Справа № 620/1983/19
03 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року, суддя Баргаміна Н.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання відповідача з 07.02.2019 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді Деснянського районного суду міста Чернігова, що у грошовому обчисленні становить 21600,00 грн. та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач відмовив у включенні до стажу судді 1/2 частини навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка, чим порушив його пенсійні права.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, з 09.08.2017 року перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2017 року у справі № 750/12149/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії було зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести з 09.08.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням всього стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді, з врахуванням у заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області № 03-36/892/17 від 07.08.2017 року та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум (а.с. 14-17).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2017 року було скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення. Ухвалено рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовлено. В решті рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.12.2017 року залишено без змін (а.с. 18-20).
Зазначеними рішеннями судів встановлено, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, крім періоду роботи на посаді судді, має бути зараховано, серед іншого, 1/2 періоду з 25.08.1979 року - по 17.08.1984 року навчання у Львівському державному університеті (2 р. 6 міс. 7 днів), а стаж роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання становить: 26 років 19 днів.
На виконання зазначеного рішення суду від 26.12.2017 року, відповідачем було проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді.
Не погоджуючись з таким перерахунком, 07.02.2019 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням до стажу судді для обчислення пенсії 1/2 частини навчання у Львівському державному університеті та визначення розміру довічного утримання судді у розмірі 90%.
Листом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 10.06.2019 року № 15459/06 позивачу повідомлено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці перераховано на виконання рішення суду у справі № 750/12149/17 у розмірі 86% суддівської винагороди з 09.08.2017 року, провести перерахунок в розмірі 90% суддівської винагороди немає законних підстав (а.с. 32,35).
Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року, чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Отже, наведеною нормою права, яка була чинна на час звернення позивача за призначенням щомісячного довічного грошового утримання, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду військової служби та половину періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі.
Разом з тим, у період роботи позивача на посаді судді, зокрема, з 3 серпня 2010 року до 30 вересня 2016 року чинним був Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, відповідно до п.11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було обрано на посаду судді до набрання чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, у зв'язку з чим під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування спірних періодів до суддівського стажу, підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.
Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N2862-XII, який був чинним на час призначення позивача суддею, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року N865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, чинним на час призначення позивача суддею, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарного періоду проходження строкової військової служби, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, серед іншого, має бути зараховано, відповідно до даних 1/2 періоду навчання з 25.08.1979 року - по 17.08.1984 року у Львівському державному університеті (2 р. 6 міс. 7 днів).
Відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 19.06.2018 року у справі №243/4458/17, у постанові від 13.11.2018 року у справі № 310/7934/16-а, у постанові від 02.04.2019 року у справі №607/8578/17, у постанові від 10.04.2019 року у справі № 554/3414/17.
Згідно частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 (в редакції, чинній на момент призначення суддею) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІ (набрав чинності 29 березня 2015 року), яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.
Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Вказаним рішенням Конституційний Суд України положення частини 3 статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII визнав неконституційними та вказав, що зазначені положення частини 3 статті 141 Закону № 2453-VI не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Натомість зазначив, що застосуванню підлягає ч. 3 ст. 141 Закону 2453-VІ до внесення змін Законом № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Відповідно до здійсненого Деснянським районним судом міста Чернігова розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, станом на 04.08.2017 року стаж роботи позивача, який включає в себе 1/2 періоду навчання у Львівському державному університеті, становить 26 років 19 днів (а.с. 29).
Оскільки стаж роботи позивача, який дає право одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, становить 26 років 19 днів, то це, в свою чергу, дає позивачу право на призначення їй щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний період підлягає зарахуванню до суддівського стажу на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача суддею.
Таким чином, станом на момент звільнення ОСОБА_1 у відставку, його стаж складав 26 рік 19 днів, що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої їнстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.