Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №813/1998/18
адміністративне провадження №К/9901/3165/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (суддя Ланкевич А. З.) від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Нос С. П., судді: Кухтей Р. В., Шевчук С. М.) від 19 грудня 2018 року у справі за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2018 року заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги уздовж лінії державного кордону України між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Мостиського, Яворівського, Старосамбірського та Турківського районів Львівської області з метою їх формування як об'єкта цивільних прав;
- зобов'язати відповідача вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), з метою набуття права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги уздовж лінії державного кордону України між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Мостиського, Яворівського, Старосамбірського та Турківського районів Львівської області та оформлення речових прав на них.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, позов залишено без розгляду з підстав, визначених ч. 3, 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що заступник військового прокурора Львівського гарнізону пропустив встановлений законом тримісячний строк звернення до суду з цим позовом без поважних на те причин. Зокрема, позивач дізнався про наявність оскаржуваного правопорушення 27 жовтня 2017 року (дата отримання позивачем відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на його запит від 03 жовтня 2017 року), однак до суду звернувся лише 11 травня 2018 року.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі заступник військового прокурора Західного регіону України заперечує факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки вважає, що цей строк слід обраховувати з 10 травня 2018 року (з моменту отримання відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на запит позивача від 04 травня 2018 року).
19 грудня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 19 вересня 2019 року призначив її до розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2017 року структурним підрозділом військової прокуратури Західного регіону України - військовою прокуратурою Львівського гарнізону проведено вивчення стану вжиття уповноваженими органами заходів щодо захисту інтересів прикордонного відомства за фактами порушень з питань законності та ефективності володіння і використання земель прикордонної смуги у межах ділянки відповідальності Мостиського прикордонного загону.
03 жовтня 2017 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із запитом № 10/2/3-633, в якому відповідно до ст. 23 Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) просив надати інформацію з копією відповідних документів щодо вжитих відповідачем заходів, передбачених ст. 92, 116, 123, 125, 126 ЗК України, з метою набуття прикордонним загоном права користування земельними ділянками та з метою їх формування як об'єктів цивільних прав у смузі місцевості між лінією державного кордону та лінією інженерних прикордонних споруджень.
27 жовтня 2017 року на адресу військової прокуратури Західного регіону України надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 20 жовтня 2017 року № 711/6541 на вищевказаний запит.
Під час опрацювання цієї відповіді позивачем встановлено численні випадки надання окремим громадянам та юридичним особам у власність та користування земельних ділянок уздовж прикордонної смуги. Разом з цим, встановлено, що заходи щодо належного оформлення права користування землями прикордонної смуги відповідачем не вживалися взагалі. Вказане, на думку прокуратури, є порушенням вимог ЗК України, Закону України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони» та інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.
Крім того, 04 травня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із запитом № 12-1626, у якому просив останнього надати інформацію про стан розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо оформлення права користування землями прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень (земель оборони).
07 травня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області надана відповідь на вказаний вище запит, у якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) не звертався з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У зв'язку з викладеним та посилаючись на ст. 23 Закону № 1697-VII, 11 травня 2018 року позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
За правилами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, з аналізу вказаних приписів КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, а саме: обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Обґрунтовуючи свою позицію, військова прокуратура Західного регіону України заперечує факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки вважає, що його слід обраховувати з 10 травня 2018 року, а саме з моменту отримання відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на запит прокуратури від 04 травня 2018 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про помилковість вказаних доводів скаржника, оскільки днем, коли прокурор дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність оскаржуваного порушення та, відповідно, початком перебігу тримісячного строку для звернення до адміністративного суду з таким позовом є 27 жовтня 2017 року (дата отримання позивачем відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо вжиття відповідачем заходів, передбачених ст. 92, 116, 123, 125, 126 ЗК України). Крім того, у матеріалах справи міститься відповідь Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на запит прокуратури від 22 листопада 2017 року № 10/2/3-759, зі змісту якої також вбачається наявність підстав для звернення до суду з даною позовною заявою.
Щодо аргументів скаржника, що вказана вище відповідь Мостиського прикордонного загону від 20 жовтня 2017 року № 711/6541 була надана на запит військової прокуратури Західного регіону України, а не військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України, колегія суддів також погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій про їх необґрунтованість, оскільки згідно ст. 1 Закону № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що позивач знав або мав можливість знати про наявність підстав для здійснення представництва в суді законних інтересів держави, в тому числі вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, проте не скористався такою можливістю, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду.
З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
С. М. Чиркін