Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/16565/17
адміністративне провадження №К/9901/68634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.06.2018 у складі судді Кузьменко А. І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 у складі колегії суддів: Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Шурка О. І. у справі № 826/16565/17 за позовом Громадської організації «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» до Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Громадська організація «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» (далі по тексту - Громадська організація) звернулася до суду із вказаним позовом до Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України в частині невжиття заходів щодо виконання підпункту 3 пункту 105 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1393-р;
- зобов'язати Національну поліцію України та Міністерство внутрішніх справ України при виконанні підпункту 3 пункту 105 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини в явній формі указати захищені ознаки сексуальної орієнтації і транссексуальності у законопроекті щодо забезпечення покарання за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості, який має бути розроблений і поданий на розгляд Кабінету Міністрів України.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1.Указом Президента України від 25.08.2015 № 501/2015 з метою вдосконалення діяльності щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, відповідно до частини другої статті 102 Конституції України затверджено Національну стратегію у сфері прав людини (далі - Стратегія).
3.2. Пунктом 1 розділу 1 вказаної Стратегії передбачено, що затвердження Національної стратегії у сфері прав людини зумовлено необхідністю вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвого механізму захисту в Україні прав і свобод людини, вирішення системних проблем у зазначеній сфері.
3.3. Відповідно до пункту 1 розділу 2 Стратегії метою реалізації Стратегії є забезпечення пріоритетності прав і свобод людини як визначального чинника під час визначення державної політики, прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Результатом виконання Стратегії має стати запровадження системного підходу до виконання завдань та забезпечення узгодженості дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері прав і свобод людини, створення в Україні ефективного (доступного, зрозумілого, передбачуваного) механізму реалізації та захисту прав і свобод людини.
3.4. Зазначена Стратегія базується на таких принципах:
- відкритість і прозорість реалізації положень Стратегії з метою максимального залучення до її реалізації та моніторингу всіх заінтересованих сторін;
- гарантування рівності та недискримінації у забезпеченні прав і свобод людини;
- конкретність, досяжність цілей та вимірюваність очікуваних результатів реалізації Стратегії;
- добросовісність при тлумаченні та реалізації Стратегії;
- планування розподілу фінансових та інших ресурсів, виходячи з необхідності досягнення цілей Стратегії;
- забезпечення своєчасного реагування на нові виклики.
3.5. Разом з тим, на виконання підпункту 1 пункту 1 Указу Президента України від 25.08.2015 № 501/2015 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 23.11.2015 № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року».
3.6. Відповідно до додатку до вказаного розпорядження, зокрема підпункту 3 пункту 105 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини в частині забезпечення комплексності та узгодженості законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації, впровадження відповідних та своєчасних позитивних дій на національному та місцевому рівні у сфері запобігання та протидії дискримінації, забезпечення ефективного та своєчасного реагування держави на нові виклики, передбачено розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо:
- вилучення з диспозиції статті 161 Кримінального кодексу України частини, яка стосується кримінальної відповідальності за дискримінацію (пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв за ознаками) - разом із внесенням відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу України, передбачивши штрафи, відшкодування шкоди тощо;
- забезпечення покарання за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як раса, колір шкіри, релігійні переконання, сексуальна орієнтація, транссексуальність, інвалідність, мова (зміни до пункту 3 статті 67, частини другої статей 115, 121, 122, 126, 127, 129, статті 293);
- декриміналізація зараження ВІЛ та іншими інфекційними хворобами (статті 130 і 133 Кримінального кодексу України) та необхідності виділення цих захворювань з інших видів нанесення шкоди здоров'ю в нормах Кримінального кодексу України;
- узгодження понятійного апарату Кримінального кодексу України в частині кваліфікації різних форм та проявів нетерпимості;
- уніфікація термінології з використанням терміна «нетерпимість».
3.7. Відповідальними за виконання вказаного заходу визначено Міністерство внутрішніх справ України, а також інші заінтересовані органи державної влади.
3.8. Громадська організація звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що станом на момент звернення до суду Національною поліцією України в установленому порядку не подано до Міністерства внутрішніх справ України відповідного законопроекту, що згубно впливає як на соціально-політичну ситуацію всередині України, так і на процес її європейської інтеграції.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у зв'язку з проблематичністю та неоднозначністю підходів до переліку питань, визначених у підпункті 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, в останньому відсутній чіткий алгоритм дій, зокрема, з боку відповідачів. При цьому, матеріалами справи підтверджується вжиття Національною поліцією України з метою виконання підпункту 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Судами зазначено, що незгода позивача із діями, вжитими відповідачами не може бути свідченням допущення зі сторони відповідачів протиправної бездіяльності.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5.1.Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що вжиті відповідачами дії на виконання Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, на переконання Громадської організації, не відповідають меті Стратегії та не забезпечують ефективного захисту прав осіб, які зазнають дискримінації.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6.Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Як встановлено судами попередніх інстнацій, Указом Президента України від 25.08.2015 № 501/2015 затверджено Національну стратегію у сфері прав людини (далі - Стратегія).
8. Метою реалізації Стратегії є забезпечення пріоритетності прав і свобод людини як визначального чинника під час визначення державної політики, прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Результатом виконання Стратегії має стати запровадження системного підходу до виконання завдань та забезпечення узгодженості дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері прав і свобод людини, створення в Україні ефективного (доступного, зрозумілого, передбачуваного) механізму реалізації та захисту прав і свобод людини.
9. Водночас, Кабінетом Міністрів України на виконання підпункту 1 пункту 1 Указу Президента України від 25.08.2015 № 501/2015 видано розпорядження від 23.11.2015 № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» (далі - Розпорядження № 1393-р).
10. Як зазначено вище, додатком до Розпорядження № 1393-р, зокрема підпункту 3 пункту 105 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини в частині забезпечення комплексності та узгодженості законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації, впровадження відповідних та своєчасних позитивних дій на національному та місцевому рівні у сфері запобігання та протидії дискримінації, забезпечення ефективного та своєчасного реагування держави на нові виклики, передбачено розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України.
11. Відповідальними за виконання вказаного заходу визначено Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (за згодою), Комітет Верховної Ради України з питань прав людини (за згодою).
12. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності в матеріалах справи доказів, долучених позивачем, які спростовують твердження про бездіяльність відповідачів.
13. Так, листом 15.07.2016 № 14/22зі Департаментом формування політики щодо підконтрольних Міністрові органів влади та моніторингу Міністерства внутрішніх справ України повідомлено позивача про те, що Національна поліція України листом від 29.06.2016 № 7012/03/37-2016 стосовно виконання заходу, передбаченого підпунктом 3 пункту 105 Плану заходів, повідомила, що його зміст потребує редагування, оскільки не відповідає практиці Європейського Союзу, відповідно до якої злочинами на ґрунті ненависті вважаються злочини, причиною яких стала нетерпимість щодо певних груп у суспільстві. Водночас, в цьому листі зазначено, що виконавцем запропоновано внести зміни до підпункту 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1393-р, пункту 119 Плану заходів Національної поліції України з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, виклавши їх в наступній редакції: «Спільно з Мін'юстом, МОЗ, Мінсоцполітики, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (за згодою), Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини (за згодою) забезпечити розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до пункту 3 статті 67 Кримінального кодексу України щодо узгодження понятійного апарату Кримінального кодексу України в частині кваліфікації різних форм та проявів нетерпимості, уніфікації термінології, пов'язаної з використанням терміна «нетерпимість». Також продовжити термін виконання зазначеного заходу до кінця IV кварталу 2016 року.
14. Крім того, листом Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 12/1-408зі, надісланого позивачу за результатами розгляду запиту на публічну інформацію від 13.07.2017 № 02/07, підтверджено, що у ході виконання зазначеного у підпункті 3 пункту 105 Плану заходів виникла необхідність у внесенні змін до формулювання завдання та строків його виконання.
15. Разом з тим, Міністерством юстиції України спільно із заінтересованими органами державної влади підготовлено та подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року №1393-р».
16. Одночасно позивача було проінформовано, що на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» (від 20.11.2015 реєстр. № 3501), прийнятий у першому читанні, метою якого є приведення законодавства України у сфері запобігання та протидії дискримінації у відповідність до актів права Європейського Союзу та зміст якого частково враховує передбачені Планом заходи, зокрема, в частині вилучення з диспозиції статті 161 Кримінального кодексу України частини, яка стосується кримінальної відповідальності за дискримінацію (пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв за ознаками), разом із внесенням відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу України.
17. Цим же листом, Департамент юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України зазначив, що триває нормотворчий процес, за результатами якого відповідно до пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2010 № 996, до обговорення якого можуть долучитись представники позивача. При цьому, у березні 2017 року Міністерство внутрішніх справ України опрацювало проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ», розроблений Міністерством охорони здоров'я.
18. До законопроекту надано заперечення щодо декриміналізації зараження ВІЛ та іншими інфекційними хворобами. Це зумовлено тим, що законодавство України покладає на ВІЛ-інфікованих та хворих на невиліковні інфекційні хвороби осіб обов'язки, які полягають у вживанні заходів щодо запобігання поширенню інфекції, запропонованих закладами охорони здоров'я, повідомленні осіб, які були з ними у статевих контактах, до виявлення факту інфікованості про можливість їх зараження та відмовленні від донорства крові, їх компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці. У разі повторного надходження законопроекту його буде опрацьовано відповідно в межах компетенції в установленому порядку.
19. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 25.09.2017 звернувся з листом № 18/09 до Міністра внутрішніх справ України щодо необхідності виконання Україною Плану дій у сфері прав людини.
20. У відповідь Міністерство внутрішніх справ України листом від 06.11.2017 № 12/1-6579 повідомило Громадську організацію, що головним виконавцем підпункту 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року відповідно до компетенції визначено Національну поліцію. При цьому, до теперішнього часу Національною поліцією в установленому порядку не подано Міністерству внутрішніх справ України відповідного законопроекту. Водночас, керівництвом Міністерства внутрішніх справ України надано доручення Національній поліції прискорити виконання зазначеного пункту Плану.
21. Як встановлено з листа від 29.06.2016 № 7012/03/37-2016 Національна поліція України повідомила Міністерство внутрішніх справ України щодо виконання Плану заходів щодо організації виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1393-р, в якому зазначила про необхідність продовження терміну виконання заходів, передбачених підпунктом 3 пунктом 105 Плану дій, до кінця IV кварталу 2016 року. Крім того, повідомлено про необхідність викласти пункти 105 та 125 Плану в наступній редакції: «Забезпечити розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до пункту 3 статті 67 Кримінального кодексу України щодо узгодження понятійного апарату Кримінального кодексу України в частині кваліфікації різних форм та проявів нетерпимості, уніфікації термінології, пов'язаної з використанням терміна «нетерпимість», оскільки наявна редакція не відповідає практиці Європейського Союзу, відповідно до якої злочинами на ґрунті ненависті вважають злочини, причиною яких стала нетерпимість щодо певних груп у суспільстві.
Зокрема, термін «злочин на ґрунті ненависті» не визначає конкретного правопорушення, а описує поняття, яке є збірним. Злочини на ґрунті ненависті завжди базуються на правопорушенні, визначеному положеннями Кримінального або іншого кодексів, які передбачають покарання за ці дії та мотивації цих дій певним упередженням (Рішення Ради міністрів ОБСЄ № 9/09, Афіни, 01-02 грудня 2009 року).
22. Крім того, вказаним листом запропоновано внести зміни до пункту 3 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України щодо запровадження більш ефективної системи запобігання та протидії дискримінації шляхом створення норми, заснованої на «моделі ворожнечі», на прикладі кримінального законодавства ряду розвинутих країн. На підставі цього Національною поліцією України зроблено висновок про недоцільність зміни диспозиції статей 115, 121, 122, 126, 127, 129, 131, 132, 161, 194, 296 Особливої частини Кримінального кодексу України стосовно їх доповнення кваліфікуючою ознакою «скоєння з мотивів нетерпимості».
23. Водночас, у листі від 29.06.2016 № 7012/03/37-2016 Національна поліція України запропонувала виключити з пункту Плану Кабінету Міністрів України внесення законопроекту в частині декриміналізації статті про кримінальну відповідальність за зараження ВІЛ та іншими інфекційними хворобами, а також наголосила, що прийняття таких змін призведе до втрати дієвого механізму протидії умисному зараженню іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, а також поставленню людей в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що не відповідає державній політиці у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини та іншими невиліковними інфекційними хворобами. У зазначеному вище листі щодо декриміналізації зараження венеричною хворобою повідомлялось, що прийняття таких змін є передчасним та потребує проведення відповідних соціологічних, кримінологічних та інших досліджень вказаної проблематики.
24. Листом від 28.07.2016 № 11034/05/14-2016 Міністерством внутрішніх справ України на адресу Міністерства юстиції України надіслані пропозиції про внесення змін до Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року.
25. Міністерство внутрішніх справ України погодило проект розпорядження «Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року № 1393-р».
26. В подальшому, листом від 02.12.2016 № 13304/05/24-2016 Національна поліція України повідомила Міністерство внутрішніх справ України про вчинення дій, спрямованих на виконання заходів Міністерства внутрішніх справ України щодо організації виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1393-р.
27. Вищевказаним листом, Національна поліція України запропонувала ініціювати перед Міністерством юстиції України внесення змін до підпункту 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1393-р, та викласти його в новій редакції такого змісту: «Спільно з Мін'юстом, МОЗ, Мінсоцполітики, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (за згодою), Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини (за згодою) забезпечити розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вилучення з диспозиції статті 161 Кримінального кодексу України частини, яка стосується кримінальної відповідальності за дискримінацію (пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв за ознаками) разом із внесенням відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, внесення змін до частини 1 та 2 статті 67 Кримінального кодексу України щодо уніфікації термінології, пов'язаної з використанням терміна «нетерпимість» у Кримінальному кодексі України, а також внесення змін до статей 131 і 133 Кримінального кодексу України щодо заміни поняття «зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби» на «інфікування збудником особливо небезпечної інфекційної хвороби» та визначити термін виконання цього заходу до кінця IV кварталу 2017 року.
28. Листом від 25.07.2017 № 24/м-202зі Національна поліція України проінформувала Департамент юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України щодо виконання підпункту 3 пункту 105 Плану Кабінету Міністрів України.
29. В подальшому, 08.11.2017 Національною поліцією України до Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України направлено лист № 21198/24/4/3-2017 про розгляд звернення координатора Громадської організації «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» щодо необхідності узагальнення пропозицій по внесенню змін до плану Кабінету Міністрів України для направлення до Міністерства внутрішніх справ України з подальшим скеруванням до Міністерства юстиції України.
30. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2017 Національною поліцією України на адресу Міністерства внутрішніх справ України направлено пропозиції щодо внесення змін до плану Кабінету Міністрів України, у тому числі на виконання підпункту 3 пункту 105 даного Плану.
31. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги грунтуються на суб'єктивній оцінці позивачем дій, вчинених відповідачами на виконання Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року.
32. Так, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, тобто відсутність дій, які повинен був вчинити суб'єкт владних повноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи.
33. Водночас, положеннями підпункту 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року визначено необхідність розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України.
34. Проте, План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року не містить чітко визначеного алгоритму дій відповідачів, спрямованих на реалізацію Стратегії.
35. Відтак, з огляду на наявні в матеріалах справи підтвердження вжиття відповідачами заходів на виконання підпункту 3 пункту 105 Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, відсутні підстави для висновку про допущення протиправної бездіяльності з боку відповідачів.
36. Доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстнацій обставин та доказів.
37. Відтак, твердження позивача про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого відображення в матеріалах справи.
38. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
39.Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. З огляду на наведене, касаційна скарга Громадської організації «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
41. Касаційну скаргу Громадської організації «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» залишити без задоволення.
42. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі № 826/16565/17 за позовом Громадської організації «Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ» до Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
43. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко