23 вересня 2019 року Справа № 160/6191/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС України, в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товару від 02.02.2019р. №UA500000/2019/000226/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2019р. №UA500060/2019/00091.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 51, 52, 53, 54, 55 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012р.(далі - МКУ) порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних рішень. При цьому позивач зазначає, що надані ним документи разом з МД від 30.01.2019р. №UA500060/2019/002446 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ не містили в собі розбіжності, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. Всі зауваження митниці не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч.3 ст.53 МКУ підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019р. було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.07.2019р.
02.08.2019р. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складової митної вартості, місять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст.53 МКУ), а саме: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлені документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термін Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс №40-0197-18-00011/3146 від 21.01.2019р. не відповідає вищезазначеним умовам. Також, згідно Специфікації №3 від 16.08.2018р. передоплата за товар повинна бути здійснена до 10.10.2018р. у розмірі 261732,39 дол. США, а остання частина у розмірі 275482,17 дол. США через 30 днів від дати коносамента (дата коносаменту 20.12.2018р.). Документи, які підтверджують таку передоплату, до митного оформлення не надавались. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією №UA500060/2019/002446 від 30.01.2019р. містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме не подано виписки з бухгалтерських документів, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, то зазначені обставини, у відповідності до п.6 ч.6 ст.54 МКУ були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та виявлено інформацію щодо вартості операцій з ідентичними товарами «надувні матраци» за виробником Bestway inflatabels and material corp, CN, торгівельна марка: Bestway (за МД №UA500060/2019/002541 від 31.01.2019р.) та митна вартість товару за МД №UA500060/2019/002446 від 30.01.2019р. позивача була скоригована до рівня 3,10 долара США за кг нетто.
22.08.2019р. позивачем надана відповідь на відзив, в якій він зазначав, що митна вартість розрахована позивачем згідно ст.58 МКУ за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту), у відповідача виникли, необґрунтовані питання щодо складових митної вартості ввезеного товару. У відповідь на повідомлення, позивач листом від 31.01.2019р. за вих. № 3101/194 надав пояснення з питань викладених у повідомленні та наступні документи: прайс-лист виробника товару б/н від 27.07.2018р.; комерційну пропозицію б/н від 01.08.2018р.; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - swift від 09.10.2018р., swift від 18.01.2019р. Позивачем були надані усі обов'язкові документи, визначені ч.2 ст.53 МКУ разом з митною декларацією. Вимогу про витребування додаткових документів відповідач належним чином не аргументував та не вказав, яким чином відсутність наданих документів вплине на митну вартість товару.
02.09.2019р. від відповідача надійшли заперечення в яких він зазначив, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини, не було можливим застосувати метод визначення митною вартості за ціною договору. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.
02.09.2019р. усною ухвалою суду, із занесенням до журналу судового засідання, закінчене підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.09.2019р.
У судовому засіданні 23.09.2019р. представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням поданої заяви позивача та відсутності заперечень з боку представника відповідача про розгляд справи в письмовому провадженні, належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи сторін, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що
1. З'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:
1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;
2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;
3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;
4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;
6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
5. Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що
1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
4. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що
1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
4. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
5. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
6. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
7. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що
1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
2. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
4. Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
5. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
10. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30.01.2019р. позивачем до Одеської митниці задекларовано, шляхом подання електронної митної декларації №UA500060/2019/002446, товар - спорядження для кемпінгів: надувний матрац з ПВХ з одного боку покритий синтетичним текстильним матеріалом: арт. 67000 - матрац надувних 185х76х22см. - 3258 шт.; торгівельна марка Bestway; виробник: Bestway INFLATABELS FND MATER IAL CORP.; країна походження: СN на умовах поставки CFR - Odessa, (згідно з Incoterms® 2000)
Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту від 25.10.2017р. №3121-ВW/СN, укладеного між позивачем та Bestway (Hong Kong) International Limited, що підтверджується Специфікацією від 16.08.2018р. №3 до контракту №3121-ВW/СN від 25.10.2017р. на умовах поставки CFR - Odessa, (згідно з Incoterms® 2000). Даний товар розроблений та виготовлений Bestway Inflatabels and Material Corp. в Китаю. Товари сертифіковані зрідно сертифіката якості від 04.12.2018р. б/н та Декларації про походження товару № 2018ENT7770I від 04.12.2018р.
Згідно п.2.2 контракту №3121-ВW/СN від 25.10.2017р. (мовою оригіналу): «цена на товар понимается согласно условий FОВ-Шанхай, КНР, (в соответствии с «Инкотермс-2000), если иное не оговорено в спецификациях, и включает в себя стоимость погрузки товара у Поставщика, стоимость всех таможенных формальностей в стране Поставщика, стоимость сертификации товара, стоимость упаковки, маркировки, не включая налоги и пошлины на территории Украины».
Згідно п.3.1 контракту №3121-ВW/СN від 25.10.2017р. (мовою оригіналу): «оплата товара осуществляется в валюте долларах США, код валюты 840, в форме банковского перевода на счет Продавца в следующем порядке, если иное не оговорено в спецификациях:
3.1.1 предоплата 30% от сумы, указанной в Спецификации к данному контракту, если иное не оговорено в спецификациях.
3.1.2 70% от суммы, указанной в Спецификации, Покупатель оплачивает в течении 20 дней после получения копий документов, указанных в п.4.3, если иное не оговорено в спецификациях».
4.1 товар по настоящему контракту должен быть поставлен на условиях FОВ-Шанхай, КНР (в соответсвии с «Инкотермс-2000», если иное не оговорено в спецификациях, в течении 40 дней с момента получения Продавцом предоплаты согласно п.3.1.1.
4.3 Продавец обязан в течении 2-х робочих дней после получения оплаты согласно п.3.1.2 отправить Покупателю курьерской почтой оригиналы следующих документов:
4.3.1 счет-фактуру (інвойс);
4.3.2 сертификат происхождения товара;
4.3.3 коносамент;
4.3.4 упаковочный лист;
4.3.5 сертификат качества.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний договір від 25.10.2017р. №3121-ВW/СN; специфікацію №3 від 16.08.2018р. до контракту; сертифікат якості від від 04.12.2018р.; інвойс №2018ЕNТ7770І від 04.12.2018р.; пакувальний лист від 04.12.2018р.; консосамент від 20.12.2018р. №ONEYSH8AAG101808; автотранспортна накладна від 29.01.2019р. №4815; договір страхування від 01.03.2019р. №40-0197-18-00011; страховий сертифікат від 21.01.2019р. №40-0197-18-00011/3146.
Під час процедури консультацій позивач, 31.01.2019р. листом за вих. №3101/194 надав додаткові документи відповідачу на підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме: прайс-лист виробника товару б/н від 27.07.2018р.; комерційну пропозицію б/н від 01.08.2018р.; swift б/н від 09.10.2018р. на суму 261732,59 дол. США, swift б/н від 18.01.2019р. на суму 275482,17 дол. США.
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару від 02.02.2019р. №500000/2019/000226/2. При проведенні перевірки документів, які надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:
1) відповідно до п.п.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактичного сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не влючалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відстутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) згідно з Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування за №40-0197-18-00011/3146 від 21.01.2019р. не відповідає вищезазначеним умовам;
3) згідно специфікації №3 від 16.08.2018р. передоплата за товар повинна бути здійснена до 10.10.2018р. у розмірі 261732,59 дол. США, а остання частина у розмірі 275482,17 дол. США через 30 днів від дати коносамента (дата коносамента 20.12.2018р.). Документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавались.
Митну вартість товару №1 скориговано на рівень митної вартості ідентичних товарів -3,10 дол./кг нетто (митна декларація №500000/2019/002541 від 31.01.2019р.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ.
Згідно з частиною 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посилання митниці на відсутність у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості, як вартість пакування є необгрунтованими, з огляду на п.2.2 контракту №3121-ВW/СN від 25.10.2017р., відповідно до якого вартість упаковки входить у ціну товару, а отже вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем (позивачем), у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок викладений в Постановах Верховного Суду у справах №815/5791/17 від 05.03.2019р., №815/4132/17 від 20.03.2018р., №815/3142/17 від 06.03.2018р.
Тобто, зазначення у контракті №3121-ВW/СN від 25.10.2017р. відомостей про те, що вартість упаковки входить до ціни товару є достатнім доказом включення вартості упаковки до митної вартості товару як ії складової.
Таким чином, твердження відповідача про те, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень була відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, є необгрунтованими.
Пунктом 5 частини 10 статті 58 МКУ визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до рахунку фактури (інвойс) від 04.12.2018р. №2018ЕТЕ7770І, згідно з яким відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки СFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010».
Поставка товару на умовах СFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).
Як випливає із матеріалів справи, позивач вирішив 01.03.2018р. укласти з ПАТ «Страхова компанія Українська страхова група» Генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-0197-18-00011, на виконання умов якого був складений Страховий сертифікат від 21.01.2019 №40-0197-18-00011/3146.
Оскільки умови поставки за базисом СFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» не передбачають обов'язку страхування товару, Bestway (Hong Kong) International Limited як постачальником вірно не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення.
Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду у справі № 820/734/17 від 25.04.2019р.
Таким чином, доводи відповідача, про невідповідність розміру страхування, а також валюти страхування Інкотермс-2000 на умовах поставки CFR спростовуються вищевикладеним.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надані документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення, суд зазначає наступне.
Згідно п.3.1 контракту №3121-ВW/СN від 25.10.2017р. (мовою оригіналу): «оплата товара осуществляется в валюте долларах США, код валюты 840, в форме банковского перевода на счет Продавца в следующем порядке, если иное не оговорено в спецификациях:
3.1.1 предоплата 30% от сумы, указанной в Спецификации к данному контракту, если иное не оговорено в спецификациях.
3.1.2 70% от суммы, указанной в Спецификации, Покупатель оплачивает в течении 20 дней после получения копий документов, указанных в п.4.3, если иное не оговорено в спецификациях».
Разом із тим у специфікації від 16.08.2018р. №3 до вказаного контракту зазначені наступні умови оплати: предоплата за товар повинна бути здійснена у розмірі 261732,59 дол. США до 10.10.2018р., а остання частина у розмірі 275482,17 дол. США через 30 днів від дати коносамента - 20.12.2018р. (дата коносаменту вказана в правому нижньому кутку BIll OF LADING №ONEYSH8AAGIOI8O8).
Також, дата коносаменту вказана в п.44 митних декларацій №UA500060/2019/02446 від 30.01.2019р. та №UA500060/2019/002772 від 03.02.2019р.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що граничним строком сплати за товар є 19.01.2019р. При цьому загальна вартість товару за специфікацією складає 537214,76 дол. США. Вартість товару була сплачена позивачем за платіжними документами "SWIFT" від 09.10.2018р. на суму 261732,59 дол. США та від 18.01.2019р. на суму 275482,17 дол. США.
Твердження відповідача про ненадання позивачем документів про внесення передплати у розмірі 261732,59 грн. до митного оформлення є необґрунтованими, оскільки позивач листом за вих. №3101/194 від 31.01.2019p. повідомив відповідача про здійснення оплати за товар та надав відповідачу підтверджуючі документи.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. (ст.57 Митного кодексу України)
У ході коригування митної вартості товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2 а). Скоригована митна вартість ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено за ЕМД № UA500060/2019/002541 від 31.01.2019р. на рівні 3,10 дол. США/кг, що в перерахунку на додаткову одиницю становить 5,828 дол./шт.
На підтвердження правильності визначення митним органом митної вартості спірного товару відповідачем було надано витяг з цінової бази митного оформлення товарів Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), зокрема щодо ЕМД № UA500060/2019/002541 від 31.01.2019р.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частинами 2,3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за иіною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4,5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4,5 ст. 58 Митного кодексу України.
В свою чергу, відповідачем як суб'єктом владних не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товару від 02.02.2019р. №UA500000/2019/000226/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2019р. №UA500060/2019/00091, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №622095 від 03.07.2019р. на суму 3842,00грн.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дана складення повного судового рішення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 205, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товару від 02.02.2019р. №UA500000/2019/000226/2.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2019р. №UA500060/2019/00091.
Стягнути з Одеської митниці ДФС України (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гайдара, буд.21А код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. О.Поля, буд. 40, код ЄДРПОУ 304787219) судові витрати в сумі 3842,00грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складення повного судового рішення - 03.10.2019р.
Суддя О.В. Серьогіна