Справа № 826/1575/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
03 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу головного сервісного центру МВС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 14 годин 17 хвилин, дата складання повного тексту: не зазначена) про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до головного сервісного центру МВС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Головний сервісний центр МВС звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 р. у справі № 826/1575/17 заявником добровільно виконано в повному обсязі ще 26.12.2018 р.
При цьому здійснено відрахування ПДФО та військового збору як того вимагає чинне законодавство від податкового агента.
Проте, 10.05.2019 р. до заявника надійшов запит Головного управління державної казначейської служби України у Київській області про надходження виконавчого листа для виконання рішення про стягнення 5760, 96 грн.
На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про виконавче провадження».
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 25.09.2019 р. за вх. 34966, у якому позивач зазначає, що спірна сума не є заробітною платою та жоден нормативно правовий документ не передбачає підстав для виконання рішення суду у сумі меншій, ніж зазначена у виконавчому листі.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03.10.2019 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як свідчать матеріали справи, 26.12.2018 р. заявник платіжними дорученнями № № 1802, 1801, 1800 виплатив спірну суму з наступними спрямуваннями:
- 23782, 43 грн. - ОСОБА_1 ,
- 443, 15 грн. - казначейський орган (військовий збір),
- 5317, 81 грн. - казначейський орган (ПДФО) (а. с. 5 - 6).
При цьому, колегією суддів з резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2018 р. вбачається, що з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2016 р. по 16.01.2017 р. у розмірі 29543, 39 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції вказав, що в розумінні Податкового кодексу України для отримання заявником обов'язків податкового агента мали бути наявними трудові відносини з платником податку, для якого заявник мав бути роботодавцем та наявність доходу у вигляді заробітної плати.
Також суд першої інстанції зауважив про відсутність порушеного права відповідача у зв'язку з ненаданням заявником до заяви доказів відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У справі № 805/1008/16-а Верховний Суд у постанові від 08.11.2018 р. зазначив, що відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, аналізуючи наведене роз'яснення, ВС зробив висновок, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Зважаючи на викладене, ВС прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вірно вказав про необхідність стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з подальшим відрахуванням відповідачем податків, зборів та інших платежів.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.
У відповідності до ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Така ухвала підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня її постановлення.
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що на дату розгляду питання матеріалами справи підтверджується виконання заявником рішення суду у повному обсязі, колегія суддів не вбачає перешкод для задоволення заяви.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підстави для нового розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 294, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу головного сервісного центру МВС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до головного сервісного центру МВС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року скасувати.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва від 17 січня 2019 року у справі № 826/1575/17.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 03.10.2019 р.)