Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" жовтня 2019 р.Справа № 922/526/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Волевським Л.В.
розглянувши справу
за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Донця - Захаржевського, 4) за участю Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4)
до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 6,7 пов.) 2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 3. Фермерського господарства "Ранг" (63720, Харківська область, Куп'янський район, с. Кіндрашівка, вул. Спортивна, 22)
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки площею 11,4318 га
за участю представників:
прокурора - Чірік В.Г., службове посвідчення № 036688
від відповідача 1 - Щербак Т. М., довіреність №32-20-0.14,2-17/62-19 від 03.01.19
від відповідача 2 - не з'явився
від відповідача 3 - Радьков С.М., директор ФГ "Ранг"
На розгляд Господарського суду Харківської області у лютому 2019 року подано позов заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 2. ОСОБА_1., 3. Фермерського господарства "Ранг", згідно вимог якого, прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківської області "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2306-СГ;
- визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 11,4318 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;
- визнати недійсним, укладений 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 11,4318 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;
- зобов'язати ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку загальною площею 11,4318 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, кадастровий номер 323783000:02:000:0608 вартістю 317820,32 грн. державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що звертаючись до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство. У подальшому, вказані земельні ділянки передано ОСОБА_1 в користування ФГ "Ранг" за прощеною процедурою без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2019 у справі № 922/526/19 закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 апеляційну скаргу прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2019 по справі № 922/526/19 про закриття провадження по справі задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2019 по справі № 922/526/19 про закриття провадження по справі скасовано та справу передано на розгляд Господарського суду Харківської області.
З метою недопустимістю повторної участі в розгляді справи судді Прохорова С.А., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/526/19, про що заступником керівника апарату суду складено та підписано відповідне Розпорядження № 428/2019 від 30.07.2019.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для розгляду справи № 922/526/19 визначено головуючого суддю (суддя - доповідач): Жиляєв Є.М., про що заступником керівника апарату складено та підписано відповідний Витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 (17:34:30).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2019 призначено справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.08.2019 о 10:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2019 підготовче засідання відкладено на 17.09.2019 об 11:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.10.2019 до 11:00.
Прокурор у підготовче засідання 01.10.2019 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Водночас, прокурор підтримав в засіданні подані раніше заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 10243 від 24.04.19) (т.с. І а.с. 134-139). В обґрунтування заперечень посилається на те, що винесення відповідачем 1 наказу про передачу земель в оренду із земель державної власності усупереч вимогам закону позбавляє державу правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В силу норм ЗК України, особою, уповноваженою держаною для здійснення відповідних функцій щодо розпорядження земельними ділянками від її імені є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке не може бути позивачем, оскільки в даному випадку є відповідачем. Також прокурор в засіданні зазначає про те, що в даному випадку інтереси держави є порушеними винесенням, на думку прокурора, спірних наказів та підлягають захисту саме прокурором, оскільки як було зазначено вище у даних відносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Відповідач 1 (Головне управління Держгеокадастру у Харківської області) у підготовче засідання 01.10.2019 з'явився та підтримав подане раніше клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №9095 від 15.04.19) (т.с. І а.с. 90-92). В обґрунтування поданого клопотання про залишення позову без розгляду відповідач 1 в засіданні наголошує про те, що прокурор, в порушення норм чинного законодавства, не визначив орган уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не довів суду, що даний орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Також відповідачем 1 наголошено про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18). У даному разі органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом влади та державної в одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру. Між тим, заступником керівника Ізюмської місцевої прокуратури пі час звернення до Господарського суду Харківської області в позовній заяві не доведено, що вказаний органи, а саме: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, у зв'язку з чим підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідач 2 ( ОСОБА_1 .) у підготовче засідання 01.10.2019 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином (т.с. ІІ а.с. 100).
Відповідач 3 (ФГ "Ранг") у підготовче засідання 01.10.2019 з'явився та підтримав клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.
Суд приймає до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Окрім цього, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб'єкта, не може презюмуватися, як безспірне.
Щодо тверджень прокурора щодо відсутності органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 ЗК України контроль використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
За приписами статті 15-2 ЗК України, які кореспондуються з приписами статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі по тексту - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
За п. п. 22 п. 11 Положення Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.
Підпунктом 3 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2015 № 1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі по тексту - Рішення КСУ № 1-1/99), а саме: п. 5 встановлено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
З урахуванням викладеного органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.
Між тим, заступником керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в позовній заяві не зазначено орган - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та крім того не доведено, що вказаний орган, а саме: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, при цьому, обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
Отже, беручи до уваги те, що прокурором безпідставно, при подані позову до суду, не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у даній справі, не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Дана правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі 924/1237/17.
Додатково, суд звертає увагу, що при зверненні з позов до суду, прокурором не дотримано вимоги частини другої статті 162 ГПК України (позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Судом встановлено, що позовна заява підписана заступником керівника Ізюмської місцевої прокуратури Михалік О.І., при цьому жодних документів на підтвердження повноважень особи, що її підписала, як до матеріалів позовної заяви, так і під час розгляду справи - не надано, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується Принципом Верховенства права.
Процесуальна рівність всіх учасників судового процесу перед Законом і Судом є фундаментальною засадою господарського судочинства.
Щодо клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що оскільки позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду та справа не розглядається по суті, суд не вбачає підстав для розгляду відповідної заяви.
Згідно ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, для вирішення питання про повернення сплаченого судового збору, прокурору необхідно звернутись до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 53, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області за участю Прокуратури Харківської області до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 2. ОСОБА_1 , 3. Фермерського господарства "Ранг" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки площею 11,4318 га - залишити без розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала підлягає оскарженню, в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 02.10.2019 р.
Суддя Є.М. Жиляєв