03 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2943/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент, скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019
у справі № 910/2943/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест",
до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
про стягнення 121 299,89 грн.,
Департамент 20.09.2019 (згідно з відмітками відділу поштового зв'язку) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/2943/19 залишити в силі. Крім того, скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Департаменту у справі № 910/2943/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в даній справі є стягнення грошової суми у розмірі 121 299,89 грн, а, отже, ціна позову у справі № 910/2943/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Водночас у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Мотивуючи підстави для відкриття касаційного провадження передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки існує судова практика неоднакового застосування судом апеляційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Обґрунтовуючи зазначені доводи, скаржник посилається на неоднаковість висновків апеляційних інстанцій у аналогічних справах, зокрема у постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 910/14613/17.
Розглядаючи зазначені у касаційній скарзі аргументи та доводи з точки зору визначеності щодо питання права, яке має фундаментальне значення та/або виняткового значення, Касаційний господарський суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від таких сторін у справі, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Водночас посилання скаржника у касаційній скарзі на неоднакове застосування в судових рішеннях апеляційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, судом відхиляються з огляду на їх загальний зміст, а також без належного обґрунтування скаржником, в чому саме полягало неправильне застосування цих норм і яким чином це вплинуло на прийняття різних за змістом судових рішень.
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до необхідності перегляду та переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.
Касаційний господарський суд відзначає, що самим цитуванням окремих норм законів, а також посилання лише на факт порушення норм матеріального та процесуального права не дає підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання скаржника на ті обставини, що розгляд цієї справи становить виняткове значення для Департаменту необґрунтовано та непідтверджено жодними доказами.
Обґрунтування наявності інших підстав, передбачених підпунктами "б", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України щодо права касаційного оскарження в малозначних справах, скаржником також не наведено.
Відтак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У рішенні "Пономарьов проти України" Європейського Суду з прав людини зауважив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, Касаційний господарський суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/2943/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, заява про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Касаційним господарським судом не розглядається.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі №910/2943/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос