Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №802/2529/17-а
касаційне провадження №К/9901/56359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 (суддя Воробйова І.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя - Загороднюк А.Г., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі №802/2529/17-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернулася до адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 № 135251-13.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.02.2018 позовні вимоги задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2018 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 залишив без змін.
Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області 12.07.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12, пункту 267.1, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому зазначає, що висновки судових інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, а відповідні докази досліджено судами не повно та не об'єктивно.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2016 № 135251-13, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000 грн.
Обґрунтовуючи підставу прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, відповідач вказував на те, що ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу марки Lexus, моделі RX 350, 2013 року випуску, тип пального - бензин, який має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2016 році.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що податковим органом не підтверджено обставин щодо належності транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік у розумінні абзацу 1 підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016). Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на порушення податковим органом встановленого строку прийняття податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.
Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об'єкта оподаткування транспортним податком, змінювалась.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які були чинними в період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Згідно з абзацом першим підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII).
Отже, платником транспортного податку за базовий податковий період - 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Мінекономрозвитку відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що виключно надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття органом доходів і зборів податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.
У справі, що розглядається, свої висновки про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії суд першої інстанції мотивував відсутністю у податкового органу достовірної інформації про всі характеристики належного позивачу транспортного засобу, необхідні для правильного визначення його середньоринкової вартості.
Під час апеляційного розгляду справи Вінницький апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 16.05.2018 про витребування доказів, на виконання якої Мінекономрозвитку надіслало на адресу суду лист від 07.06.2018 № 3805-05/24399-05 з інформацією про те, що транспортний засіб марки Lexus, моделі RX 350, 2013 року випуску, тип пального - бензин, з об'ємом двигуна 3500 куб.см. є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік. Також у листі вказано про неможливість надати конкретну інформацію щодо середньоринкової вартості належного позивачу у цій справі автомобіля з огляду на незазначення в ухвалі про витребування доказів відомостей про об'єм циліндрів двигуна та пробіг такого транспортного засобу.
Свої висновки про те, що належний позивачу транспортний засіб не підпадає під ознаки, встановлені підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016), суд апеляційної інстанції мотивував тим, що об'єм циліндрів двигуна належного позивачу автомобіля складає 3456 куб.см., що не є рівнозначним показником такої характеристики, що застосована Мінекономрозвитку у розрахунку (3500 куб.см.). Крім того, суд вказав на відсутність інформації щодо фактичного пробігу автомобіля ОСОБА_1 , що спростовує пред'явлені Мінекономрозвитку відомості розрахунку.
Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Повнота з'ясування обставин у цій справі вимагала від суду витребування у Мінекономрозвитку інформації, яка надавала податковому органу обґрунтовані підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Однак, у ситуації, що розглядається, відсутність у матеріалах справи інформації Мінекономрозвитку щодо середньоринкової вартості належного позивачу автомобіля у контексті його віднесення/невіднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік зумовлена невідображенням судом апеляційної інстанції в ухвалі про витребування доказів у справі встановлених судом характеристик такого автомобіля, зокрема об'єму циліндрів двигуна (3456 куб.см.).
Крім того, вказуючи на незастосування при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу позивача фактичного пробігу автомобіля, суд апеляційної інстанції не дослідив чи підтверджено ОСОБА_1 належними засобами доказування, що такий показник фактичного пробігу є відмінним від нормативного, який визначений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66.
Своєю чергою, суд не дослідив обставин щодо реалізації позивачем права на ініціювання проведення звірки даних щодо об'єкта оподаткування, який перебуває у власності платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення спірних правовідносин).
Так, у відповідності до підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи-платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Утім, судом не з'ясовано, чи зверталася ОСОБА_1 із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показника пробігу, що впливає на середньоринкову вартість автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.
За таких обставин висновок суду про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати транспортного податку за 2016 рік згідно з оскарженим податковим повідомленням-рішенням є передчасним, оскільки не ґрунтується на належному застосуванні принципу офіційного з'ясування обставин справи.
Суд також звертає увагу на те, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України строку (до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року)) надсилання спірного податкового повідомлення-рішення не є тим порушенням, яке спростовує правильність здійсненого податковим органом нарахування, та не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №802/2529/17-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова