Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №810/3390/16
касаційне провадження №К/9901/34182/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (головуючий суддя: Василенко Я.М.; Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №810/3390/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, в якому просив:
визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;
зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє право осіб, яким раніше були видані посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу. Статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не впливають на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни чинного законодавства позивач на час встановлення інвалідності - з 10.02.2015 (згідно довідки МСЕК від 16.02.2015 серія АВ № 0206472) не може вважатися особою, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки така зона з 01.01.2015 виключена з переліку зон радіоактивно забруднених територій.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії. Суд апеляційної констатував, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин у справі. Скаржник вказує на те, що відсутні правові підстави для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідно посвідчення, оскільки починаючи з 01.01.2015 позивач не вважається таким, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
Київська обласна державна адміністрація правом на подачу відзиву не скористалася.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 11.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.01.2007 по 06.02.2015 та у період з 04.07.2015 по теперішній час позивач зареєстрований у м. Білій Церкві, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
23.07.1996 позивачу було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 .
Згідно із інформацією зазначеною у довідці до акту огляду МСЕК від 16.02.2015 серії АВ №0206472 позивачу з 10.02.2015 встановлено ІІ групу інвалідності. У графі «причина інвалідності» зазначено, що захворювання пов'язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач 10.09.2015 звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про видачу посвідчення постраждалого на ЧАЕС 1-ї категорії.
Листом від 14.07.2016 № 05-59-1355 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відмовив позивачу у видачі посвідчення мотивуючи відмову тим, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIIІ (далі - Закон № 76-VIIІ) виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому, на думку відповідача, з 0.01.2015 позивач не проживає на забрудненій території.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1 наведеної норми).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, хвороби внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Щодо першої та третьої умови спір між сторонами відсутній.
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання збереження у позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вирішуючи це питання, Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Зауважень щодо складу та змісту документів відповідач не мав. Проте Управління відмовило з мотивів відсутності з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.
За статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII.
Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (пункт 4 мотивувальної частини).
Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону № 76-VIII, яким у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до прийняття Закону № 76-VIII містилося у статті 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.01.2015 набув чинності Закон № 76-VIII, яким статтю 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
Позивач набув статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії до 01.01.2015. Цей статус є безстроковим.
Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
Крім того, Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).
На підставі вищенаведеного, Верховний Суд дійшов такого висновку про застосування підпункту 1 пункту 4 Закону № 76-VIII: виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи; особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Отже, посвідчення позивача категорії 4 є чинним та зберігається за ним довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №697/121/17, від 15.05.2019 у справі №357/8174/17, від 23.07.2019 у справі №360/915/17, від 12.09.2019 у справі №826/7493/17.
Враховуючи викладене та той факт, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС), останній має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
З урахуванням встановлених обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
За змістом частини першої статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд
Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №810/3390/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
І. В. Саприкіна