Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №487/3380/16-а
адміністративні провадження №К/9901/32556/18, № К/9901/32555/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Крусяна А.В., суддів: Вербицької Н.В., Джабурія О.В.) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.02.2017 (в складі головуючого-судді Кузьменко В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Крусяна А.В., суддів: Вербицької Н.В., Джабурія О.В.) у справі №487/3380/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії,
В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) поновити йому нарахування та виплату пенсії за вислугою років з 01.07.2016 у раніше встановленому розмірі;
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій від 21.06.2016 за № 27/1.
В обгрунтування позову зазначав, що з 2006 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). В період з 01.04.2015 до 31.12.2015 пенсія йому тимчасово не виплачувалась, та з 01.01.2016 була відновлена. Однак, згідно з рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області №27/1 від 21.06.2016 йому необхідно повернути на рахунок відповідача надміру виплачену пенсію за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, в загальному розмірі 11205,96 грн. Вважає такі дії відповідача неправомірними та протизаконними, оскільки вказана сума надміру виплаченої пенсії утворилась не з його вини, жодних зловживань щодо отримання пенсії ним не здійснювалось.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2017 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 21.06.2016 року за № 27/1.
Зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 551,20 грн відшкодувати позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасовано постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2017 року в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 275,60 грн компенсовано за рахунок коштів Державного бюджету України.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити йому нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач також не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними рішеннями та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що оскільки пенсія за вислугу років призначена йому на підставі Закону № 2262-XII, який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, то обмеження виплати йому пенсії на підставі Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" є протиправним. Також зазначає, що обмеження, передбачені ст. 54 Закону № 2262-XII щодо призупинення виплати пенсії на нього як ветерана військової служби не поширюються.
Відповідач свою касаційну скаргу обгрунтовував тим, що суди попередніх інстанцій не вірно застосували до спірних правовідносин ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та норми Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, оскільки застосуванню підлягали норми статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України та ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У запереченні на касаційну скаргу відповідача, позивач, просить залишити без задоволення скаргу відповідача.
Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача, відповідач, просить залишити без задоволення скаргу позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.02.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017.
Справу передано до Верховного суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач з 01.01.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 11.01.2006 позивач проходить службу в Управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради, з 14.12.2012 на посаді начальника відділу захисту населення і територій. Має 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
В червні 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із запитом на отримання інформації щодо нарахування та припинення виплати пенсії.
Відповідач листом від 22.06.2016 №2161/03 повідомив позивача про припинення виплати пенсії з 01.07.2016 з посиланням на ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Також зазначив, що з 01.01.2016 по 30.06.2016 позивач отримував пенсію як ветеран військової служби, однак, на переконання відповідача, не мав права на отримання вказаної пенсії, що підтверджено довідкою ГУ ПФУ в Миколаївській області від 21.06.2016 за № 1767, з якої вбачається, що позивачу за період з січня 2016 року по червень 2016 року помилково було виплачено 11205,96 грн.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №27/1 від 21.06.2016 у зв'язку з обмеженнями, передбаченими чинним законодавством, за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 утворилась переплата пенсії позивачу в загальному розмірі 11205,96 грн, в результаті отримання пенсії в період проходження служби в органах місцевого самоврядування. Сума переплати пенсії підлягає поверненню позивачем відповідачу.
Не погоджуючись с діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та утримання надміру виплачених сум пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення першого речення ч. 1 ст. 54 Закону № 2262-XII, то позивачу має бути відновлено виплату пенсії відповідно до Закону № 2262-XII з дати припинення її виплати.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач у спірний період був посадовою особою (спеціальним суб'єктом), на яку безпосередньо розповсюджується дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", то відповідач правомірно призупинив виплату йому пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки переплата пенсії позивачу відбулась внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків, а не внаслідок зловживань з боку позивача, то підстави для прийняття оскаржуваного рішення відсутні.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 (набрав чинності з 01.01.2016), тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
Таким чином, законодавець з 01.01.2016 по 31.12.2016 тимчасово обмежив виплату пенсії посадовим особам місцевого самоврядування.
Як встановлено судами позивачу призначено пенсію згідно з Законом № 2262-XII з 2006 року. Також встановлено, що в 2016 році позивач був посадовою особою місцевого самоврядування.
Отже, враховуючи положення ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в частині того, що підставою для тимчасової невиплати пенсії є період служби в органах місцевого самоврядування, положення статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції Закону №911 від 24.12.2015) у спірний період діяли, неконституційними не визнавались і підлягали застосуванню пенсійними органами, то відповідач призупинивши виплату позивачу пенсії в період з 01.07.2016 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону № 2262-XII в частині обмежень у виплаті пенсії та непоширення на нього як ветерана військової служби положень ст. 54 Закону № 2262-XII щодо призупинення виплати пенсії, є безпідставними, бо спірні правовідносини регулюються саме Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", оскільки після набуття права на призначення пенсії позивач працював в органах місцевого самоврядування, з 01.04.2015 по 31.12.2016 було встановлено обмеження щодо виплати пенсій працівникам, які продовжують працювати в органах місцевого самоврядування, позивач до числа осіб, на яких такі обмеження не поширюються не належить.
Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 132/1127/17.
Що стосується утримання надміру виплачених сум пенсій, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4.
Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом. Як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі 6-151цс13, які є обов'язковими для виконання судами всіх інстанцій.
Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оскільки у справі, яка розглядається не було встановлено обставин, за яких допускається стягнення з пенсіонера зайво виплачених сум пенсій, а переплата пенсії відбулася внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків відповідно до законодавства, то у відповідача були відсутні підстави для утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України (в редакції до 15.12.2017) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів.
За таких обставин, коли у відповідача були відсутні підстави для утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про необхідність скасування спірного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, проте помилково визнали вказане рішення незаконним замість визнання його протиправним.
Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.07.2016 без обмеження граничного розміру підлягає залишенню без змін, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 21.06.2016 року за № 27/1 - зміні. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 345, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2017 року у нескасованій частині змінити.
Замінити в абзаці другому резолютивної частини постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2017 року словосполучення "Визнати незаконним" на словосполучення "Визнати протиправним".
В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2017 року у нескасованій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук