Справа № 752/13945/19
Провадження № 2-а/752/438/19
Іменем України
27.09.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області Рудченка Сергія Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області Рудченка С.О. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем відносно позивача було винесено постанову серії ЕАВ № 1269164 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 27.06.2019 року позивач керувала автомобілем «Тойота» в населеному пункті смт. Стрижавка, зі швидкістю 74 км/год, перевищивши при цьому встановлене обмеження швидкості руху на 20 км/год, чим порушила вимоги п. 12.4 ПДРУкраїни. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що швидкість руху не перевищувала, доказів на підтвердження перевищення нею швидкості під час руху на автомобілі їй надано не було, та на її жодні зауваження відповідач не реагував, склавши постанову, з якою вона категорично не погоджується, в зв'язку з чим позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського райсуду м. Києва від 11.07.2019 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач з будь-якими клопотаннями після відкриття провадження у справі до суду не зверталась. Представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши про те, що поліцейським дійсно було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху в автоматичному режимі, оскільки, позивач рухалась в населеному пункті зі швидкістю 74 км/год, при цьому порушила встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті більш як на 20 км/год. Поліцейським правомірно застосовано скорочений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу. У винесеній постанові зазначено про те, що вимірювання швидкості руху здійснювалось за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, та правомірність використання приладу TruCam LTI 20/20 підтверджується відповідним свідоцтвом про повірку приладу та наявністю відповідного експертного висновку, які відповідач додав до відзиву. При цьому, сторона відповідача звертає увагу на те, що факт вчинення позвиачем адміністративного правопорушення підтверджується фотознімком, зробленими за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM, у зв'язку з чим постанова є обґрунтованою та винесеною з дотриманням норм КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.06.2019 року поліцейським Управління патрульної поліції у Вінницькій області Рудченком С.О. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1269164 щодо позивача ОСОБА_1 , в якій зазначено, що 27.06.2019 року о 10-46 год. в населеному пункті смт. Стрижавка автодороги М21 позивач ОСОБА_1 керувала автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 74 км/год, перевищивши при цьому встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год, чим порушила вимоги п.12.4ПДРУкраїни, швидкість зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу Трукам 001146 , тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за що на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивачем не визнаються обставини порушення нею п. 12.4 ПДР України, а саме: перевищення швидкості руху у населеному пункті на 20 км/год.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вониобґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
У відповідності до ч. 1ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст.122КУпАП розглядають органи внутрішніх справ (Національна поліція) та накладають стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст.258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом МВС України від 07.11.2015 року №1395
Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті122 КУпАП.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Щодо твердження позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення всупереч вимогам закону була розглянута на місці вчинення правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснення, наданого Конституційним Судом України в рішенні №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року по справі №1-11/2015, положення частини першоїстатті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначенимиКУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії відповідача є законними та такими, що були вчинені із дотриманням встановлених правил.
Доводи сторони позивача про те, що відповідачем були проігноровані її зауваження, суд відкидає, оскільки, доказів наведеним твердженням з боку позивача суду надано не було, як і не було надано доказів звернення позивача із відповідними скаргами на неправомірні дії відповідача.
У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2ст. 55 Конституції України та ст.6 КАС України.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію"(надалі - Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Судом було досліджено роздруківку фіксування лазерним вимірювачем TruCam, наданої відповідачем в якості доказу, та встановлено, що за допомогою приладу TruCam ТС001146 зафіксовано, що автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 27.06.2019 року о 10-43 год на 296 км автодороги М21 рухався зі швидкістю 74 км/год.
Таким чином, доводи позивача про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, повністю спростовуються доказами наданими стороною відповідача.
Окремо слід звернути увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/2903-2012.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13780, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 06.12.2018 року, та чинного до 06.12.2019 року, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № TС001146, є придатним до застосування.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 підтверджується наявністю, виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/20/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc. Також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
В частині тверджень позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута без додержання норм КУпАП, суд зазначає наступне.
Частиною 5статті 258 КУпАПпередбачено якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256 цього Кодексу,крім випадківпритягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3 цього Кодексу,та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень Конституційного Суду України та нормКУпАП, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.
На думку суду стороною відповідача повністю спростовані обґрунтування позовних вимог та доведено, що в діях позивача в дорожній обстановці, що склалась наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем, прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Статтями 268, 269, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ.
Так, статтею 286 встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Також, з наявних у справі доказів, в ході судового розгляду не встановлено порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної позивачем постанови.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, так як відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій та підтвердження наявності в діях позивача правопорушення.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, та повністю спростовані стороною відповідача, суд вважає позов безпідставним, недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8,9, 72-78,241-246,286,293 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області Рудченка Сергія Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя Н.П. Чередніченко