19 вересня 2019 року Справа № 915/1896/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, пр.-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770)
в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38728444)
до відповідача Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 08299180)
про стягнення коштів в сумі 10 389, 29 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Супрун С.В., довіреність № 4623 від 02.07.2019 року;
від відповідача: Охіцинська Д.С., довіреність № 17 від 02.04.2019 року.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість в сумі 10 389, 29 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 19.09.2019 року.
В судовому засіданні 19.09.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо невиконання відповідачем зобов'язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування військовозобов'язаного працівника ОСОБА_1 на навчальних зборах (невідшкодування витрат на виплату середнього заробітку). Позовні вимоги обґрунтовані положеннями постанови КМУ від 23.11.2006 року № 1644 “Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних”, ст. 1, 29 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, Положенням “Про військові комісаріати”, Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.03.2007 року № 80.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
12.09.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14433/19), в якому відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами.
В обґрунтування заперечень зазначає, що станом на 01.12.2018 року виділені кошти та кошторисні призначення на 2018 рік по виплаті витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним були витрачені в повному обсязі. Додаткові заявки для виплат у 2018 році не фінансувались, кошторисні призначення не надавались.
Відповідач просив суд в позові відмовити.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
19.10.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу позивача АМПУ «Адміністрація морських портів України» направлено лист № 1122 від 19.10.2018 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив про призов з 31 жовтня по 30 листопада 2018 року на навчальні збори військовозобов'язаного сержанта ОСОБА_1 , відповідно до Плану проведення навчальних зборів з практичним призовом військовозобов'язаних (арк. 13).
Згідно з повідомленням військового комісара Вітовського РВК працівника АМПУ м. Миколаїв ОСОБА_1 призвано на навчальні збори 31.10.2018 року (арк. 14).
Згідно довідки Військового комісара Вітовського РВК підполковника Білого С.А. № 272 від 03.12.2018 року ОСОБА_1 дійсно був призваний на навчальні збори військовозобов'язаних в період з 31.10.2018 року по 01.12.2018 року (арк. 15).
14.12.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 18-02-01-6865 про компенсацію середнього заробітку (арк. 16). Разом із листом № 18-02-01-6865 від 14.12.2018 року позивачем направлено відповідачу рахунок № 129551608 від 12.12.2018 року на суму 10 389, 29 грн. (арк. 17) та відомість про виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним призваним на збори, відповідно до якої за період перебування на зборах з 31.10.2018 року по 01.12.2018 року ОСОБА_1 нараховано до виплати та сплачено 8 515, 81 грн. заробітної плати та 22% єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 873, 48 грн., що разом становить 10 389, 29 грн. (арк. 18).
Крім того, позивач неодноразово звертався до Військового комісара Миколаївської області з листом № 2026.18-02-03/Вих/18 від 13.06.2019 року та претензією № 2097/18-02-01/Вих/18 від 20.06.2019 року з вимогами негайно погасити заборгованість (арк. 19-23).
У відповідь на претензію № 2097/18-02-01/Вих/18 від 20.06.2019 року Військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 направив на адресу позивача Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» лист, в якому зазначив, що станом на 01.12.2018 року виділені кошти та кошторисні призначення на 2018 рік витрачені у повному обсязі. Додаткові заявки для виплат у 2018 році не фінансувались, кошторисні призначення не надавались (арк. 24).
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування військовозобов'язаного працівника Адміністрації Шаповал І.В. на навчальних зборах і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Згідно з приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю тощо (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці (абз. 1 ч. 9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За громадянами України, які проходять підготовку з військово-технічних спеціальностей з відривом від виробництва, на весь час підготовки, включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" від 23.11.2006 № 1644 передбачено, що виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат на рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Відповідно до п. 7, 8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 № 80 за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п.11 Інструкції).
Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за відповідною формою (п. 12 Інструкції).
Відповідно до п. 13 Інструкції середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
За змістом пунктів 4.6, 4.7. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобовязаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.09 № 560 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.12.09 за № 1162/17178) у редакції наказу Міністерства оборони України 05.04.13 № 245, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо. Обласні військові комісаріати (військовий комісаріат АР Крим, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зобов'язані після закінчення навчальних зборів, зокрема: відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.
У відповідності до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.13 № 389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Отже, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори, середньої заробітної плати (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Відповідач не заперечуючи проти правильності здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог та періоду перебування ОСОБА_1 на військовий зборах фактично обгрунтовує невиконання свого зобов'язання, яке виникло в силу Закону, відсутністю коштів на такі витрати.
Щодо посилання відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, то суд зазначає наступне.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена також в постанові ВС від 22.05.2018 року по справі № 908/3349/16.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Позивачем виконано вимоги чинного законодавства України щодо подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідних документів стосовно виплати військовозобов'язаному працівнику середньої заробітної плати за період знаходження останнього на навчальних зборах, зокрема, надано рахунок на оплату на суму 10 389, 29 грн. та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 . Проте, станом на день розгляду справи суду не подано доказів відшкодування понесених позивачем витрат в розмірі 10 389, 29 грн. (відшкодування витрати на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаному і витрати нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період перебування працівника позивача ОСОБА_1 на навчальних військових зборах).
Позовні вимоги є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами у справі. Відповідачем не спростовано позовних вимог. Суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 10 389, 29 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Миколаївського обласного військового комісаріату, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, пр.-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38728444):
- 10 389, 29 грн. (десять тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 29 коп.) - заборгованості;
- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.09.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш