Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №577/3931/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21647/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року ( колегія суддів: Зеленський В.В., П'янова Я.В., Чалий І.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Конотопської міської ради про зобов'язання провести перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Конотопського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд: зобов'язати управління соціального захисту населення Конотопської міської ради провести йому перерахунок щорічної одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2012-2015 роки згідно ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням проведених виплат.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та залишити ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Згідно із вимогами ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій повинна щорічно до 05 травня виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, фактично йому виплачували у розмірі, визначеному Постановами Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 10.06.1999 року Конотопським об'єднаним міським військовим комісаріатом, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
23.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2012-2015 роки.
В свою чергу, відповідач своїм листом від 09.09.2016 № 09-04/4058 повідомив позивача про те, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», від 13.03.2013 року «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», від 16.04.2014 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», від 31.03.2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» йому було виплачено разову грошову допомогу: в 2012 році в розмірі 675,00 грн., в 2013 році - 745,00 грн., в 2014 році - 795,00 грн., в 2015 році - 875,00 грн. Згідно з п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни здійснюються з Державного бюджету України. Кошти для проведення виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є цільовими, затверджуються Законом України «Про державний бюджет України» і надходять до управління від Міністерства соціальної політики України.
Також судами на підставі листа управління соціального захисту населення Конотопської міської ради № 09-08/700 від 27.02.2017 року, встановлено, що ОСОБА_1 управлінням через установу банку було перераховано щорічну разову допомогу до 05 травня в квітні 2012 року в розмірі 675,00 грн., квітні 2013 року - 745,00 грн., в квітні 2014 року - 795,00 грн., та в квітні 2015 року - 875,00 грн.
Вважаючи, що відповідачем здійснено нарахування та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходив з того, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2012-2015 роки була нарахована та виплачена позивачу у розмірі відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», від 13.03.2013 року «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», від 16.04.2014 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», від 31.03.2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Положення зазначених статей збереглися і в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, змінилась лише їх нумерація - відповідно ст.ст. 122, 123.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Як вищезазначено ст.ст. 12, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а отже законом чітко встановлений строк, до якого числа проводяться соціальні виплати.
Як підтверджено матеріалами справи позивачу, як учаснику бойових дій виплачено щорічну разову допомогу до 05 травня в квітні 2012 року в розмірі 675,00 грн., квітні 2013 року - 745,00 грн., в квітні 2014 року - 795,00 грн., та в квітні 2015 року - 875,00 грн.
Отже, з відповідним позовом за 2012 - 2015 роки позивач мав можливість звернутись ще у 2012-2015 роках, однак з відповідним позовом звернувся 20 вересня 2016 року, про що свідчить відмітка на поштовому конверті про направлення позову до суду. Про поновлення строку звернення до суду позивач клопотань не заявляв.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання не може бути поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, а позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 240, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Конотопської міської ради залишити без розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук