01 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1732/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-2822-52.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2019 позивач отримав вказану вимогу від 15.02.2019 № Ф-2822-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) в загальному розмірі 15307,55 грн., в т. ч. недоїмка - 14999,40 грн., штраф - 163,92 грн., пеня - 144,25 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) від 10.05.2019 № 21564/6/99-99-11-05-02-25 вимогу ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-2822-52 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Позивач не погоджується із вказаною вимогою, вважає її такою, що винесена безпідставно та протизаконно, з огляду на таке.
В 2017 - 2018 р. р., маючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, позивач взагалі не проводив незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику, та зовсім не отримував доходів від цієї діяльності, оскільки постійно доглядав батька інваліда ІІ групи в період післяопераційної реабілітації, а тому згідно із пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) не є платником єдиного внеску.
Оскаржувана вимога підписана від імені ГУ ДФС у Волинській області особою, яка не має повноважень на її підписання, внесення і ведення - начальником Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що вимога підписана і винесена в порушення абзаців третього, четвертого частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки після оскарження у судовому порядку вимоги ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2822-52, відповідач зобов'язаний був зупинити винесення відносно позивача нових вимог і рішень до ухвалення судового рішення чи зупинити перебіг строку сплати виплат по винесеним вимогам чи рішенням.
Рішенням ДФС від 13.12.2018 № С/99-99-11-05-02-25 скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.10.2018 № 0009045213 про застосування до позивача штрафу у розмірі 163,92 грн. та нарахування пені в сумі 144,25 грн., тому відповідач не міг включати в оскаржувану вимогу зазначені суми штрафу та пені.
Крім того, зазначена вимога підписана в порушення частини третьої статті 9 Закону № 2464-VІ, оскільки відповідач обчислення єдиного внеску не здійснював, актів перевірок не складав, позивач з ними не знайомився і їх не підписував.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-2822-52.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 2710/03-20-10-02-07 від 14.06.2019) (а. с. 35-38) представник відповідача Кушнір Ю.В. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної вимоги. При цьому, вказує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зобов'язана сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи така особа фактично займається адвокатською діяльністю та чи отримує дохід від такої діяльності. Оскільки станом на 31.01.2019 згідно із даними АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці ОСОБА_1 обліковувався борг з єдиного внеску в розмірі 15307,57 грн., тому ГУ ДФС у Волинській області винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-2822-52.
Ухвалою суду від 24.06.2019 у цій справі відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 51).
27.06.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився із доводами відзиву (а. с. 54-56).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 провадження у даній справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/345/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2822-52 (а. с. 58).
Ухвалою суду від 09.09.2019 провадження у цій справі поновлено (а. с. 67).
В додаткових поясненнях (вих. № 4138/03-20-10-02-07 від 16.09.2019) представник відповідача Кушнір ОСОБА_3 .В. звертає також увагу, що у справі № 140/345/19 рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, встановлено, що позивач, який не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску (а. с. 70-71).
25.09.2019 на адресу суду надійшли також пояснення позивача ОСОБА_1 , у яких позивач додатково зазначає, що відповідач сформував оскаржувану вимогу з порушенням процедури, яка передує її прийняттю, зокрема, не надіслано відповідного акту перевірки, що порушило право на подання заперечень (а. с. 74-79).
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. За приписами частини десятої статті 120 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України, з урахуванням приписів частини десятої статті 120 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 24.12.2009 Волинська обласна КДКА видала Середюку В.В. свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 433, що підтверджується витягом із офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України (а. с. 72), з 13.01.2010 позивач перебуває на обліку контролюючого органу як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок» щодо реєстраційних даних (а. с. 41-42).
26.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення № 0009045213 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 163,92 грн. та нарахована пеня у розмірі 144,25 грн. (а. с. 11).
Відповідно до рішення ДФС від 13.12.2018 № С/99-99-11-05-02-25 вирішено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.10.2018 № 0009045213 ГУ ДФС у Волинській області скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов'язати ГУ ДФС у Волинській області винести та направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а. с. 13-14).
14.11.2018 ГУ ДФС у Волинській області сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2822-52, у якій повідомило про наявність у позивача заборгованості з єдиного внеску в сумі 14999,94 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги (а. с. 9). Вказана вимога була оскаржена в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, у справі № 140/345/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2822-52 в задоволенні позову відмовлено повністю (а. с. 61-66).
15.02.2019 ГУ ДФС у Волинській області сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2822-52, у якій повідомило про наявність у позивача заборгованості з єдиного внеску в загальній сумі 15307,55 грн., в т. ч.: недоїмка - 14999,40 грн., штраф - 163,92 грн., пеня - 144,25 грн. (а. с. 8).
Рішенням ДФС від 10.05.2019 № 21564/6/99-99-11-05-02-25 вимогу ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 № Ф-2822-52 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а. с. 15-16).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464-VI.
В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом першим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно із абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
З урахуванням наведеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018).
Отже, системний аналіз вказаних норм Закону № 2464-VI дає підстави дійти висновку про те, що платники, зареєстровані у встановленому порядку як особи, які провадять незалежну професійну діяльність (в тому числі адвокатську), у разі не отримання доходу (прибутку) від такої діяльності у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, а сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відтак, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що у зв'язку із не здійсненням адвокатської діяльності та не отриманням протягом 2017 - 2018 р. р. доходу від цієї діяльності він не є платником єдиного внеску, оскільки навіть у разі не отримання доходу від такої діяльності він зобов'язаний був визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, а сума єдиного внеску не могла бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, суд враховує висновки, викладені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, у справі № 140/345/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2822-52 (а. с. 61-66), відповідно до яких позивач не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що в свою чергу свідчить про наявність обов'язку щодо сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи.
Суд бере до увагу також ту обставину, що право позивача на зайняття адвокатською діяльністю зупинене згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру» лише з 29.05.2019 на підставі його заяви, що підтверджується витягом із офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України (а. с. 72).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач протягом спірного періоду (IV квартал 2018 року - січень 2019 року) є платником єдиного внеску. При цьому, суд звертає увагу, що згідно із даними інтегрованої картки, листа Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області від 21.05.2019 № 4835/ФОП/03-20-52-13 позивач 12.11.2018, 21.12.2018 та 30.01.2019 сплатив єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску (а. с. 28-29, 43-44), що також спростовує доводи позивача про те, що він не є платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VI.
Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної вимоги, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За правилами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Згідно із абзацами другим, третім пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Абзацами першим - четвертим пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до абзаців сьомого - чотирнадцятого пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Як передбачено підпунктом 4 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 449, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За приписами абзацу першого пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, особі, які провадить незалежну професійну діяльність, як платнику, який на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску (борг зі сплати фінансових санкцій), на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів формується та надсилається вимога про сплату боргу (недоїмки) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Як вбачається із даних інтегрованої картки, листа Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області від 21.05.2019 № 4835/ФОП/03-20-52-13, станом на 31.10.2018 за позивачем обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 14999,94 грн., 12.11.2018, 21.12.2018 та 30.01.2018 позивач сплатив єдиний внесок, при цьому, 13.11.2018 проведено нарахування відповідно до рішення № 0009045213 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 308,17 грн., та 21.01.2019 проведено нарахування єдиного внеску за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., станом на 31.01.2019 за позивачем обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 15307,55 грн., (а. с. 61-66), та у зв'язку із нарахуванням сум недоїмки, штрафу та пені позивачу була надіслана оскаржувана вимога від 15.02.2019 № Ф-2822-52 про сплату боргу (недоїмки) на суму 15307,57 грн.
На думку суду, оскільки 21.01.2019 на підставі абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI настав строк сплати єдиного внеску за IV квартал 2018 року, станом на 31.01.2019 за позивачем обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 14999,40 грн., тому відповідач правомірно сформував та направив позивачу оскаржувану вимогу від 15.02.2019 № Ф-2822-52 про сплату боргу в частині вимоги сплати недоїмки в сумі 14999,40 грн.
Разом з тим, суд враховує, що 26.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення № 0009045213 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 163,92 грн. та нарахована пеня у розмірі 144,25 грн. (а. с. 11). 13.11.2018 в інтегрованій картці позивача проведено нарахування штрафу та пені в загальному розмірі 308,17 грн. згідно із рішенням від 26.10.2018 № 0009045213.
Проте, відповідно до рішення ДФС від 13.12.2018 № С/99-99-11-05-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.10.2018 № 0009045213 ГУ ДФС у Волинській області скасовано, воно вважається відкликаним з дня прийняття даного рішення (а. с. 13-14).
Тобто, з 13.12.2018 рішення ГУ ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.10.2018 № 0009045213 є скасованим та вважається відкликаним, а тому станом на 31.01.2019 в інтегрованій картці позивача штраф в сумі 163,92 грн. та пеня в сумі 144,25 грн. за вказаним скасованим рішенням не повинні були бути відображені.
Суд звертає увагу, що відповідно до листа Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області від 21.05.2019 № 4835/ФОП/03-20-52-13 (а. с. 28-29) лише 02.05.2019 (тобто за збігом майже п'яти місяців з часу прийняття рішення ДФС від 13.12.2018 № С/99-99-11-05-02-25) виключено з інтегрованої картки позивача штраф в сумі 163,92 грн. та пеня в сумі 144,25 грн. за скасованим рішенням від 26.10.2018 № 0009045213. При цьому, жодних доказів правомірності відображення в інтегрованій картці позивача штрафу в сумі 163,92 грн. та пені в сумі 144,25 грн. за скасованим рішенням від 26.10.2018 № 0009045213 станом на 31.01.2019 відповідач суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно сформував та направив позивачу оскаржувану вимогу від 15.02.2019 № Ф-2822-52 про сплату боргу в частині вимоги сплати штрафу в сумі 163,92 грн. та пені в сумі 144,25 грн.
Крім того, суд не бере до уваги доводи про те, що оскаржувана вимога сформована з порушенням процедури, тобто не на підставі акту перевірки, виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Разом з тим, за приписами абзацу першого пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується: на підставі актів документальних перевірок або звітів платника про нарахування єдиного внеску або облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Крім того, виходячи із положень абзаців першого - четвертого пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів або платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску або платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
На думку суду, приписи частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI стосуються питань обчислення єдиного внеску, а не застосування заходів впливу та стягнення, порядок яких врегульований статтею 25 Закону № 2464-VI та Інструкцією № 449, яка надає право органу доходів і зборів надсилати платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) не лише на підставі даних документальних перевірок, а й у зв'язку із наявністю у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску чи фінансових санкцій, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Суд також не бере до уваги доводи позивача про те, що оскаржувана вимога підписана і винесена в порушення абзаців третього, четвертого частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI з огляду на те, що після оскарження у судовому порядку вимоги ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-2822-52, відповідач зобов'язаний був зупинити винесення відносно позивача нових вимог і рішень до ухвалення судового рішення чи зупинити перебіг строку сплати виплат по винесеним вимогам чи рішенням, виходячи з такого.
Відповідно до абзаців третього, четвертого частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
На думку суду, приписами абзаців третього, четвертого частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено лише зупинення строку сплати фінансових санкцій у випадку оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій та не заборонено органу доходів і зборів в подальшому формувати вимогу про сплату боргу. Суд також звертає увагу на положення абзацу сьомого пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, якими передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Крім того, пункт 5 розділу VI Інструкції № 449 регулює порядок узгодження вимоги (набрання нею чинності), з якого вбачається, що подальше винесення вимоги, у якій частково відображена недоїмка, зазначена у попередній вимозі, не призводить до подвійного стягнення, оскільки згідно із пунктом 11 пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред'являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення.
Доводи позивача про те, що оскаржувана вимога підписана від імені ГУ ДФС у Волинській області начальником Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області Левчук О.А., яка не має повноважень на її підписання, внесення і ведення не заслуговують на увагу з огляду на те, що наказом ГУ ДФС у Волинській області від 19.12.2018 № 4615 «Про надання повноважень» начальнику Ковельського управління ОСОБА_4 з 20.12.2018 надані повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в т. ч. підпис вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (пункт 4 статті 25 Закону № 2464-VI) (а. с. 45 зворот).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно сформував та направив позивачу оскаржувану вимогу від 15.02.2019 № Ф-2822-52 про сплату боргу в частині вимоги сплати недоїмки в сумі 14999,40 грн. та протиправно сформував та направив позивачу вказану вимогу в частині вимоги сплати штрафу в сумі 163,92 грн. та пені в сумі 144,25 грн., у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги в частині вимоги сплати боргу в сумі 308,17 грн., в т. ч. штрафу в сумі 163,92 грн. та пені в сумі 144,25 грн., та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно із квитанцією від 24.05.2019 № 234 (а. с. 2) сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн., який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 32).
Відтак, враховуючи, що оскаржуваною вимогою визначено заборгованість в сумі 15307,57 грн., а позовні вимоги задоволені на суму 308,17 грн. (що становить 2,01 %), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 15,44 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2019 року № Ф-2822-52 в частині вимоги сплатити борг в сумі 308 гривень 17 копійок, в тому числі: штраф в сумі 163 гривень 92 копійки, пеня в сумі 144 гривні 25 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39400859) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 15 гривень 44 копійки (п'ятнадцять гривень сорок чотири копійки).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх