03 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - «Мереф'янський міський ринок» Підприємства Харківської облспоживспілки - не з'явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мереф'янський технікс плюс» - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ринок АС» - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мереф'янський технікс плюс»
на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2019 (суддя Прохоров С.А.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 (колегія суддів: Гетьман Р.А. (головуючий), Дучал Н.М., Россолов В.В.)
зі справи № 922/109/19
за позовом «Мереф'янський міський ринок» Підприємства Харківської облспоживспілки (далі - Підприємство)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Мереф'янський технікс плюс» (далі - ТОВ «Мереф'янський технікс плюс»),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ринок АС» (далі - ТОВ «Компанія «Ринок АС»),
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» про визнання недійсними:
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 887), який укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження будівлі критого павільйону літ. «А-1», загальною площею 785,9 кв.м, з будівлями літ. «Н» - сміттєзбірник, літ. «У», що знаходиться за адресою: Харківська область , Харківський район, м. Мерефа, вул . Савченка ( вул . Савченко), 22 «ж», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 875), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження будівлі холодильника літ. «А-1», загальною площею 29,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область , Харківський район, м. Мерефа, вул . Савченка ( вул. Савченко), 22 «б», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 872), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження будівлі контори ринку, загальною площею 104,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко ), 22 «а», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 881), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчудження магазину «Сільгосппродукт», літ. «А-1», загальною площею 148,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул . Савченка (вул. Савченко), 22 «г», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 884), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження будівлі гаражу літ. «А-1», загальною площею 62,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко ), 22 «е», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 893), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження будівлі нафтолавки літ. «А-1», загальною площею 28,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко ), 22 «й», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 890), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження складського приміщення літ. «А-1», загальною площею 52,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко ), 22 «з», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 878), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження будівлі м'ясного магазину літ. «А-1», загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко ), 22 «в», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 (зареєстрований в реєстрі за № 869), укладений Підприємством та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», відповідно до якого відбулося відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га, кадастровий № земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко ), 22 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що волевиявлення позивача як учасника оспорюваних правочинів не було вільним, оскільки засновники (учасники) позивача не надавали своєї згоди на продаж нерухомого майна та земельної ділянки на користь ТОВ «Мереф'янський технікс плюс». Зазначене підтверджується тим, що рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яке оформлене протоколом та на підставі якого директор позивача Глушко В.О. укладав оспорювані договори від імені позивача, визнано недійсним у судовому порядку. Таким чином, виконавчий орган позивача при укладенні оспорюваних правочинів не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2019 до участі у справі № 922/109/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ «Компанія «Ринок АС».
У розгляді справи місцевим господарським судом відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду, у зв'язку з чим відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Суд апеляційної інстанції у розгляді справи фактично продублював позицію місцевого господарського суду зі справи, формально підійшов до розгляду справи, проігнорував доводи відповідача, належним чином не дослідив докази у справі та, всупереч вимог процесуального законодавства, не застосував належним чином висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.
Судами попередніх інстанцій не враховано те, що: жодних доказів того, що відповідач, укладаючи оспорювані договори діяв недобросовісно та нерозумно позивачем не надано; такі підстави позовних вимог позивачем взагалі не визначалися; всі доводи позивача зводяться виключно до того, що керівник позивача діяв з «дефектом» повноважень; відповідач був ознайомлений з протоколом загальних зборів Підприємства від 25.04.2012 та укладаючи договори виходив з того, що у виконавчого органу позивача були відповідні повноваження на укладення таких правочинів; рішення загальних зборів Підприємства станом на момент підписання договорів і до 2017 року вважалося дійсним.
Судами не зазначено, яким чином взаємопов'язаність фізичних осіб - керівників юридичних осіб підтверджує, що такі особи діють недобросовісно та нерозумно.
Суди попередніх інстанцій проігноровано той факт, що матеріали справи містять беззаперечні докази наступного схвалення правочинів позивачем.
Суд першої інстанції у розгляді справи порушив приписи статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки прийняв додаткові докази, додані позивачем до відповіді на відзив відповідача, які (докази) не були додані позивачем до позовної заяви. У зв'язку з наведеним судом тим самим було надано перевагу позивачу, чим порушено принципи рівності та змагальності сторін.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач в позові не визначав підставами позову ті обставини, на які останній посилався у відповіді на відзив відповідача. Тобто, позивач в порушення вимог закону фактично змінив підстави позову у відповіді на відзив, а суд, у свою чергу, порушуючи приписи закону, прийняв змінені підстави позову до розгляду.
Судами не надано оцінки доводам відповідача про те, що право позивача не було порушено та останнім обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставин та доказів, що пов'язані з перебігом строку позовної давності та всупереч вимогам законодавства безпідставно не застосували до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.
Місцевий господарський суд ухвалив судове рішення у справі лише щодо частини позовних вимог, оскільки позивач у позові також просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі за № 1007), який був укладений відповідачем із споживчим товариством «ЄЛИЗАВЕТА». Представник позивач зазначив у судовому засіданні у розгляді справи судом першої інстанції про те, що така вимога включена до позову помилково та є технічною помилкою, просив її не враховувати у вирішенні справи. Водночас суду не надано права не враховувати певну позовну вимогу за усною вказівкою представника сторони, не приймаючи з цього приводу жодного рішення (суд не з'ясовував, чи відмовляється позивач від частини позовних вимог, чи просить їх залишити без розгляду та не постановляв з цього приводу відповідну ухвалу). Таким чином, суду належало ухвалити рішення щодо названої позовної вимоги. При цьому, оскільки таке рішенні могло вплинути на права та обов'язки споживчого товариства «ЄЛИЗАВЕТА» як сторони оспорюваного правочину, назване Товариство належало залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23.05.2012 Підприємством як продавцем та ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» як покупцем укладено договори:
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 887), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі критого павільйону літ. «А-1», загальною площею 785,9 кв.м, з будівлями літ. «Н» - сміттєзбірник, літ. «У», що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко) , 22 «ж», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 875), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі холодильника літ. «А-1», загальною площею 29,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 « б », посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 872), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі контори ринку, загальною площею 104,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 «а», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 881), відповідно до якого відбулося відчудження магазину «Сільгосппродукт», літ. «А-1», загальною площею 148,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 « г », посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 884), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі гаражу літ. «А-1», загальною площею 62,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 «е», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 893), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі нафтолавки літ. «А-1», загальною площею 28,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 «й», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 890), відповідно до якого відбулося відчуження складського приміщення літ. «А-1», загальною площею 52,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 «з», посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 878), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі м'ясного магазину літ. «А-1», загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 « в », посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.,
- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 869), відповідно до якого відбулося відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га, кадастровий № земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.
Відповідно до змісту «Преамбули» договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881, 869: з однієї сторони - Підприємство, що діє на підставі Статуту, який зареєстрований державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 02.03.2010 зі змінами до статуту від 2011 року, від імені якого діє директор Глушко Вадим Олександрович, повноваження якого ґрунтуються на підставі наказу від 12.11.2007 № 86 про призначення директором та протоколу загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 (про дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки), далі - продавець, та з другої сторони - ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», що діє на підставі Статуту, який зареєстрований державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 04.04.2012, від імені якого діє директор Колодяжний Ігор Олександрович , повноваження якого ґрунтуються на підставі наказу від 04.04.2012 № 1 (про призначення директором) та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» від 26.04.2012 (про дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки), далі - покупець, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і розуміючи значення своїх дій, уклали вищезазначені договори купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів купівлі-продажу Підприємство як продавець передає, а ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» як покупець приймає у власність нерухоме майно (перелічене вище).
Згідно з пунктами 1.3 договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 нерухоме майно, що відчужується, належить Підприємству (продавцю) на підставі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 1.5 договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 визначено, що ринкова вартість нерухомого майна відповідає звіту про оцінку майна від 03.04.2012, виданого ТОВ «ПРОМСЕРВІС XXI».
Пунктом 3.1 кожного з договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 визначено, що сторони домовились, що покупець має право подати договір на державну реєстрацію права власності до проведення повного і остаточного розрахунку за цим договором.
Відповідно до пункту 3.2 кожного з договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 право власності на нерухоме майно за цим договором виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно. Передання об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
До прав та обов'язків сторін за договорами №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 належить, зокрема, передача і прийняття нерухомого майна та підписання акта приймання-передачі.
Пунктом 2.1 кожного з договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 встановлений порядок розрахунків між покупцем та продавцем: шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок банківської установи продавця до 23.05.2014.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 869, Підприємство як продавець передає за плату, а ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» як покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку площею 1,525 га кадастровий номер земельної ділянки: 6325110700:00:084:009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вулиця Савченко) , 22 в межах, згідно з планом.
Пунктом 1.2 договору № 869 встановлено, що земельна ділянка належить Підприємству на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до пункту 1.5 договору № 869 встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Згідно з пунктом 2.1 договору № 869 визначено, що оціночна вартість земельної ділянки встановлена відповідно до звіту ТОВ "ЕКСПЕРТ-ПРОФІ-УКРАЇНА" від 29.03.2012. Продаж вчинено за 1 150 000 грн., які покупець зобов'язується сплатити продацю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця в банківській установі до 23.05.2014.
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи також встановлено, що:
- рішенням загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 надавалась згода учасників на продаж ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» спірного майна, що належить Підприємству;
- також вказаним рішенням надавалась згода учасників на надання директору Підприємства Глушку В.О. повноважень на укладення спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки;
- рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2017 у цивільній справі № 635/10848/14-ц визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012;
- ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.11.2017 рішення Харківського районного суду Харківської області у справі № 635/10848/14-ц залишено без змін;
- постановою Верховного суду від 21.08.2018 рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08.11.2017 зі справи № 635/10848/14-ц залишено без змін;
- волевиявлення учасників Підприємства на момент укладання спірних договорів не були вільними, так як рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яким надано згоду на продаж нерухомого майна та земельної ділянки ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» визнано в судовому порядку недійсним (рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2017 у справі № 635/10848/14-ц);
- виконавчий орган (директор) Підприємства при укладенні спірних договорів купівлі-продажу з ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності, у зв'язку з визнанням в судовому порядку рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 недійсним;
- 08.06.2012 ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» як продавцем укладено із споживчим товариством «ЄЛИЗАВЕТА» як покупцем договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна та земельної ділянки;
- рішення про продаж нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» відповідно до спірних договорів купівлі-продажу було прийнято загальними зборами учасників названого Товариства 06.06.2012, тобто, через 14 календарних днів після отримання спірного нерухомого майна та земельної ділянки за оспорюваними договорами у власність від Підприємства. Водночас розрахунки за оспорюваними договорами встановлювались до 23.05.2014;
- Глушко В.О. на моменту укладання оспорюваних договорів був директором Підприємства, а також був головою споживчого товариства «ЄЛИЗАВЕТА», яке в подальшому стало власником нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності позивачу;
- керівник Підприємства Глушко В .О. (на моменту укладання оспорюваних договорів) та керівник ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» Колодяжний І.О . є взаємопов'язаними особами через інші юридичні особи, що підтверджується витягами з реєстру;
- на момент розгляду даного спору в суді відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо розрахунку за договором № 869, як і не виконав такі зобов'язання на момент реалізації земельної ділянки за договором від 08.06.2012 на користь споживчого товариства «ЄЛИЗАВЕТА»;
- відповідач був зареєстрований як юридична особа 04.04.2012;
- спірне майно знаходилося у власності ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» у період з 23.05.2012 по 08.06.2012;
- розрахунки за спірними договорами між позивачем та відповідачем в повному обсязі не проведені;
- відповідач не бажав реального настання правових наслідків за спірними договорами купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, а залучення ТОВ ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» до участі в оспорюваних договорах було лише формальною дією, спрямованою на подальше відчуження нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності позивачу, на користь споживчого товариства «ЄЛИЗАВЕТА»;
- строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений, оскільки позивач не міг довідатися про порушення свого права раніше, ніж 21.07.2017. Так, після винесення рішення Харківським районним судом Харківської області від 21.07.2017 у цивільній справі № 635/10848/14-ц про визнання рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 недійсним, Підприємство в межах строку позовної давності реалізувало своє право на звернення з позовом до суду про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Цивільний кодекс України (далі - ЦК України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):
частина перша статті 2:
- учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи;
стаття 80:
- юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді;
частини перша-третя статті 92:
- юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом;
- у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників;
- орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження;
частина перша статті 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
частини перша - п'ята статті 203:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
стаття 204:
- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;
стаття 215:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним;
- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);
стаття 241:
- правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання;
- наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину;
частина перша статті 317:
- власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном;
частини перша, друга статті 319:
- власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;
- власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства;
частина перша статті 321:
- право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;
пункт 1 частини першої статті 346:
- право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Господарський кодекс України:
частина перша статті 207:
- господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності;
частина перша статті 14:
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
стаття 79:
- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частини перша - п'ята статті 236:
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;
пункт 2 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що волевиявлення учасників Підприємства на момент укладання спірних договорів не були вільними, так як рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яким надано згоду на продаж нерухомого майна та земельної ділянки ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» визнано в судовому порядку недійсним (рішення Харківського районного суду Зарківської області від 21.07.2017 у справі № 635/10848/14-ц); виконавчий орган (директор) Підприємства при укладенні спірних договорів купівлі-продажу з ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності у зв'язку з визнанням в судовому порядку рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 недійсним; відповідач не бажав реального настання правових наслідків за спірними договорами купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, а залучення ТОВ ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» до участі в оспорюваних договорах було лише формальною дією, спрямованою на подальше відчуження нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності позивачу, на користь споживчого товариства «ЄЛИЗАВЕТА». При цьому, за висновком судів попередніх інстанцій, строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений, оскільки позивач не міг довідатися про порушення свого права раніше, ніж 21.07.2017. Так, після винесення рішення Харківським районним судом Харківської області від 21.07.2017 у цивільній справі № 635/10848/14-ц про визнання рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 недійсним, Підприємство в межах строку позовної давності реалізувало своє право на звернення з позовом до суду про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Водночас Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
При цьому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Проте, суди попередніх інстанцій не досліджували питання та не встановлювали обставини щодо наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду.
Так, суди залишили поза увагою посилання відповідача на те, що власником спірного майна станом на час розгляду справи у суді є ТОВ «Компанія «Ринок АС». Проте, суди не встановлювали підстави набуття права власності на майно ТОВ «Компанія «Ринок АС» (яке, не дивлячись на те, що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, проти позовних вимог, пред'явлених позивачем до останнього, не заперечувало) та не встановлювали, чи спрямований позов у справі на поновлення порушених або оспорюваних прав позивача у справі.
Що ж до визначених у позові підстав для визнання правочинів недійсними, з огляду на встановлення яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, Суд зазначає таке.
Приписами статті 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу юридичної особи, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками такої юридичної особи корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.
З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.
Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).
За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників юридичної особи є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності такої особи, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, воно є недійсним з моменту його прийняття.
Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом юридичної особи (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку таке рішення загальних зборів учасників юридичної особи.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
Отже, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договорів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 зі справи № 910/22627/17).
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що керівник Підприємства Глушко В.О. (на моменту укладання оспорюваних договорів) та керівник ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» Колодяжний І.О . є взаємопов'язаними особами через інші юридичні особи, що підтверджується витягами з реєстру; відповідач не бажав реального настання правових наслідків за спірними договорами купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, а залучення ТОВ ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» до участі в оспорюваних договорах було лише формальною дією, спрямованою на подальше відчуження нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності позивачу, на користь споживчого товариства «ЄЛИЗАВЕТА», - є певною мірою декларативними, зробленими без урахування дійсного змісту статті 92 ЦК України.
Так, судами попередніх інстанцій з належною повною не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо того, чи знав відповідач або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу позивача (тобто, про порушення процедури проведення загальних зборів учасників Підприємства [на яких приймалося рішення про надання згоди учасниками на продаж ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» спірного майна, що належить Підприємству та про надання повноважень директору Підприємства Глушку В.О. на укладення спірних правочинів], з огляду на те, що частина його учасників не були присутніми на загальних зборах, не підписували протокол та не приймали участі у вирішенні питання щодо відчуження спірного майна Підприємства, що, відповідно, в подальшому стало підставою для визнання недійсним такого рішення загальних зборів у судовому порядку).
Крім того, відповідно до приписів статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17.
Проте, питання щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення правочинів позивачем судами попередніх інстанцій у розгляді справи з належною повнотою не досліджувалося.
Що ж стосується питання застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, є такими, що знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не зазначено, яким чином взаємопов'язаність фізичних осіб - керівників юридичних осіб підтверджує, що такі особи діють недобросовісно та нерозумно; судами не досліджено питання щодо наступного схвалення правочинів позивачем та не надано оцінки доводам відповідача про те, що право позивача не було порушено.
Заслуговує на увагу також довід скаржника про те, що місцевий господарський суд ухвалив судове рішення у справі лише щодо частини позовних вимог, оскільки позивач у позові також просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі за № 1007), який був укладений відповідачем із споживчим товариством «ЄЛИЗАВЕТА». Не дивлячись на те, що представник позивач зазначив у судовому засіданні у розгляді справи судом першої інстанції про те, що така вимога включена до позову помилково, є технічною помилкою та просив її не враховувати у вирішенні справи, місцевим господарським судом не враховано те, що суду не надано права не враховувати певну позовну вимогу за усною вказівкою представника сторони, не приймаючи з цього приводу жодного рішення (суд не з'ясовував, чи відмовляється позивач від частини позовних вимог, чи просить їх залишити без розгляду та не постановляв з цього приводу відповідну ухвалу).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга ТОВ «Мереф'янський технікс плюс» підлягає частковому задоволенню.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мереф'янський технікс плюс» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 зі справи № 922/109/19 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова