03 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2122/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс"
на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2019 (суддя Чебикіна С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (головуючий суддя: Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.)
у справі № 910/2122/19
за позовом фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича (далі - ФОП Гайдар І.Г.)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" (далі - Товариство)
про стягнення 221 095,11 грн.,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ФОП Гайдар І.Г. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 205 854,84 грн. орендної плати, 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 10.07.2017 № 1007/17 оренди обладнання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування об'єктом оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаргу мотивовано тим, що: суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі обставинам справи та доказам у їх сукупності; судами безпідставно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що з квітня 2018 року Товариство не користується орендованим обладнанням, оскільки 29.03.2018 позивач самовільно вивіз обладнання, не підписавши з відповідачем акт прийому-передачі (повернення) майна, у зв'язку з чим відповідач звільняється від обов'язку здійснювати орендні платежі; судами помилково не прийнято до уваги копії нотаріально посвідчених заяв свідків, які містяться в матеріалах справи, та які засвідчують вивезення позивачем орендованого обладнання, та вчинення дій, спрямованих на розірвання договору оренди; суди не надали належної оцінки копії заяви про вчинення злочину та витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення Гайдаром І.Г. шахрайських дій та протоколам про допит свідків; безпідставно не прийняли до уваги та не надали оцінки наданим відповідачем доказам, які свідчать про неможливість використання ним переданого у найм майна (обладнання); безпідставно не застосували до спірних правовідносин частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); суди попередніх інстанцій порушили приписи статті 89 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не викликавши ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості свідків до суду для надання ними додаткових свідчень, про що відповідач клопотав перед судом у заяві від 08.07.2019.
Доводи інших учасників справи
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
- 10.07.2017 сторони уклали договір оренди обладнання № 1007/17 (далі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендареві (відповідач), а орендар - прийняти у строкове платне користування майно, визначене у договорі, строком з "10" липня 2017 року по "10" липня 2018 року, а також сплачувати орендодавцеві плату за користування майном (пункт 1.1 Договору);
- пунктом 1.5 Договору сторони визначили, що вказане в пункті 1.3 Договору майно перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому і підлягає переданню орендарю "10" липня 2017 року в передбаченому додатком № 1 до цього договору порядку;
- орендар взяв на себе обов'язок вчасно і у повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном та не допускати дій, які можуть призвести до пошкодження (псування) або знищення майна (пункт 2.3 Договору);
- орендар щомісячно сплачує орендодавцеві плату за користування майном в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним (пункт 3.1 Договору);
- згідно з пунктом 3.2. договору сторони за їх взаємною згодою, що оформлюється додатковою угодою до цього договору, вправі змінити розмір, форму, порядок періодичність плати за користування майном;
- строк оренди об'єкта починається з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендарем та закінчується в останній день строку користування (оренди) об'єктом оренди зі складанням відповідного акту (пункт 6.2 договору);
- 01.11.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої (пункт 1.1 вказаної додаткової угоди) сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 10 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 листопада 2017 року;
- 01.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої (пункт 1.1 вказаної додаткової угоди) сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 15 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 грудня 2017 року;
- 02.01.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 20 000 грн. 00 коп., починаючи з 02 січня 2018 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:
- згідно з актом приймання-передачі від 10.07.2017 підтверджується передання позивачем відповідачу обладнання за Договором у повній комплектації згідно з додатком № 1 до Договору , а саме: процесор Fujinon EVE ЕРХ-201 (серійний номер 5795720) в кількості 1 шт.; колоно CKonFujinon EC-200WN2 Туре 15 (серійний номер Snic2i9d078) в кількості 1 шт.; гастроскоп Fujinon EG-200FP Type S (серійний номер 7352867) в кількості 1 шт.; монітор NEC LCD 2170NX-BK-4 (серійний номер 82В08267НВ) в кількості 1 шт.; система відеозапису Dell Optiplex 380 (серійний номер GXH824J) в кількості 1 шт.; ендоскопічний візок ATON СТ-ЗЯ в кількості 1 шт.;
- за твердженням позивача, в орендаря за період з липня 2017 по січень 2019 року утворилася перед позивачем заборгованість за користування майном у розмірі 205 854, 84 грн.;
- у свою чергу, відповідач заперечував проти існування в нього заборгованості за вказаний період, посилаючись на те, що 29.03.2018 позивач самовільно вивіз орендоване обладнання, тому відповідач не міг використовувати його через обставини за які він не відповідає, у зв'язку з чим підстави для стягнення орендної плати відсутні.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
ЦК України:
стаття 11:
- цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини;
частина четверта статті 14:
- особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства;
стаття 509:
- зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
частина перша статті 759:
- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк;
частини перша, шоста статті 762 :
- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму;
- наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;
стаття 763:
- договір найму укладається на строк, встановлений договором;
стаття 764:
- у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
ГПК України:
частини перша-третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
стаття 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
стаття 78:
- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;
стаття 79:
- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
частина перша та друга стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
частина перша статті 88:
- показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка;
стаття 89:
- свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти;
частини перша - п'ята статті 236:
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;
пункт 2 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
пункт 1 частини третьої статті 310:
- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства 205 854,84 грн. орендної плати за Договором, а також нарахованих 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: позивач виконав взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачеві на виконання умов Договору майна, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказане майно у користування, проте, не виконує взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів та має перед позивачем заборгованість у розмірі 205 854, 84 грн.; доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для сплати орендної плати (з огляду на неможливість використання орендарем орендованого майна у зв'язку з його вивезенням позивачем) - відхилено, оскільки відповідачем не надано акт повернення майна з оренди. Заяви свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не взято уваги за відсутності акта приймання-передачі (повернення) майна з оренди.
Проте, наведені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.
Заперечуючи проти позову відповідач неодноразове зазначав про те, що вимоги позивача про стягнення з нього заборгованості з орендної плати є неправомірними, посилаючись при цьому на приписи частини шостої статті 762 ЦК України та вказуючи, що Товариство не використовувало орендоване майно, оскільки позивач 29.03.2018 самовільно вивіз орендоване обладнання, тому Товариство звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане через обставини за які назване Товариство не відповідає.
На підтвердження зазначеного відповідач надавав суду наступні документи:
- копію відповіді Товариства від 10.08.2018 на пропозицію позивача розірвати договір, в якій Товариство вказувало на вилучення позивачем орендованого обладнання та неможливість його використання;
- копію заяви про вчинення злочину та витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення Гайдаром І.Г. шахрайських дій;
- копію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_5 щодо вчинення дій, спрямованих на розірвання договору та підписання акта приймання-передачі орендованого обладнання;
- копії нотаріально засвідчених заяв свідків ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), на підтвердження того, що 29.03.2018 позивачем було вивезено орендоване відповідачем обладнання;
- копії протоколів допиту свідків.
Крім того, відповідач заявляв клопотання про виклик та допит свідків (том 1 арк. спр. 211-212), в якому вказував, що самовільне вивезення позивачем орендованого обладнання є свідченням односторонньої відмови від виконання зобов'язань за договором оренди та є підставою для застосування частини шостої статті 762 ЦК України, тому згідно зі статтею 87 ГПК України показання свідків мають вагоме значення для встановлення всіх обставин справи та правильної оцінки наданих доказів. У зв'язку з чим відповідач просив суд, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, викликати та допитати свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Посилаючись виключно на відсутність підписаного сторонами акта прийому-передачі (повернення) орендованого обладнання (який, на думку судів, є єдиним належним доказом повернення майна), судами не було надано жодної оцінки наведеним доказам, не з'ясовано, чи міг відповідач використовувати спірне обладнання з урахуванням тверджень останнього про те, що таке майно не перебуває в його користуванні.
За приписами частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
За приписами статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Згідно зі статтею 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
Згідно з частиною першою статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Правовий аналіз наведених положень ГПК України свідчить про те, що передумовою для виклика свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
При цьому згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак, в порушення вимог статей 86, 87 ГПК України суди не з'ясували, чи впливають надані відповідачем заяви свідків та викладені в них відомості на спірні правовідносини, чи спростовують показання свідків доводи позивача щодо використання відповідачем спірного обладнання.
Крім того, в матеріалах справи є копії як заяви про вчинення злочину та витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення Гайдаром І.Г. шахрайських дій так і копії протоколів допиту свідків, яким також не було надано жодної правової оцінки.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд, у даному випадку, з урахуванням суперечливості обставин, викладених свідками іншим доказам, повинен був вирішити питання щодо виклику таких свідків для допиту.
При цьому, Касаційний суд виходить з того, що без належного (з дотриманням норм процесуального права) дослідження та встановлення судами фактичних обставин даної справи, останній позбавлений можливості належним чином перевірити застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Відповідно до пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:
"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."
Таким чином, не встановивши відповідних обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, не перевіривши їх належними доказами, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів у справі та статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене Касаційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані аргументи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій і про правильне застосування цими судами норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню.
Рішення місцевого господарського суду від 22.04.2019 та постанова апеляційного господарського суду від 22.07.2019 зі справи № 910/2122/19 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи (у тому числі, й витрат ФОП Гайдара І.Г. на професійну правничу допомогу).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 зі справи № 910/2122/19 скасувати.
3. Справу № 910/2122/19 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова