш того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права, якими вказаний обов'язок встановлений щодо обох батьків і залежить від умови можливості надавати матеріальну допомогу.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року по справі № 405/8423/16-ц.
Положеннями ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачається, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Судку України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов'язує обов'язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв'язку із витратами, пов'язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилалася як на підставу стягнення із відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, її неможливість працювати, у зв'язку зі здійсненням догляду за хворою матір'ю, разом із тим будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального становища суду не надала, так само суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно має можливість надавати утримання своїй повнолітній дочці. Разом із тим, судом враховано, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дитина, а також він здійснює нагляд за своєю матір'ю, яка досягла 80-річного віку, та є її єдиним сином. Крім того, суд бере до уваги, що відповідачу на праві спільної сумісної власності належить квартира, де наразі проживає позивач із повнолітньою дочкою, та якою відповідач фактично не користується.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вказану практику Європейського суду з прав людини та повну відмову у задоволенні позову, суд не вдається до дослідження та оцінки доказів, на які посилається відповідач щодо передання ним у власність повнолітній дочці ОСОБА_3 матеріальної допомоги у вигляді належного йому майна, а саме, автомобіля та земельної ділянки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 281, 282, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ), третя особа ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: