Справа № 826/1065/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
02 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
Самозайнята особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про:
- визнання протиправним та скасування рішення Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича від 25.12.2015 № 12086/99-99-10-01-07-25, зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути по суті скаргу само зайнятої особи ОСОБА_1 від 30.11.2015 на податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районні Головного управління ДФС у м. Києві № Ф-00395617-01 від 28.09.2015 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 3423/Г/26-15-10-08-16 від 12.11.2015 «Про результати розгляду первинної скарги»;
- визнання протиправним та скасування рішення Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича від 16.01.2016 № 396/Г/99-99-10-01-07-25;
- визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду первинних скарги ГУ ДФС у м. Києві від 07.12.2015 № 3853/Г/26-15-10-08-16, в його частині щодо зобов'язання ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві прийняти рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску згідно з чинним законодавством;
- визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 0051011701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 12489,42 грн за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві від 06.01.2016 № Ф-131-16 в розмірі 131 237,28 грн;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 0051011701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.01.2016 № Ф-131-16 та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується,
ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка щодо діяльності само зайнятої особи ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , та складено Акт № 1612/17-01/2875207784 від 28.09.2015 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства само зайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014».
За результатами перевірки, встановлено порушення ОСОБА_1 п. 4 ч. 1 ст. , ч. 3 ст. 7, п. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиного внеску за 2012-2014 року у сумі 131 238,99 грн, в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з урахуванням задекларованого єдиного внеску та сформовано вимогу від 28.09.2015 № Ф-0039561701 .
28.09.2015 ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві прийнято вимогу №Ф-00395617-01 щодо сплати позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 131 239,99 грн.
Не погоджуючись із зазначеною вище вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.
Первина скарга на податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві № Ф-00395617-01 від 28.09.2015, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 12.11.2015 № 3423/Г/26-15-10-08-16 залишена без задоволення, а вимоги ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві № Ф-00395617-01 від 28.09.2015 залишена без змін.
Рішенням Голови Державної фіскальної служби України Нісірова Р.М. від 25.12.2015 № 12086/Г/99-99-10-01-07-25 залишено без розгляду скарги щодо скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районні ГУ ДФС у м. Києві № Ф-00395617-01 від 28.09.2015 та рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 12.11.2015 № 3423/Г/26-15-10-08-16.
Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві рішенням від 19.10.2015 № 004306/26-59-17-01 застосовано до позивача штраф за своєчасне не нарахування єдиного внеску за 2012-2014 року у сумі 13 489,42 грн.
Проте, вищезазначене рішення було скасоване рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 07.12.2015 №3853/Г/26-15-10-08-16 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску згідно з чинним законодавством.
ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасно не нарахований єдиний внесок від 25.12.2015 № 0051011707 у сумі 12 489,42 грн. та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.01.2016 № Ф-131-16 в розмірі 131 237,28 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Згідно із абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Крім того, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 вказаного Закону).
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що сума єдиного внеску обчислюється із розміру доходу (прибутку), отриманого від діяльності платника, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, питання сплати якого врегульоване нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до абз. 4 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється у відповідності до положень ст. 177 Податкового кодексу України, згідно з п. 177.2 якої об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до норм ст. 178 Податкового кодексу України і за приписами п. 178.3 цієї норми оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Згідно з п. 178.4 та п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
Таким чином, обчислення та сплату єдиного внеску фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають проводити із суми отриманого особою чистого оподаткованого доходу, розмір якого визначається у відповідності до норм Податкового кодексу України та вказується у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений ст. 9 Закону № 2464-VI, відповідно до абзаців 4-5 ч. 8 якої, платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до п. 4.12 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.
У зазначеній таблиці підлягає відображенню сума нарахованого єдиного внеску помісячно за звітний рік, виходячи з суми доходу, заявленого в податковій декларації, шляхом множення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на розмір єдиного внеску.
Аналогічні положення містились і в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 (зі змінами та доповненнями), який був чинний до 03.12.2013 року.
Отже, звітним періодом для платників єдиного внеску, які займаються нотаріальною діяльністю, є календарний рік. Подавати звітність та сплачувати єдиний внесок вони зобов'язані до 1 травня наступного року, виходячи саме з суми чистого доходу, заявленого в річній податковій декларації, а суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року визначають самостійно.
Колегією суддів встановлено, що у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки позивачем задекларовано суми чистого оподатковуваного доходу, які є базою для нарахування єдиного внеску.
При поданні Звітів про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки, позивачем вказаний дохід відображено у таблиці 3 додатка 5. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, та із вказаного доходу було обчислено та сплачено єдиний внесок, що в повній мірі відповідає приписам норм законодавства.
При цьому, обов'язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність нарахування контролюючим органом сум недоїмки відповідно до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.01.2016 № Ф-131-16.
В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 25.12.2015 № 0051011701 про застосування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 4 п. 15 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Таким чином, контролюючим органом спірне рішення про застосування штрафних санкцій винесено окремо від вимоги про сплату недоїмки, що є порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині та наявність підстав для їх задоволення.
Відтак, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, прийнятому за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування в частині.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 0051011701 та вимоги про сплату боргу від 06.01.2016 № Ф-131-16 та ухвалити постанову якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 0051011701 про застосування штрафних санкцій в розмірі 12489,42 грн.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.01.2016 № Ф-131-16 в розмірі 131 237,28 грн.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: