Справа № 120/1303/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
02 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.,
представника відповідача: Скляра О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання,
в квітні 2019 року громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, позивач зазначає, що жодного разу не вчиняв дії, які б загрожували національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав та інтересів громадян. Крім того, позивач стверджує, що в оскаржуваному рішенні відсутні конкретні мотиви його прийняття та невірно зазначено дату видачі посвідки і термін її дії.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач, громадянин Федеративної Республіки Ніґерія ОСОБА_1 , прибув в Україну з метою навчання та у 2015 році як переведений з ДЗ "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського" був зарахований на 2-ий курс медичного факультету Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова з англомовною формою навчання (наказ № 110 від 12.03.2015).
04.02.2019 позивачу видано посвідку на тимчасове проживання в Україні нового взірця за № 800047943. Термін дії посвідки - до 01.08.2019.
22.03.2019 від Управління боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у Вінницькій області на адресу відповідача надійшло подання за № 297/16/01-2019 від 21.03.2019 про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання. В поданні зазначається, що 08.11.2018 громадянин Федеративної Республіки Ніґерія ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Audi A6", номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога КП "ВОНД Соціотерапія" (висновок № 2657). Постановою Вінницького міського суду від 17.12.2018 у справі № 127/29683/18 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 28.12.2018. Як зазначено у поданні, наведені обставини є підставою для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.
25.03.2019 за результатами розгляду вказаного подання відповідачем затверджено висновок про скасування та вилучення посвідки на тимчасове проживання громадянин Федеративної Республіки Ніґерія ОСОБА_1 . Окрім вищезазначених відомостей про притягнення позивача до відповідальності за керування автомобілем у стані наркотичного сп'яніння, у висновку також зазначено, що позивач раніше притягувався до адміністративної відповідальності, а саме 17.06.2018 за ст. 121-6 КУпАП.
На підставі вказаного висновку та керуючись підпунктом 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018, рішенням заступника начальника УДМС у Вінницькій області Кушніра В.М. від 25.03.2019 скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , видану на ім'я позивача.
28.03.2019 рекомендованим листом на адресу місця реєстрації позивача відповідачем надіслано повідомлення за № 0501.5-2397/053-19 від 27.03.2019 про скасування посвідки, до якого долучено копію відповідного рішення.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не спростовують правомірності вказаного рішення та не дають суду підстав для визнання його протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI.
Так, відповідно до ч. 13 ст. 4 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною 18 статті 5 цього ж Закону передбачено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та ч. 18 ст. 5 Закону № 3773-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 від 25.04.2018, якою затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з пп. 1 п. 3 Порядку посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання.
Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів (п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 53 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.
Водночас підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання визначаються окремим розділом Порядку.
Так, згідно з п. 63 Порядку посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав у разі:
1) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 64 Порядку рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Пунктом 65 Порядку встановлено, що копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення від 25.03.2019 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивача було прийняте відповідачем на підставі положень пп. 4 п. 63 Порядку, згідно з яким посвідка скасовується у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Підставою для такого рішення стало подання Управління боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у Вінницькій області № 297/16/01-2019 від 21.03.2019 (вх. № 3183/1/0501-19 від 22.03.2019), в якому повідомлялося про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
За результатами розгляду вказаного подання відповідач, як уповноважений орган державної влади, дійшов висновку про наявність у діях громадянина Ніґерії ОСОБА_1 загрози громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Суд апеляційної інстанції враховує, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі № 127/29683/18 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що 08.11.2018 року о 09.35 год в м.Вінниці по вул. 600-річчя, 25 водій ОСОБА_1, в порушення вимог п. 2.9 "а" ПДР України, керував транспортним марки "Audi A6", номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога КП "ВОНД Соціотерапія", яким надано висновок № 2657.
Також у рішенні суду зазначено, що правопорушник в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
При цьому, в мотивувальній частині рішення суду зазначено, що при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненного правопорушення, особу правопорушника, який грубо порушив Правила дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, чим наражав на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суть цього принципу полягає в тому, що: а) судове рішення, що набрало законної сили, повинно виконуватись усіма суб'єктами, прав яких воно стосується; б) судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; в) у випадку відмови від добровільного невиконання судового рішення воно може бути виконано компетентними органами в примусовому порядку.
За змістом частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі №127/29683/18 набрала законної сили 28.12.2018.
Таким чином, під час розгляду цієї справи суд вважає встановленим той факт, що позивач керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, усі доводи апелянта, спрямовані на спростування вказаного факту, судом до уваги не беруться. З аналогічних мотивів суд першої інстанції правомірно відхилив письмові докази сторони позивача, надані на спростування факту перебування позивача у стані наркотичного сп'яніння під час керування автомобілем.
Окрім того, висновки за результатами медичного огляду позивача на стан сп'яніння від 13.12.2018 та 26.01.2019 не стосуються предмету доказування та не мають значення для розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку. Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, тобто особа усвідомлює протиправність своїх дій та передбачає їх суспільно небезпечні наслідки.
До того ж, загальновідомим є той факт, що на сьогодні Україна посідає одне із найперших місць в Європі за смертністю та травматизмом на дорогах, а більшість дорожньо-транспортних пригод трапляються саме через перебування водіїв у нетверезому стані.
Поза сумнівом, такі дії загрожують громадському порядку, життю та здоров'ю, захисту прав і законних інтересів як громадян України, так і інших осіб, що проживають в Україні.
Відтак, на переконання суду, відповідач виважено підійшов до питання наявності правових і фактичних підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання позивача і прийняв оскаржуване рішення з дотриманням критерію пропорційності.
Водночас позитивна характеристика позивача за місцем навчання, так само як і та обставина, що позивач тривалий час проживає в Україні, на законність оскаржуваного рішення не впливають та не можуть виправдати тих дій позивача, що охоплюються підпунктом 4 пункту 63 Порядку.
При цьому, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги те, що позивач раніше притягувався до адміністративної відповідальності та факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння не був першим випадком порушення ним встановлених в Україні правил.
Як зазначено у висновку УДМС у Вінницькій області від 25.03.2019 про скасування та вилучення посвідки на тимчасове проживання позивача, 17.06.2018 позивач притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 121-6 КУпАП. Такі відомості відповідач отримав з інформаційної системи "Армор", витяги з якої додано до відзиву на позовну заяву. Їх аналіз вказує на те, що позивач дійсно був притягнутий до відповідальності за керування транспортним засобом з перевернутим або неосвітленим номерним знаком (ч. 6 ст. 121 КУпАП), за що постановою патрульного поліції від 17.06.2018 був оштрафований на 170 грн. Цей факт додатково підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2018 у справі № 127/29683/18, в якій зазначено про те, що правопорушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Зрештою, цей факт у судовому засіданні визнав і сам позивач.
Вказана обставина, на думку суду, немає істотного значення при наданні оцінки оскаржуваному рішенню. Однак вона додатково засвідчує, що відповідач діяв розсудливо та пропорційно, адже скасував посвідку на тимчасове проживання саме у зв'язку із вчиненням позивачем тих дій, що дійсно порушують громадський порядок та становлять загрозу життю і здоров'ю громадян, захисту їх прав і законних інтересів.
Окрім того, наявні в тексті оскаржуваного рішення описки, а саме невірне зазначення дати видачі посвідки і терміну її дії, дійсно мають місце. Разом з тим, вони не мають самостійного правового значення та самі собою не дають підстав для висновку про незаконність рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
В силу приписів ч. 3 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Доводи апелянта не спростовують правомірності вказаного рішення та не дають суду підстав для визнання його протиправним.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2019 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.