Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №2а-12903/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/6529/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 (суддя Данилишин В.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Кобаль М.І.) у справі №2а-12303/12-2670 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні дистрибуційні системи" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,
ПАТ "Індустріальні дистрибуційні системи" звернулось до суду з позовом якому позивач просив визнати протиправними дії, скасувати рішень та зобов'язати відповідача утриматись від вчинення певних дій.
визнати протиправними дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби з винесення податкової вимоги від 28.08.2012 №41 та з винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 №8121/10/19-048;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби від 28.08.2012 №41;
визнати протиправним та скасувати рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 №8121/10/19-048;
зобов'язати Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків державної податкової служби утриматись від вчинення дій направлених на погашення суми податкового боргу, що визначена в податковій вимозі Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби від 28.08.2012 №41.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду від 17.02.2015 скасовано в частині та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 в частині задоволення позовних вимог та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено матеріали справи, не надано належної оцінки доказам, що свідчить про нез'ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. Як вказує відповідач, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем подано повторну уточнюючу податкову декларацію по податку на прибуток. Повторна уточнююча декларація заповнена платником податків з порушенням вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, зауважує відповідач.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №2а-12303/12/2670.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-12303/12/2670 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 01.10.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 26.07.2012 (далі - декларація), у рядку 16 якої «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» задекларовано податок у розмірі 20'860'995,00грн.
У зв'язку із самостійним виявленням помилки у поданій декларації, позивачем подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 (далі - уточнююча декларація), у рядку 13 якої «зменшення нарахованої суми податку» задекларовано зменшення нарахованої суми податку на суму у розмірі 6711054,00грн, а у рядку 16 якої «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» задекларовано податок на прибуток у розмірі 14'149'941,00грн.
Уточнюючу декларацію прийнято на районному рівні, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №2.
У подальшому, позивачем повторно подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 (далі - повторна уточнююча декларація), у рядку 13 якої «зменшення нарахованої суми податку» задекларовано зменшення нарахованої суми податку у розмірі 6'711'054,00грн, а у рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)» - зменшено податок на прибуток у розмірі 14'149'941,00грн.
Повторну уточнюючу декларацію також прийнято на районному рівні, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №2.
Листом від 22.08.2012 №7369/10/40-250 відповідач повідомив позивача про те, що подана 20.08.2012 засобами електронного зв'язку повторна уточнююча декларація не містить обов'язкових реквізитів, передбачених формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, а саме позивач неправильно зазначив найменування органу державної податкової служби, до якого подається декларація.
Вважаючи дії та рішення податкового органу протиправними, ПАТ "Індустріальні дистрибуційні системи" звернулося до адміністративного суду про:
визнання протиправними дій Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби з винесення податкової вимоги від 28.08.2012 №41 та з винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 №8121/10/19-048;
визнання протиправною та скасування податкової вимоги Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби від 28.08.2012 №41;
визнання протиправним та скасування рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 №8121/10/19-048;
зобов'язання Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків державної податкової служби утриматись від вчинення дій направлених на погашення суми податкового боргу, що визначена в податковій вимозі Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби від 28.08.2012 №41.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційний суд вказав, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що судами неповно з'ясовано обставини у справі, які мають значення для правильного її вирішення, та які є предметом доказування у ній. Вищим адміністративним судом України зазначено, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено, що у випадку, коли контролюючий орган не погоджується з декларуванням чи недекларуванням у податковій звітності платником податків певних показників, вважаючи їх завищеними чи заниженими, або вбачає допущення платником податків певних методологічних помилок у податковій звітності, то податковий орган залишає уточнений розрахунок поза увагою і не відображає його показники в оперативному обліку. Саме з'ясування вище викладеної обставини, за переконанням суду касаційної інстанції, має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідач виставив позивачеві оскаржувану вимогу щодо погашення податкового боргу та прийняв оскаржуване рішення вважаючи, що у позивача виник такий податковий борг через несплату узгодженої суми податку на прибуток, зазначеної у декларації. Однак, у разі, якщо відповідачем не оформлялось повідомлення про відмову у прийнятті декларації та уточненої декларації, якою зменшено показники податку на прибуток, - відсутні підстави вважати, що у позивача виник такий податковий борг.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо прийняття 28.08.2012 податкової вимоги №41 та щодо прийняття 30.08.2012 рішення про опис майна у податкову заставу № 8121/10/19-048. Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 28.08.2012 №41 та рішення про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 №8121/10/19-048. Зобов'язано відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", розмір якого визначено податковою вимогою від 28.08.2012 №41. Позов в іншій частині залишено без задоволення. Суд вказав, що заявлена позивачем вимога про відшкодування витрат на правову допомогу, за переконанням суду, не підлягає задоволенню, оскільки представниками позивача не надано суду достатніх і належних доказів на підтвердження отримання такої допомоги.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду від 17.02.2015 скасовано в частині зобов'язання Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", розмір якого визначено податковою вимогою №41 від 28.08.2013 та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій посилались на те, що відповідач не приймав рішення про відмову у прийнятті вперше поданої уточненої декларації, тому наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних вимоги та рішення, визнання їх протиправними та скасування. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу, розмір якого визначено оскаржуваною вимогою, апеляційний суд вказав, що суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта влади доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на погашення податкового боргу, розмір якого визначено оскаржуваною вимогою.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50, пункту 49.8 статті 49 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно пунктів 48.3, 48.4 статті 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів, серед яких, зокрема, тип документа, звітний (податковий) період, за який подається декларація, період, що уточнюється, повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами, найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність тощо.
Як вбачається з форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, визначені у законі обов'язкові реквізити, наявність та достовірність заповнення яких зобов'язана перевірити посадова особа державної податкової служби, зазначаються у рядках 1-9 податкової декларації.
Показники, які декларуються платником податку у рядках розділу податкової декларації з податку на прибуток підприємств "показники", є іншими показниками, зазначеними в податковій декларації платника податків, які до прийняття такої декларації перевірці не підлягають.
Згідно з абзацом 2 пунктів 49.9, 49.10 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Відповідно до пункту 4.1, абзацу 4 пункту 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2015 №276 (далі - Інструкція №276), нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.
При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.
Отже, у разі прийняття уточнюючого розрахунку платника податків контролюючий орган зобов'язаний здійснити нарахування платежів до бюджету в особовому рахунку платника податку на додану вартість на дату подання уточнюючого розрахунку.
Як з'ясовано судами, позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 26.07.2012. У зв'язку із самостійним виявленням помилки у поданій декларації, позивачем подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012. Уточнюючу декларацію прийнято на районному рівні, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №2.
Згодом, позивачем повторно подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 Повторну уточнюючу декларацію також прийнято на районному рівні, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №2.
Листом податковий орган повідомив позивача про те, що подана 20.08.2012 засобами електронного зв'язку повторна уточнююча декларація не містить обов'язкових реквізитів, передбачених формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 28.09.2011, а саме позивач неправильно зазначив найменування органу державної податкової служби, до якого подається декларація. Позивача повідомлено, що повторній уточнюючій декларації та додаткам до неї буде надано статус "до відома".
Судами попередніх інстанцій вказано, що у ході судового розгляду справи позивач наполягав на тому, що відповідач не приймав рішення про відмову у прийнятті вперше поданої уточненої декларації. Відтак, у ході нового розгляду справи судами з'ясовано, що відповідач рішення про відмову у прийнятті вперше поданої уточненої декларації, не приймав.
Як вже зазначалося судом касаційної інстанції у даній справі, чинним на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено, що у випадку, коли контролюючий орган не погоджується з декларуванням чи недекларуванням у податковій звітності платником податків певних показників, вважаючи їх завищеними чи заниженими, або вбачає допущення платником податків певних методологічних помилок у податковій звітності, то податковий орган залишає уточнений розрахунок поза увагою і не відображає його показники в оперативному обліку.
З урахуванням нормативного регулювання, на підставі встановлених судами обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідач не приймав рішення про відмову у прийнятті вперше поданої уточненої декларації. З вказаного слідує, що позиція судів про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних вимоги та рішення, визнання їх протиправними та скасуванням є обґрунтованою.
У частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.
На підставі викладеного, касаційний суд зауважує, що відповідачем висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовані, обставини на підтвердження фактів порушення судами норм права, що регулюють спірні правовідносини, відповідачем не зазначені, із матеріалів справи такі обставини не вбачаються. Виходячи з вищенаведеного, наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх дій та прийнятих рішень.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні позову в частині, що підлягала касаційному перегляду. Вирішуючи даний спір, суди надали правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінили представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду