30 вересня 2019 року м. Ужгород№ 260/16/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Немеш Івана Васильовича, до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на роботі, -
02 січня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), яким просив суд: "1. Наказ начальника ГУНП в Закарпатській області від 30 листопада 2018 року № 2354 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП" за порушення вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та Наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків ОСОБА_1 , які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, інспектора СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Машкаринця ОСОБА_15 Васильовича відповідно до п.п. 7, п. З ст. 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" звільнити зі служби в поліції - визнати протиправним та скасувати; 2. Наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 250 о/с від 03.12.2018 про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0116370) інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - визнати протиправним та скасувати; 4. Зобов'язати начальника ГУНП в Закарпатській області видати наказ, яким поновити ОСОБА_1 в займаній посаді інспектора СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції; 4. Витребувати з ГУНП в Закарпатській області матеріали, які стали підставою видання Наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 30 листопада 2018 року № 2354 про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що такий перебував на службі в органах Національної поліції в Закарпатській області. Наказом № 2354 від 30 листопада 2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП" вирішено інспектора СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Машкаринця В ОСОБА_16 . відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" звільнити зі служби в поліції. Позивач вказує, що підставою для прийняття такого наказу слугував висновок службового розслідування, яким, як вказує, позивач нібито встановлено факт вимагання та отримання ним неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .. В подальшому Наказом № 250 о/с від 03 грудня 2018 року "По особовому складу", відповідно до статті 77 частини 1 Закону України "Про Національну поліцію" з 03 грудня 2018 року звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Вищевказані накази позивач вважає протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки оскаржуваними наказами, відповідач порушив презумпцію невинуватості, так як стверджує, що позивач вчинив кримінальне правопорушення, при цьому вирок відносно позивача відсутній.
У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що позивач вчинив кримінальний проступок, який є підставою для звільнення зі служби у поліції, а відтак оскаржувані накази є обґрунтованими та прийнятими в межах чинного законодавства України. Також, зауважив, що сам факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні злочину, передбаченого статтею 368 частиною 3 КК України підриває авторитет органів Національної поліції України. Крім того, відсутність, на момент виникнення спірних правовідносин, судового рішення відносно позивача жодним чином не спростовує наявності чи відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку та правомірності його звільнення зі служби. Оскільки звільненню позивача передувало службове розслідування, то підстави для скасування наказів відсутні.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 195), про судове засідання 30 вересня 2019 року позивач був повідомлений 10 серпня 2019 року, про що свідчить особистий підпис про отримання вказаного поштового відправлення. На час розгляду справи по суті, позивач не повідомив суд причин неявки.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 196), про судове засідання 30 вересня 2019 року представник позивача був повідомлений 12 серпня 2019 року, про що свідчить особистий підпис про отримання вказаного поштового відправлення.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 194), про судове засідання 30 вересня 2019 року відповідач був повідомлений 12 серпня 2019 року. На час розгляду справи по суті, відповідач не повідомив суд причин неявки.
30 вересня 2019 року на електронну адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява без підпису, відповідно до якої автор просив відкласти судове засідання призначене на 30 вересня 2019 року, у зв'язку з участю представника в судовому засіданні в іншій справі (а.с.а.с. 197-200).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши вказану заяву суд вважає, що така не підлягає розгляду, оскільки не підписана автором, не можливо встановити дійсність автора такої заяви та її походження саме від учасника справи, а не від сторонньої особи. Крім того, суд вважає за необхідне також вказати, що судом неодноразово відкладались судові засідання у даній справі, у зв'язку заявленими клопотаннями представника позивача, зокрема з причин надання переваги участі у розгляді інших судових справах.
У відповідності до статті 205 частин 1, 3, 5 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка позивача та його представника є повторною та не перешкоджає розгляду даної справи по суті.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач працював в Національній поліції України на посаді інспектора СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.
27 листопада 2018 року за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області у кримінальному провадженні № 42017070000000363, зокрема позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні окремим працівникам поліції ГРПП Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366 частиною 1 та статтею 368 частиною 3 КК України (а.с.а.с. 16-19).
На підставі наказу ГУНП в Закарпатській області від 27 листопада 2018 року № 2318 призначено проведення службового розслідування та відсторонено на час його проведення, зокрема й позивача від виконання службових обов'язків (а.с.а.с. 52, 53).
28 листопада 2018 року, начальником ГУНП в Закарпатській області, затверджений висновок службового розслідування за фактом реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та повідомлення про підозру працівнику поліції, зокрема, позивачу. У вказаному висновку комісія вважає (пункт 5), що за порушення вимог статті 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та Наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків позивачем, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, інспектора СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Закону України Про Дисциплінарний статут Національної поліції" необхідно звільнити зі служби в поліції (а.с.а.с. 201-211).
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2354 від 30 листопада 2018 року, за порушення вимог статті 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та Наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків позивачем, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, позивача відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" звільнено зі служби в поліції (а.с.а.с. 20-23, 116-122).
Вказаним наказом, зокрема встановлено, що 17 жовтня 2017 року за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 42017070000000363 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 частиною 2 КК України, за фактом збуту наркотичних засобів працівниками правоохоронних органів.
14 березня 2018 року за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 420180700000000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 частиною 3 КК України, за фактом неправомірних дій окремих працівників територіального підрозділу ГУНП в Закарпатській області, які систематично отримують незаконну грошову вигоду від цивільних осіб за не притягнення їх до адміністративної відповідальності.
14 березня 2018 року прокуратурою Закарпатської області кримінальні провадження № 42017070000000363 та № 420180700000000086 об'єднані в одне з присвоєнням кінцевого № 42017070000000363.
Підставою для прийняття вищевказаного наказу № 2354 від 30 листопада 2018 року та початку прокуратурою кримінального провадження стало те, що 27 листопада 2018 року слідчим управлінням прокуратури Закарпатської області інспектору СРПП № 3 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Легезі В.І., інспектору СРПП № 4 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Керецману В.В., інспектору СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Машкаринцю В.В., інспектору СРПП № 1 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Михайлюку С.А., поліцейському СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП Машкаринцю І.В. та поліцейському СРПП № 1 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_17 Р ОСОБА_18 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368 частиною 3 КК України, а ОСОБА_19 ще й у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366 частиною 1 КК України.
Зокрема в наказі вказано те, що ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 за попередньою домовленістю в групі з іншими працівниками Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в період з листопада 2017 року до червня 2018 року систематично пред'являли завідомо протиправні вимоги про передачу грошових коштів, поєднуючи вказані вимоги з психологічним насильством та залякуванням водіїв транспортних засобів, які зупинялись ними за порушення Правил дорожнього руху України для перевірки на дорогах Перечинського району з метою свого збагачення.
А саме, за вказаний період зазначені поліцейські Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП вимагали та отримали, зокрема від гр. ОСОБА_4 - 100 гривень, за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), від громадян ОСОБА_6 - 1500 гривень, ОСОБА_7 - 3000 гривень, ОСОБА_24 - 2000 гривень, ОСОБА_9 - 100 доларів США та 150 гривень, ОСОБА_25 - 300 доларів США та гр. ОСОБА_8 150 доларів США та 500 гривень за не притягнення їх до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, від гр. ОСОБА_10 - 400 гривень за не притягнення його адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 65 КУпАП, від гр. ОСОБА_12 - 200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, від гр. ОСОБА_13 - 500 гривень за не притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП та від гр. ОСОБА_14 - 300 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 126 КУпАП, від гр. ОСОБА_26 - 300 гривень, за прискорення розгляду його заяви про втрату закордонного паспорта громадянина України, від гр. ОСОБА_3 - 400 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 123 КУпАП, від гр. ОСОБА_4 - 100 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, від гр. ОСОБА_5 - 700 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, гр. ОСОБА_6 - 1500 гривень, від гр. ОСОБА_7 - 3000 гривень, від гр. ОСОБА_8 - 150 доларів США та 500 гривень, від гр. ОСОБА_11 - 1200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, від гр. ОСОБА_12 - 200 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статті 122 КУпАП та від гр. ОСОБА_27 - 500 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 123 КУпАП, від гр. ОСОБА_28 - 400 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173-2 КУпАП.
Зазначена подія, що проявилася в об'єднанні ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 у злочинну групу з метою матеріального збагачення та в період з листопада 2017 року по червень 2018 року вимагання та отримання ними неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у громадян, за не притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, стала наслідком їх низьких ділових та моральних якостей, недотримання ними вимог статті 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", ігнорування Закону України "Про національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 р. № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських".
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 250 від 03 грудня 2018 року о/с "По особовому складу", відповідно до статті 77 частини 7 ЗУ "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_21 , інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, з 03 грудня 2018 року на підставі пункту 4 Наказу ГУНП в Закарпатській області від 30 листопада 2018 року № 2354 (а.с.а.с. 24, 25).
Вважаючи вищевказані накази протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та такими, що порушують законне право позивача на працю, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі по тексту - Закон України № 580-VIII).
Відповідно до статті 3 Закону України № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею17 частиною 1 Закону України № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Стаття 18 Закону України № 580-VIII визначає основні обов'язки поліцейського.
Відповідно до статті 18 частини 1 Закону України № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституцію України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Приписами статті 19 частини 1 Закону України № 580-VIII чітко передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Тобто, законодавець відрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарного-правового аспектів.
При цьому, кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення (злочину, передбаченого КК України), а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінально процесуальним кодексом України.
Натомість, стаття 19 частина Закону України № 580-VIII передбачає, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Таким чином, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності. Порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами.
За приписами статті 38 Закону України "Про запобігання корупції" поліцейські під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Стаття 37 Закону України "Про запобігання корупції" ("Вимоги до поведінки осіб") визначає, що даний закон є правовою основою для кодексів та стандартів професійної етики.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 (далі по тексту - Правила № 1179), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Пунктом 2 розділу ІІ Правил № 1179 визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками; використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях; розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом; знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов'язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку; перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Відповідно до статті 59 частини 1 Закону України № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Стаття 59 частина 3 Закону України № 580-VIII встановлює, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
У той же час, стаття 59 частина 4 Закону України № 580-VIII визначає, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" № 2337-VIII від 15 березня 2018 року, набрав чинності 07 жовтня 2018 року (далі по тексту - Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України") службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України № 580-VIII, зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
У відповідності до статті 11 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Поняття дисциплінарного стягнення та його види визначені статтею 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".
Згідно із статті 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства щодо етичної поведінки та службової дисципліни поліцейських, суд дійшов висновку, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
При цьому, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі по тексту - Інструкція № 230).
У відповідності до пункту 2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення та завершується датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.
Пунктами 5.1. - 5.4 Інструкції № 230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Так, на виконання наказу ГУНП в Закарпатскій області від 27 листопада 2018 року № 2318, уповноваженими особами відповідача проведено службове розслідування щодо вчинення неправомірних дій окремими працівниками ГРПП Перечинського ВП ГУНП, зокрема позивачем, за наслідками якого 28 листопада 2018 року складений висновок.
Підставою для проведення службового розслідування стало відкриття кримінальних проваджень за фактами причетності поліцейських до вчинення кримінальних правопорушень за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області у кримінальному провадженні № 42017070000000363 повідомлено про підозру у вчиненні окремим працівникам поліції ГРПП Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366 частиною 1 та статтею 368 частиною 3 КК України КК України.
Єдиною підставою на яку посилається позивач у позові є те, що стосовно нього не набув законної сили вирок у скоєнні кримінального правопорушення, а відтак його вина не є доведеною.
Разом з тим, з такою позицією позивача суд не погоджується з таких підстав.
Відповідно до статті 77 Закону України № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (стаття 77 частина 1 пункт 6 Закону України № 580-VIII) або у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (стаття 77 частина 1 пункт 10 Закону України № 580-VIII).
Суд зауважує, що позивачем фактично не оскаржується ні процедура проведення службового розслідування відносно нього, ні висновки, до яких дійшла комісія, за наслідками такого розслідування. Неправомірність наказу про звільнення позивач обґрунтовує виключно тим, що до нього не можна було застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідно до стаття 77 частина 1 пункт 10 Закону України № 580-VIII до набрання законної сили вироку суду, що підтверджував би скоєне ним кримінальне правопорушення.
На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок притягнення поліцейських до відповідальності, суд дійшов висновку, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що службове розслідування призначено відповідно до норми, яка передбачає його за фактом повідомлення прокуратурою Закарпатської області про підозру окремим поліцейським Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП та реєстрації злочинів в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (а.с.а.с. 52, 53).
У ході проведення службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області встановлено підтвердження відомостей, які стали підставою для його призначення. Факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Вказаного висновку дійшов також Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2018 року у справах № 817/1303/16 та № 826/23664/15.
Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана з порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених статтею 77 частиною 1 пункту 6 Закону України № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службових обов'язків.
Наведені висновки узгоджуються з правової позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2019 року та 20 березня 2019 року по справах № №824/1022/16-а, 804/676/18 відповідно.
Стаття 242 частина 5 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зауважує, що позивач був звільнений у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, застосованого до нього за вчинення дій, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому (стаття 77 частина 1 пункт 6 Закону України № 580-VIII), а не на підставі статті 77 частини 1 пункту 10, як він посилається в позовній заяві.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки службового розслідування позивачем суду надано не було.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року (міститься в ЄДРСР за № 80792912) та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (міститься в ЄДРСР за № 84461948), що ухвалені у справі № 260/1/19 за позовом ОСОБА_19 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу встановлено факт правомірності застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі висновку службового розслідування за результатами службового розслідування за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди окремими працівниками Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП від 28 листопада 2018 року - встановлено правомірність проведення такої перевірки, правомірність висновків такої перевірки, а також правомірність наказів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Перечинського ВП ГУ НП" № 2354 від 30 листопада 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України та наказу "По особовому складу" № 250 о/с від 03 грудня 2018 року, в частині, що стосуються ОСОБА_19 за аналогічних обставин.
Окрім цього, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Такого висновку дійшов Конституційний суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, справа № 1-25/2010 (абзац 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення).
Враховуючи вказане, поліцейським не вчинено дій, які могли б свідчити про будь-яку неупередженість його дій та не викликати жодних сумнівів у його неупередженості, адже, як вже зазначалося, застосоване до нього дисциплінарне стягнення є наслідком вчинення дій, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 2 частиною 2 пункту 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 9 частиною 1 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із статтею 77 частиною 2 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.
Відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника - адвоката Немеша Івана Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на роботі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 30 вересня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 03 жовтня 2019 року.
СуддяС.Є. Гаврилко