02 жовтня 2019 року Справа № 280/4642/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», про визнання протиправними та скасування постанов,
20 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», в якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 07.08.2019 про відкриття виконавчого провадження №59733053;
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 29.08.2019 №59733053 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи в рамках виконавчого провадження №59733053.
Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №59733053 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В., за яким боржником є ОСОБА_1 . Позивач вважає, що приватним нотаріусом Вольф Т.Л. порушено під час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження положення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у його виконавчому окрузі. Зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника, або за місцем знаходженням майна боржника. Вказує, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні, зареєстрований та проживає у місті Запоріжжі та жодного майна на території міста Києва не має, що виключає можливість відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва.
За таких обставин, позивач вважає, що оскільки виконавче провадження відкрито з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження», то відповідно наявні підстави для скасування прийнятих спірних рішень. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що стягувачем ТОВ «Росвен Інвест Україна» було надано заяву про примусове виконання виконавчого документа, а саме виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. за №2315 від 16.07.2019. До заяви про примусове виконання стягувачем додано довідку, в якій зазначено, що боржник - ОСОБА_1 має відкритий картковий рахунок в АТ «Дельта Банк», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Щорса , буд . 36-Б . Зазначає, що у зв'язку з переходом прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №31/к від 06.10.2017 року, укладеному між ПАТ «Дельта Банком» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», для ОСОБА_1 змінений рахунок для погашення заборгованості на р/ рНОМЕР_2 відкритий у відділенні «Печерське» АТ «ОТП Банк», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця. буд. 44. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ «Росвен Інвест Україна». За таких обставин відповідач вважає, що ним було правомірно відкрито спірне виконавче провадження, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 06.08.2019 до приватного виконавця Вольф Т.Л. від ТОВ «Росвен Інвест Україна» надійшла заява про примусове виконання рішення, а саме виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Клейчик В.В. за №2315 від 16.07.2019 про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 20941,59 грн.
07.08.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59733053 з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Клейчик В.В. за №2315 від 16.07.2019.
Крім того, 29.08.2019 приватним нотаріусом Вольф Т.Л. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позивач, не погодившись з правомірністю відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу міста Києва та правомірністю прийняття спірних рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIIІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VII від 02.06.2016, (далі - Закону №1403) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема: виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно п.4 ч.2 ст.23 Закону №1403, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відомості з Єдиного реєстру приватних виконавців України свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни визначено місто Київ.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №1403, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно ч.2 ст.25 Закону №1403, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із ч. 1-2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Частиною 1 статті 27 Закону №1403 встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Частинами 1 та 2 ст.24 Закону №1404 передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до ст. 19 Закону №1404 право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно ч.3 ст.25 Закону №1403 право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Як видно з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вульф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №5973305, прийняту 07.08.2019 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. №2315, вчиненого 16.07.2019 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в сумі 20941,59 грн.
Із змісту позовної заяви встановлено, що підставою оскарження спірних постанов є порушення, на думку позивача, відповідачем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. №2315, вчиненого 16.07.2019.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
У справі «Гайдук та інші проти України» у рішенні від 02.07.2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з постійною практикою органів Конвенції поняття «майна» в розумінні статті 1 Протоколу №1 може охоплювати як «фактичне майно», так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, згідно з якими заявник може претендувати щонайменше на «законне сподівання» на фактичне користування правом власності.
Відповідно до п.1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону №2346 визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346 визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та коресподенстські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 10.09.2018 справа №905/3542/15, від 10.07.2019 у справі №924/234/18.
Пунктом 6.3 статті 6 Закону №2346 визначено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
В п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 наведене наступне визначення: власник рахунку в банку (далі - власник рахунку) - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, а так само і рахунок у банку є об'єктом права власності.
У ч.4 ст.24 Закону №1404 передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, а так само за місцезнаходженням рахунку боржника у відповідному банку.
Аналогічна позиція наведена Міністерством юстиції України в роз'ясненні №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018.
Приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59733053 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. керувалася тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ «ОТП Банк», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса реєстрації фінансової установи.
Відповідачем на підтвердження наявності у позивача відкритого рахунку надано до суду довідку від 22.07.2019 №22/07/19-2/1071 (а.с.29).
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що дії приватного виконавеця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. з відкриття виконавчого провадження №59733053 та проведення подальших виконавчих дій не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування спірних постанов.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем на його користь не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, буд.6, оф. 15, ІПН 3223901456 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (03126, м.Київ, бул.Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221), про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.10.2019.
Суддя І.В. Новікова