Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №626/606/17
адміністративне провадження №К/9901/45510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноградського районного суду Харківської області від 04 липня 2017 року (суддя Рибальченко І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Подобайло З.Г., Григоров А.М., Тацій Л.В.) від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить визнати дії управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА щодо позбавлення його пільг протиправними та зобов'язати відповідача поновити йому пільги з 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством з 07.11.2015 року.
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 04.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що пільга у вигляді 50% знижки на оплату комунальних послуг надана йому та його сім'ї довічно без обмеження будь-яким строком та у відповідності до чинного на момент виходу на пенсію законодавства України, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для припинення дії пільги у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є працівником міліції, який звільнений від служби за хворобою Наказом МВС України від 24.03.2009 року № 37 о/с.
На підставі довідки від 01.04.2009 № 100/31102 позивачу, як пенсіонеру МВС, і членам його сім'ї надано право на пільги з 20 березня 2009 року.
05.04.2017 представник позивача звернувся до управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА з заявою у зв"язку зі скасування належних ОСОБА_1 пільг відповідно до Закону України "Про міліцію".
06.04.2017 управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської РДА листом було повідомлено позивача, що дію пільги на житлово-комунальні послуги та послуги зв'язку з 01.07.2015 припинено в зв'язку з втратою чинності Закону України "Про міліцію" та введенням в дію Закону України "Про Національну поліцію", яким не передбачені такі пільги.
Позивач, не погодившись із такими діями відповідача звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до п.15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Оскільки Законом України «Про Національну поліцію» не передбачені пільги з оплати житлово - комунальних послуг, то для позивача вони не можуть бути відновлені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наведене.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на час призначення позивачу спірної пільги, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.
На підставі підпунктів "а" та "в" підпункт 1 пункту 68 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 22 Закону України "Про міліцію" внесено зміни: частину четверту доповнено словами "в межах норм, встановлених законодавством", а частину шосту доповнено словами "якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Проте, зміни, внесені підпунктом "в" підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року в статтю 22 Закону України "Про міліцію" частини шосту та сьому викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України "Про міліцію" і частина сьома статті 22 викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаного Закону від 28 грудня 2014 року Кабінетом Міністрів України 4 червня 2015 року прийнято постанову №389, яка набрала чинності 1 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.
Згідно з пунктом 2 цього Порядку дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію".
Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 27 січня 2016 року до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), виключено.
З 7 листопада 2015 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію", відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50% знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо.
Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Отже, Закон України "Про Національну поліцію" не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про Національну поліцію", то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.
Таким чином, відповідач, зупиняючи застосування пільги позивачу, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % знижки на оплату житлово-комунальних послуг, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2018 року у справі № 638/6025/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 227/1458/16-а.
Безпідставними є також посилання позивача у касаційній скарзі на рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 646/11433/15-а, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновки цих судів, висловлені у вказаних судових рішеннях щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, не створюють обов'язку для врахування цих висновків судами при вирішенні інших подібних справ. Провідна роль у забезпеченні єдності судової практики належить Верховному Суду.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Красноградського районного суду Харківської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук