м. Вінниця
25 вересня 2019 р. Справа № 120/2686/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
представника позивача: Сірука О.В.,
представника відповідача: Ковальчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля"
до: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (надалі - ТОВ "ПК "Зоря Поділля", позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач, контролюючий орган).
Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС №0005044106 від 02 серпня 2019 року, прийняте на підставі акта від 02 липня 2019 року №175/28-10-41-06/34009446, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) в суму 99994 грн. Позивач вважає, що він обґрунтовано відніс ПДВ в сумі 99994 грн. до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ПП "Горізонт". На думку позивача, висновки контролюючого органу щодо нереальності операцій є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року було відмовлено у задоволені заяви Офісу ВПП ДФС про участь у судовому засіданні 09 вересня 2019 року в режимі відеоконференції.
06 вересня 2019 року на адресу суду від Офісу ВПП ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свою позицію мотивує тим, що господарські операції позивача з ПП "Горізонт" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а лише на формування податкового кредиту у зв'язку з відображенням їх змісту у первинних документах. Вказаного висновку відповідач дійшов на підставі податкової інформації про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП "Горізонт" за період липень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Будпром-Інвест", що надійшла від ДПІ у Кіровоградському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, за даними якої встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничих баз, складських приміщень, наявність кримінальних проваджень.
Представник позивача у судовому засіданні 25 вересня 2019 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладенні у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановив таке.
ТОВ "ПК "Зоря Поділля" зареєстровано 15 вересня 2004 року як юридична особа Гайсинською державною адміністрацією, перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС.
На підставі свідоцтва про право власності від 05 травня 2015 року Індексний номер 37117818 позивач набув у власність земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та машинобудівної та іншої промисловості площею 5,7629 га (кадастровий номер 0520810100:12600260076) для розміщення та експлуатації основних. підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 54).
В 2016 році ТОВ "АДЕПТ-ПРОЕКТ" на замовлення позивача виготовило проект будівництва вищевказаного зерносховища (а.с. 55-60). Проектом передбачено як один із етапів будівництва виробничих елементів зерносховища - станцію розвантаження автомобілів.
За період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2016 року ТОВ "ПК "Зоря Поділля" задекларувало податкового кредиту по податковим зобов'язанням з ПДВ на суму ПДВ у розмірі 178069462 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ "Металкомплект" та ПП "Горізонт" у сумі 164394 грн.
На підставі направлень від 17 квітня 2019 року № 1125, № 1126 та наказів від 15 квітня 2019 року № 844, від 05 червня 2019 року Офісу ВПП ДФС посадовими особами Офісу ВПП ДФС у період з 17 квітня 2019 року по 24 червня 2019 року проведена позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ПК "Зоря Поділля" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету України податку на додану вартість по операціях з контрагентами: ПП "Горізонт" за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року із відповідним їх відображенням у податковій звітності з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків; ТОВ "Металкомплект" за період з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року із відповідним їх відображенням у податковій звітності з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків.
За результатами проведення перевірки відповідачем складений акт №175/28-10-41-06/34009446 від 02 липня 2016 року (а.с. 9-38), яким встановлено порушення позивачем пп. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту від'ємного значення у розмірі 99994 грн., в тому числі за липень 2019 року в сумі 99994 грн. В акті зазначено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 99994 грн., сформовану за рахунок придбання послуг (земляні роботи та улаштування фундаментів на об'єкті "Будівництво зерносховища ємністю 68000 тон в м. Гайсин Вінницької області, Станція розвантаження автомобілів поз. 3) ПП "Горізонт", що не підтверджено первинними документами.
Із такими висновками контролюючого органу позивач не погодився, у зв'язку із чим 17 липня 2019 року надав заперечення на адресу відповідача (а.с. 41-45), відповідно до яких просив скасувати акт №175/28-10-41-06/34009446 від 02 липня 2019 року в повному обсязі. За результатами розгляду заперечення ТОВ "ПК "Зоря Поділля" Офіс ВПП ДФС листом від 29 липня 2019 року № 37471/10/28-10-41-06 (а.с. 49-53) повідомив позивача, що висновки акта перевірки відповідають вимогам законодавства.
02 серпня 2019 року Офісом ВПП ДФС винесено відносно ТОВ "ПК "Зоря Поділля" податкове повідомлення-рішення № 0005044106, яким визначено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту від'ємного значення у розмірі 99994 грн. (а.с. 7).
Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу та вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0005044106 від 02 серпня 2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу
Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1. цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надаючи оцінку господарським операціям позивача з ПП "Горізонт", суд враховував наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 23 березня 2016 року між позивачем та ПП "Горізонт" (Підрядник) укладено договір підряду №569/КЖ (а.с. 61-67) на виконання земляних робіт та влаштування фундаментів на станції розвантаження автомобілів поз. 3 (на 2 завальні ями) по осям А/З-В/З на об'єкті: будівництво Зерносховища ємністю 68000 тон в м. Гайсин (далі - Договір).
На виконання умов п. 2.1 Договору позивачем 24 березня 2016 передано ПП "Горізонт" будівельний майданчик, що підтверджується актом прийому-передачі площадки під будівництво (а.с. 121). Вказаний акт підписано з боку замовника представником позивача ОСОБА_1 та з боку підрядника представником ПП "Горізонт" ОСОБА_2 . Останній при підписанні даного акту діяв на підставі довіреності, виданої ПП "Горізонт" 23 березня 2016 року, якою серед іншого визначено повноваження щодо прийняття будівельного майданчика (а.с. 122). Жодних зауважень від Підрядника - ПП "Горізонт" щодо невідповідності будівельного майданчика п. 3.3.3 та п. 3.3.6 Договору не надходило.
Таким чином, факт прийому-передачі будівельного майданчика з боку підрядника було здійснено представником ОСОБА_2 на підставі довіреності, що в свою чергу підтверджує факт початку будівельних робіт. Дана обставина спростовує висновки відповідача, що в акті прийому-передачі будівельного майданчика відображено дані про невстановлену особу, і свідчить про реальність дій сторін, спрямованих на виконання умов Договору.
Для виконання зобов'язань за Договором ПП "Горізонт" уклало договори із субпідрядниками, за якими послуги надавалися працівниками та технікою субпідрядників, а саме: договір №13 про надання послуг краном КТА-16 від 25 березня 2016 року з ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (а.с. 128); договір №ЕПП/28-03-16 про надання послуг спецтехніки від 28 березня 2016 року з ТОВ "Елпромпроект" (а.с. 123-126).
Пунктами 3.1.10., 3.2.2 Договору передбачено право та обов'язок Підрядника залучати до виконання Робіт на власний ризик та за власний рахунок третіх осіб/субпідрядників у необхідній кількості з відповідною кваліфікацією... при цьому залишатися відповідальним перед Замовником за результати їхньої роботи й належне виконання своїх зобов'язань, покладених на Підрядника умовами Договору.
29 березня 2016 року ПП "Горізонт" направило субпідрядникам заявки про направлення техніки для надання послуг, що підтверджує факт використання техніки на об'єкті позивача та найманої праці співробітників підрядника (а.с. 127, 129).
Таким чином, ПП "Горізонт" залучило субпідрядників, які в свою чергу забезпечили виконання необхідного об'єму будівельних робіт (забезпечення персоналом та спецтехнікою). Дана обставина спростовує висновки відповідача про неможливість виконання земляних робіт та улаштування фундаментів на об'єкті будівництва у зв'язку із відсутністю у ПП "Горізонт" достатніх трудових ресурсів.
Також суд зауважує, що факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів або не отримання заробітної плати за ознакою коду 101 ("основне місце роботи") не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Не завжди представники підприємства, які діють за довіреністю, є його працівниками, це не заборонено чинним законодавством й порушень норм законодавства у такому випадку не має.
За умовами п. 4.2 Договору позивач за свій рахунок зобов'язаний забезпечити Підрядника бетоном для виконання робіт відповідно до графіка постачання бетону.
На виконання вищевказаного зобов'язання позивачем було укладено такі договори: договір поставки №1630 від 31 березня 2016 року з ТОВ "БЕТОН-ЦЕНТР" (а.с. 132-133); договір поставки № Б456-12П від 31 березня 2016 року з "КАСКАД-БЕТОН" (а.с. 135-136).
Передача бетону від позивача до ПП "Горізонт" відбувалась відповідно до наданого останнім графіка заявки від 01 липня 2016 року, що узгоджується із п. 4.2 Договору.
Факт використання бетону Підрядником відображено в Актах приймання виконаних будівельних робіт - Акт №22 (а.с. 143-149), номера за порядком 22/125; 28/131; 29/132; 41/168; 52/179; Акт №24 (а.с. 153-158), номер за порядком 2/2; 15/15; Акт №25 (а.с. 153-164), номера за порядком 14/14; 28/28; 35/35; 66/66; 737/73.
Таким чином, позивачем на виконання п. 4.2. Договору здійснено поставку бетону згідно з наданого ПП "Горізонт" графіка заливки бетону. Дана обставина спростовує висновки відповідача щодо необхідності підтвердження Факту поставки матеріальних цінностей згідно п. 4.2. Договору шляхом надання актів приймання-передачі товаро-матеріальних цінностей, оскільки даним пунктом Договору передбачено надання підрядником графіку постачання бетону в письмовому вигляді, що і було зроблено останнім.
Відповідно до умов Договору розрахунки між позивачем та ПП "Горізонт" здійснювалися в безготівковій формі. Позивачем за виконаний в липні 2016 року об'єм робіт на користь ПП "Горізонт" сплачено готівкові кошти, а саме відповідно до платіжних доручень Z60706004 від 07 липня 2016 року на суму 200000 грн. (а.с. 139); Z60719024 від 20 липня 2016 року на суму 299965,74 грн. (а.с. 168); Z60728072 від 29 липня 2016 року на суму 100000 грн.
Відповідно до вказаних розрахункових документів підрядником складено податкові накладні від 07 липня 2016 року № 1 (а.с. 142) від 20 липня 2016 року № 3 (а.с. 174), від 29 липня 2016 року №4 (а.с. 175), які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Результатом виконання робіт є облаштування фундаменту на об'єкті "Будівництво зерносховища ємністю 68000 тон в м. Гайсин", що дозволило в подальшому провести необхідний об'єм будівельних робіт по станції розвантаження автомобілів і завершити будівництво об'єкту в цілому. Наявність вказаного об'єкту підтверджується сертифікатом про готовність до експлуатації серії ІУ №164170381797 від 07 лютого 2017 року (а.с. 180) та актом про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 176-179). Жодних інших підрядників для влаштування фундаменту позивачем не залучалося. Все це в сукупності свідчить про те, що роботи по облаштуванню фундаменту під зерносховище були виконані саме ПП "Горізонт". 07 березня 2017 року за позивачем зареєстровано механізоване зерносховище, до складової частини якого відноситься станція автомобілів (об'єкт А (а.с. 181).
Вищевикладене дає підстави для висновку про реальність здійснення господарських операцій та фактичне будівництво об'єкта нерухомості, внаслідок чого позивачем у відповідному періоді сформовано податковий кредит в сумі 99994 грн. Факт виконання робіт за Договором ПП "Горізонт" доведений належними доказами, якими є первинні бухгалтерські документи.
Таким чином, висновки відповідача щодо неможливості встановлення виконавця земляних робіт та влаштування фундаментів на об'єкті "Будівництво Зерносховища ємністю 68000 тон в м. Гайсин" є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо висновку відповідача про відсутність законного (легального) джерела походження придбаних робіт по улаштуванню фундаменту на об'єкті "Будівництво Зерносховища ємністю 68000 тон в м. Гайсин" по ланцюгу постачання від контрагента - постачальника ПП "Горізонт", то суд зазначає таке. Вказаний висновок зроблено відповідачем на підставі аналізу податкової звітності ПП "Горізонт", ТОВ "Будпром-інвест" та податкової інформації, складеної ДПІ у Кіровському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12 жовтня 2016 року № 14810/7/04-65-14-17 про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП "Горізонт" з ТОВ "Будпром-інвест" за період липень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій.
Натомість позивач не мав прямих господарських зав'язків з ТОВ "Будпром-інвес". Роботи, як зазначалось вище, виконувались контрагентом ПП "Горізонт".
За правовим висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 804/2551/13-а, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
За правовим висновком Верховного Суду, який викладено в постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/11879/13-а, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару /робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
В оскаржуваному рішенні інформація про проведення податкової перевірки ПП "Горізонт" та ТОВ "Будпром-інвест", винесення податкового повідомлення-рішення стосовно зазначених осіб щодо виконання ними будівельних робіт, які є об'єктом перевірки, - відсутня.
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації контрагентів позивача. Однак, така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу контролюючого органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.
При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Посилання відповідача на наявність відкритих кримінальних проваджень щодо TОВ "Будпром-інвест", а також порушення останнім податкового законодавства, не підтверджено винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, не стосується відносин між позивачем та ПП "Горізонт", а відтак не може слугувати підставою для висновків про відсутність законного (легального) джерела походження придбаних робіт.
Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагента позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, бути підставою для висновку про відсутність законного (легального) джерела походження придбаних робіт.
Отже, висновок відповідача щодо встановлення відсутності законного (легального) джерела походження придбаних робіт по улаштуванню фундаменту по ланцюгу постачання від контрагента - постачальника ПП "Горізонт" є необґрунтованим, не підтверджений належними доказами та не може бути підставою для виключення з податкового кредиту позивачем податку на додану вартість в розмірі 99 994.00 грн. за липень 2016 року.
Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до положень статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Лише доведення контролюючим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.
Наявними у справі доказами підтверджено, що позивач обґрунтовано відніс ПДВ в сумі 99994 грн. до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних ПП "Горізонт", зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другої статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно з наявним у справі платіжним дорученням №Z90812018 від 13 серпня 2019 року за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02 серпня 2019 року № 0005044106.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Заводська, 150, код ЄДРПОУ 34009446) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович