Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №2а-2670/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/30554/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 (суддя Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №2а-2670/11/1370 (876/10588/17) за позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулась до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 23.02.2018 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 та постановити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено матеріали справи, не надано належної оцінки доказам, що свідчить про нез'ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. Як вказує позивач, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку зі сплати податку з власників транспортного засобу.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №2а-2670/11/1370.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні без повідомлення сторін на 01.10.2019.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом управління Державтоінспекції Львівського ВРЕР №9504/10/17-108-174 від 28.04.2010 повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 20.10.2009 здійснив першу реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ VITO 108, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою ДПІ у Сихівському районі м. Львова №2061/17-115 від 16.02.2011, нарахований податок в сумі 15036грн. до бюджету відповідачем не сплачений.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідач здійснив першу реєстрацію транспортного засобу та відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» при першій реєстрації повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету.
У зв'язку з несплатою ним такого податку, позивач звернувся до суду про його стягнення в примусовому порядку, оскільки платіжний податок до бюджету не надійшов, а тому його фактично не сплачено.
Окрім того, судами встановлено, що на час звернення податкового органу з даним позовом, слідчим відділом прокуратури Львівської області була порушена кримінальна справа №181-0290 щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною першою статті 365 Кримінального кодексу України. Кримінальна справа скерована на розгляд до Шевченківського районного суду м.Львова.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд виходив з того, що першій реєстрації в Україні транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, що спростовує доводи податкового органу про відсутність сплати податку.
Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні транспортні засоби, які відповідно до вимог статті 2 цього Закону, є об'єктами оподаткування.
Згідно статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Статтею 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" визначено, що перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Згідно частини шостої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Відповідно до пункту 8 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 , який відповідно до наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області №72о/с від 12.02.2008 працював на посаді начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, за частиною 3 статті 364, частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України була скерована на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова.
Судами вказано, що як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 01.07.2013, який набрав законної сили, по обвинуваченню органу досудового слідства за епізодом проведення протягом січня 2009 - березня 2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області реєстрації транспортних засобів без сплати та із частковою сплатою податку з власників транспортних засобів, ОСОБА_2 виправданий.
Серед переліку транспортних засобів по цій кримінальній справі, оформлених на фізичних осіб, є і транспортний засіб, зареєстрований на ОСОБА_1 , а саме автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 108 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), 2002 року випуску.
Як зазначено у вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 01.07.2013 з оглянутих у судовому засіданні реєстраційних справ стосовно вказаних транспортних засобів вбачається, що спеціалістами Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, які здійснювали перевірку поданих документів, у всіх випадках перевірялась наявність квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів, про що зроблені відповідні відмітки на бланках заяв про реєстрацію транспортних засобів, у зв'язку з чим орган досудового слідства не вбачає у їх діях ознак злочину.
З огляду на зміст наведених положень законодавства, суд зазначає, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому, відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.
У той же час, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено дотримання позивачем процедури стягнення податкового боргу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 зазначеної статті встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень. У межах спірних правовідносин судами залишено поза увагою встановлення обставин щодо прийняття контролюючим органом відповідного рішення, узгодження сум податкового зобов'язання, та як наслідок, звернення позивача до суду стягненням податкового боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 №2а-6598/11/1370.
Відтак, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не надано вищевикладеному правову оцінку та не в повній мірі встановлені обставини, що впливають на прийняття обґрунтованого рішення. Позивач, заявляючи вимоги про стягнення податкового боргу, для визнання їх обґрунтованими також має довести факт дотримання ним процедури узгодження суми податку, яка підлягає стягненню. Без дослідження цих обставин, ухвалення рішення у справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права є неможливим.
Приписи Глави 5 КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи.
Згідно положень частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. З урахуванням наведеного, касаційна скарга податкового органу підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду