Справа №:755/2851/18
1кс/755/7176/19
"02" жовтня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України
адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить частково скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року на нежитлові приміщення група приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м, по АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 на законних підставах та в передбаченому законодавством порядку придбала за ринковою вартістю нежитлові приміщення група приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м, по АДРЕСА_1 , а тому вона є добросовісним набувачем. Крім того, на момент складання клопотання про накладення арешту на майно була відсутня постанова про визнання групи нежитлових приміщень за адресами АДРЕСА_1 та 13в речовими доказами в кримінальному провадженні, а визнання дані нежитлові приміщення речовим доказом по справі лише за день до розгляду клопотання слідчим суддею. Крім того, наявні порушення спеціальних строків досудового розслідування, які повинні становити 18 місяців, оскільки в кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року досудове розслідування проводиться з порушеннями зазначених строків. Також з червня 2019 року в вищезазначеному кримінальному проваджені не здійснюється досудове розслідування.
Із зазначених підстав адвокат ОСОБА_3 вважає, що ухвала слідчого судді є безпідставною та незаконною, тому просить скасувати арешт накладений на нежитлові приміщення, група приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м, по АДРЕСА_1 .
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала у повному обсязі з наведених у клопотанні підстав та просила його задовольнити.
Представник Київської місцевої прокуратури №4 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання вислухавши адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по вул. Краківській, 13а у м. Києві, група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по вул. Краківській, 13в у м. Києві, заборонивши будь-яким фізичним чи юридичним особам використовувати та розпоряджатися даним майном.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до постанови слідчого від 21 лютого 2018 року групу приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по вулиці Краківська, 13а у місті Києві та групу приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
У постанові слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києва йдеться про те, що, зокрема, група приміщень групу приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 та групу приміщень №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 в є об'єктом кримінально протиправних дій та під час досудового розслідування мають значення речового доказу.
Крім того, слід відзначити, що клопотання про накладення арешту на майно складено 16 лютого 2018 року, а подане до Дніпровського районного суду м. Києва 22 лютого 2019 року. Постанова про визнання речовим доказом датована 21 лютим 2019 року.
Враховуючи дані обставини слідчий суддя вважає безпідставними твердження адвоката ОСОБА_3 , оскільки на момент звернення слідчим з клопотанням в суд, постанова була прийнята слідчим та зазначене нерухоме майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Також, що закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, то слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 9 ст. 284 КПК України якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.
Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Вищевказана ч. 1 ст. 219 КПК України викладена в новій редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до п. 4 § 2 розділу 4 вищевказаного закону - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Тобто застосовувати вимоги ч. 1 ст. 219 КПК України можливо лише щодо тих кримінальних проваджень, відомості по яким були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію змін, а саме: з 16 березня 2018 року.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018101040000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України вбачається, що відомості до нього внесені 16 лютого 2018 року, а саме за місяць до введення в дію зазначених змін.
У зв'язку із викладеним слідчий суддя вважає необґрунтованими твердження адвоката ОСОБА_3 .
Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що на даний момент в кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року здійснюється досудове розслідування, майно є речовим доказом у кримінальному правопорушенні, тому потреба в подальшому застосуванні арешту не зникла.
Оскільки, адвокатом ОСОБА_3 не доведено необґрунтованість накладення арешту та того, що на даний час у накладенні арешту відпала потреба, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмову у задоволенні її клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя,
у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1