03 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2625/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 12.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП 59773826 в частині стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заступником начальника відділу Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Васковцем С. І. , було розглянуто заяву про примусове виконання рішення про примусове виконання виконавчого листа по справі №159/310/19 виданого 09.08.2019 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області про вселення ОСОБА_2 в частину будинку АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності, та зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 даним будинком шляхом надання їй ключів від вказаної частини будинку та на підставі цього було відкрито виконавче провадження, згідно якого з позивача стягнуто 8 346,00 грн. виконавчого збору. Позивач зазначає, що після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Волинської області про вселення ОСОБА_2 в частину житлового будинку по АДРЕСА_1 остання не зверталася до позивача про її вселення в житловий будинок, також зазначає, що не чинив будь-яких перешкод щодо її вселення. Вказує, що частинами першою та третьою статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. З наведених підстав позивач вважає дії державного виконавця щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору незаконними.
Ухвалою судді від 23.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки позовні вимоги позивача до відділу є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідач вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Ухвалою суду від 26.09.2019 року замінено первісного відповідача заступника начальна відділу Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Васковця С. І. на належного - Ковельський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
У судовому засіданні 26.09.2019 року позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у тому ж судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 26.09.2019 року було оголошено перерву до 03.10.2019 року.
У судове засідання 03.10.2019 року позивач та представник відповідача не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, оскільки неприбуття у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 12.08.2019 року заступником начальника відділу Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Васковцем С. І., за заявою стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59773826 з примусового виконання виконавчого листа по справі №159/310/19, виданого 09.08.2019 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області про вселення ОСОБА_2 в частину будинку АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, шляхом надання їй ключів від вказаної частини будинку (а.с.43).
Пунктом 3 зазначеної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 8346,00 грн.
Крім того, 12.08.2019 року заступником начальника відділу Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Васковцем С. І винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 8346,00 грн. та постанову про залучення працівників органів внутрішніх страв (а.с.46, 49).
Також, 12.08.2019 року винесено вимогу державного виконавця про необхідність сторонам виконавчого провадження о 10:30 год. 28.08.2019 року з'явитись та бути присутнім для проведення перевірки виконання рішення суду за адресою АДРЕСА_1 2 (а.с.48).
28.08.2019 року при проведенні виконавчих дій боржник ОСОБА_1 в присутності заступника начальника Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Васковця С. І., двох понятих, працівника поліції передав стягувачу Рудік Т. В. ключі від частини будинку АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності. ОСОБА_2 було вселено в частину будинку АДРЕСА_1 про що складено акт державного виконавця (а.с.53).
30.08.2019 року заступником начальника відділу Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Васковцем С. І винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 191,00 грн. та постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 54, 56).
Крім того, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виділено в окремі виконавчі провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 26 цього Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Як встановлено частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, зазначеними нормами чітко регламентовано дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанні рішення суду та стягненні виконавчого збору.
Як було встановлено судом 12.08.2019 року заступником начальника відділу Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Васковцем С. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, пунктом 3 якої стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 8346,00 грн.
Відкриваючи виконавче провадження №59773826 з примусового виконання виконавчого листа по справі №159/310/19, виданого 09.08.2019 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області по рішенню суду немайнового характеру, державний виконавець наділений повноваженнями щодо стягнення виконавчого збору, що ним в даному випадку і було зроблено.
Суд вважає, що пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження №59773826 про стягнення виконавчого збору відповідачем винесено із дотриманням статей 1, 3, 26, 27 Закону №1404-VIII та є правомірним.
Також суд звертає увагу на те, що Законом №1404-VIII не передбачено надання боржнику часу для добровільного виконання рішення суду у справах, де він має вчинити відповідні дії, а лише зазначається про необхідність його виконання протягом десяти робочих днів.
Постанова про відкриття провадження №59773826 від 12.08.2019 року отримана позивачем 16.08.2019 року.
Разом з тим, згідно акту державного виконавця від 28.08.2019 року, ОСОБА_2 вселено в частину будинку АДРЕСА_1 та надано ОСОБА_1 ключі від вказаної частини будинку.
Тобто, вказані дії вчинені боржником після відкриття виконавчого провадження, що виключає його звільнення від стягнення виконавчого збору, визначеного частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII.
Крім того, відповідно до статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи вищезазначене суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду у добровільному порядку, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру, і підлягає перерахуванню до Державного бюджету. Виконавчий збір стягується відповідно до статті 26 цього Закону з боржника при відкритті виконавчого провадження, незалежно від добровільного виконання рішення суду.
При цьому стягнення виконавчого збору (крім випадків визначених законом, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Початком примусового виконання у розумінні Закону №1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вжиття будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Суд зазначає, що інші заходи примусового характеру, передбачені пунктом 5 статті 10 цього Закону № 1404-VIII є за своїм змістом відсилочною нормою. Саме статтею 63 цього Закону визначено, які дії вчиняє державний виконавець при виконанні рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зважаючи на специфіку їх виконання, які за своїм змістом і є заходами примусового характеру.
Зокрема, статтею 75 даного Закону передбачено відповідальність за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити дії, або утриматися від їх вчинення, а саме: виконавець накладає штраф, що і є заходом примусового виконання в розумінні вказаного Закону.
Крім того, законодавець в статті 27 Закону № 1404-VIII чітко зазначив, що виконавчий збір стягується як за виконання рішення майнового так і немайнового характеру.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач довів правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 59773826 від 12.08.2019 року в частині стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 268-269, 287 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко