Справа № 560/929/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
03 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просив:
-зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до стажу, який дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.04.2018.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.05.2019 позов задоволено:
-визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 17.09.2018 року № 10 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком;
-зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за віком, наступні періоди роботи: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року;
-зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.04.2018 року.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції проігноровано те, що інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб стосовно ОСОБА_1 за спірні періоди роботи відсутня, що не дає можливості зарахувати його до пільгового стажу позивача.
31.07.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 02.04.2018 ОСОБА_1 досягнув віку 60-тирічного віку та звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 18.10.2018 №34555/03 відповідач повідомив, що рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 17.09.2018 № 10 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком із тих підстав, що у останнього недостатньо страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 14 років. Зокрема не зараховано періоди роботи: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством-страхувальником не сплачено страхові внески, оскільки відповідальність за їх несплату несе не застрахована особа, а страхувальник - підприємство, в якому працювала ця застрахована особа.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наведено наступні визначення:
Пенсія-щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до п."а" статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оподаткування.
Статтею 28 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.
Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.
За змістом ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), від 23 липня 2019 року 2019 року (справа № 617/927/17), від 12 вересня 2019 року (справа №489/2283/16-а).
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
П . 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, що діяли на період спірних періодів роботи позивача унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника- прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_1 слідує, що останній 06.06.1989 року-рукоположений у священичеський сан і призначений настоятелем храму села Зубринка Володар-Волинського району Житомирської області; 03.05.1990 року переведений настоятелем І.Богословського храму села Троща Чуднівського району; 06.11.1992 року звільнений від обов'язків настоятеля Свято-Іоанно-Богословського храму села Троща Чуднівського району за власним бажанням, з правом переходу в іншу єпархію; 16.11.1992 року призначений настоятелем Хресто-Воздвиженського храму села Ясенівка Ярмолинецького району. 30.04.1999 року звільнений від настоятельського служіння Хресто-Воздвиженського храму села Ясенівка, за власним бажанням; 07.06.1999 року призначений настоятелем Свято- Іоанно-Богословського храму села Митківці Летичівського району; 13.11.2000 року переведений настоятелем Свято Дмитрівського храму села Суслівці Летичівського району, де працює по даний час.
Записи за спірні періоди внесені відповідно до вищезазначеної інструкції, засвідчені відповідними печатками підприємства, вказано накази про призначення та звільнення, і дефекти щодо вчинення записів відсутні.
Крім того, на підтвердження спірних періодів роботи позивач надав копії наступних документів: накази Житомирської єпархії №400 від 06.06.1989 року про призначення настоятелем храму села Зубринка Володар-Волинського району Житомирської області та №815 від 06.11.1992 року, про звільнення від обов'язків настоятеля Свято-Іоанно-Богословського храму села Троща Чуднівського району Житомирської області та №142 від 13.11.2000 року про переведення з 14.11.2000 року настоятелем храму села Суслівці; довідку Хмельницької єпархії №98 від 05.06.2018 року про періоди роботи настоятелем храмів Хмельницької єпархії з 16.11.1992 року по 30.04.1999 року та з 07.06.1999 року по 13.11.2000 року; наказу №126 від 23.12.1993 року Кам'янець-Подільського єпархіального управління про призначення з 23.12.1993 року настоятелем храму села Ясенівка; довідку від 05.12.2018, видану церквою СВ.Дмитрія Солунського від 05.12.2018; довідку від 05.06.2018 №98, видану канцелярією Хмельницької Єпархії.
Отже, період роботи позивача з 06.06.1989 по 31.05.2018 підтверджуються записами в трудовій книжці та копіями зазначених вище документів, відомості зазначені у яких не суперечать відомостям трудової книжки.
Також, позивачем надано суду довідки Зубринської Свято-Іовської православної церкви від 08.11.2018, Свято-Іоанно-Богословського храму села Троща Чуднівського району Житомирської області від 05.12.2018, Свято-Івано-Богословською церквою від 04.12.2018 в яких вказано, що роботодавцями в період з червня 1989 року по 02 травня 1999 року та з 07.06.1999 року по 19.11.2000 року за позивача сплачувались страхові внески.
Відомості про те, що органом пенсійного фонду проводилась зустрічна перевірка достовірності виданих довідок, а також, що відповідачем проводилась перевірка додержання суб'єктами господарювання законодавства у сфері загальнообов'язкового державного страхування, де працював ОСОБА_1 до 2004 року чи в період з 2008 року по даний час, відсутні.
Між тим, як встановлено з Акта позапланової перевірки від 09.01.2019 №11, проведеної ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо додержання релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Успенського Храму с.Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької області Єпархії Української Православної Церкви" законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період 01.01.2004 по 30.09.2008, суб'єктом господарювання не подавався звіт форми "ІНДАНІ". При цьому, згідно Індивідуальних відомостей на особу, виданих Летичівським відділом обслуговування громадян, за ОСОБА_1 сплачено страхові внески за період з січня 2004 року по вересень 2008 року.
Колегія суддів звертає увагу відповідача, що невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, однак позбавляти особу, за яку не сплачено страхові внески, соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.