Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/3777/18
іменем України
25 вересня 2019 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді Коренюка В.П.,
при секретарі Подвисоцькій Т.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду № 4 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначила, з 2004 року перебувала з відповідачем у цивільному шлюбі, який 19 грудня 2006 року зареєстрували в органі реєстрації актів цивільного стану м. Добай республіки Боснія і Герцоговина. За час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В даний час вона перебуває у тяжкому матеріальному становищі, чоловік не надає коштів на виховання сина. При цьому посилається на те, що відповідач працює, має постійний заробіток близько 2000 євро, що еквівалентно 4000 марок республіки Боснія і Герцоговина. Добровільної угоди про сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини між сторонами не досягнуто. У зв'язку з викладеним, просить суд стягувати з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина аліменти, щомісячно, у твердій грошовій сумі 500 євро, що еквівалентно 1000 марок республіки Боснія і Герцоговина, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник за дорученням Грищенко Т.В. подала від її імені заяву, в якій позов підтримала, вимоги просила задовольнити, а справу розглядати без участі позивача.
Представник відповідача - адвокат Бовсунівський О.В. 16.01.2019 року подав відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково та стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 70 євро, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. На електронну адресу суду від адвоката Бовсунівського О.В. надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, позовні вимоги визнає частково, не заперечує сплачувати аліменти в розмірі 70-100 євро.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22 травня 2018 року (а.с.5).
У відповідності до ст.ст.180, 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.
Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
За нормами ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини.
Положенням ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Згідно ст.12 ч.1Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Як вбачається зі ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Отже, кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що повинні забезпечувати обоє батьків.
Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За нормами ст.184 ч.1 Сімейного кодексу України , якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні розміру аліментів, суд враховує, що сторонами не подано доказів, які б вказували на матеріальне становище платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина.
Одночасно, визначаючи розмір аліментів, суд зважає, що вирішує справу за законодавством України та керується Законом України "Пpo Дepжавний бюджeт на 2019 рік", який встановлює суму, що становить прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 500 євро, що еквівалентно 1000 марок республіки Боснія і Герцоговина, до досягнення дитиною повноліття.
Однак, під час розгляду справи позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру аліментів до 200 євро (а.с.21, 22).
Проживання відповідача у республіці Боснія і Герцоговина не є безумовною підставою для визначення судом саме такого розміру аліментів, який не є співмірним із прожитковим мінімумом в Україні на дитину віком від 6 до 12 років.
Крім того при ухваленні рішення, суд враховує те, що відповідач за місцем проживання нерухомим майном не володіє та не має оплачуваної роботи (а.с.44).
Також, визначення розміру аліментів в євро, що еквівалентно маркам республіки Боснія і Герцоговина відхиляється судом, так як вказане не передбачено нормами чинного законодавства України. Перерахунок валюти буде здійснено на стадії виконання рішення суду.
Виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, а тому суд, з врахуванням матеріального становища сторін та обов'язку відповідача утримувати дитину до досягнення нею повноліття, вважає, що аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з відповідача у твердій грошовій сумі 100 євро, до досягнення дитиною повноліття.
З урахуванням ст.191 ч.1 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст.430 ч.1 п.1 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст.5 ч.1 п.3 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.
Між тим, у відповідності до ст.141 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач звільнений від сплати судового збору він підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 768,40 грн.
На підставі ст.ст.180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.19, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 , Personal №0805977120037 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у твердій грошовій сумі 100 (сто) євро, починаючи стягнення з 21 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави- 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах місячного платежу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 №0805977120037.
Суддя Коростенського міськрайонного суду
Житомирської області В. П. Коренюк