02.10.2019 Єдиний унікальний номер 205/4615/19
Єдиний унікальний номер № 205/4615/19
Провадження № 2а/205/114/19
02 жовтня 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючої судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кротова Івана Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
29.05.2019 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кротова І.В. про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.04.2019 року інспектором роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кротовим І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно позивача у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Дану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1097847 від 25.04.2019 року.
У судовому засіданні 12.08.2019 року ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кірєєв В.Г. не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомили. У минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Інспектор роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Кротов І.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, у відзиві на позов просив розглядати справу без його участі, в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У своїх поясненнях просив розглядати справу без його участі, відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання 02.10.2019р. не перешкоджає вирішенню спору у даній справі, а також беручи до уваги розумність строків розгляду адміністративних справ, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкладення судового засідання 02.10.2019р.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, оглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з'ясувавши обставини по справі, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В ході судового розгляду встановлено, що постановою серії ЕАВ № 1097847 від 25.04.2019 року, прийнятою інспектором роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Кротовим І.В. на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.
Відповідно до зазначеної постанови про адміністративне правопорушення, 25.04.2019 року 04:10 год. ОСОБА_1 , керуючи ТЗ LEOPARD без захисту пасивної безпеки, а саме: шолом, при перевірці документів, водій не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 ПДР України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно п. 2.13 ПДР України право на керування мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) особам може бути надано з 16-річного віку. Мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт належать до категорії А1.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 року за № 1408/27853, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд зазначає, що з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, що підтверджує скоєння позивачем 25.04.2019 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів права керування транспортними засобами категорії А1.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку щодо безпідставності позовних вимог, винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1097847 від 25.04.2019 року є законною і тому має бути залишена без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 9-11, 126, 247, 251, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 5, 7-10, 72, 77, 139, 229, 241-246, 250, 286 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кротова Івана Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова