03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №819/998/18
адміністративне провадження №К/9901/25114/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у відмові провести позивачу перерахунок пенсії по інвалідності ІІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як військовозобов'язаній особі, призваній на військові збори, у зв'язку зі зміною ч. 3 ст. 53 вказаного Закону та згідно п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210;
- зобов'язати відповідача провести з 28 березня 2018 року перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно із ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 30 серпня 2018 року позов задовольнив.
Визнав протиправним рішення відповідача, викладене у листі від 04 квітня 2018 року № 153/Б-11, щодо відмови провести з 28 березня 2018 року ОСОБА_2 перерахунок пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно із ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язав провести з 28 березня 2018 року ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно із ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та відмовив у задоволенні позову.
27 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.
Вказана заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Восьмий апеляційний адміністративний суду постановою від 17 липня 2019 року задовольнив частково заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.
Скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року і частково задовольнив позов ОСОБА_2 , а саме:
- зобов'язав відповідача з 25 квітня 2019 року провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно із ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 28 серпня 2019 року відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України з огляду на таке.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З касаційної скарги убачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, ухвалену за результатами перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, прийнятого в порядку спрощеного провадження, та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.
Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправною відмови та зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії.
Ознайомившись із касаційної скаргою, колегія суддів встановила відсутність виняткових обставин та фундаментальних правових проблем. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 755/4893/18).
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, ЄСПЛ може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: В. М. Кравчук
С. М. Чиркін