Провадження № 11-кп/821/90/19Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1
ЄУНСС №699/105/18 Категорія: ч.1 ст.125 КК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с Сидорівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного,
кримінальне провадження № 12018250190000003 відносно ОСОБА_12 скеровано начальнику Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури для організації проведення досудового розслідування, -
Слідчий слідчого відділення корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_10 , про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_12 .
Клопотання вмотивовано тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження №12018250190000003 від 02.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2018 року, близько 14.20 год., перебуваючи на вулиці біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , під час з'ясування відносин з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 наніс один удар правою рукою, стисненою в кулак в ліву навколоочну ділянку обличчя, один удар правою рукою, стисненою в кулак в область верхньої губи зліва та одразу ще удар лівою рукою стисненою в кулак в область лобної ділянки зліва, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_13 , згідно висновку судово-медичної експертизи №05-11-01/15 від 09.01.2018 тілесні ушкодження не спричиняють короткочасного розладу здоров'я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, в провадженні СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250190000004 від 02.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2018 року, близько 14.30 год., перебуваючи на сходовому майданчику на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раніше неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс один удар кулаком правої руки в область лівої виличної ділянки обличчя ОСОБА_14 , після чого кулаком лівої руки наніс удар у праву ділянку обличчя та удар в потиличну ділянку голови зліва потерпілому ОСОБА_14 , тим самим спричинив тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-11-М 13 від 09.01.2018 у вигляді синців голови, садна обличчя, які утворилися від дії тупого твердого предмету, дані тілесні ушкодження не спричиняють короткочасного розладу здоров'я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, слідчим відділенням Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУ НП з Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250190000003 від 02.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2018 року, близько 14.30 год., на ґрунті неприязних відносин, які виникли раніше з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на сходовому майданчику на другому поверсі домоволодіння АДРЕСА_2 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс один удар рукою, стисненою в кулак, в ліву навколоочну ділянку обличчя ОСОБА_15 .
Крім того, 01.01.2018 року, близько 15.00 год., ОСОБА_12 перебуваючи біля домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс декілька ударів руками в область лівої бокової поверхні шиї та вуха ОСОБА_15 , від яких потерпілий втратив рівновагу та впав на землю.
Таким чином ОСОБА_12 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_15 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-11-01/14 від 09.01.2018 року, у вигляді синців обличчя, синців шиї, правої кисті та садна лівої вушної раковини, які утворилися від дії тупого твердого предмету, дані тілесні ушкодження не спричиняють короткочасного розладу здоров'я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень.
25.01.2018 матеріали кримінальних проваджень №12018250190000005 від 02.01.2018, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, № 12018250190000004 від 02.01.2018, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та №12018250190000003 від 02.01.2018, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України об'єднані в одне провадження та кримінальному провадженню присвоєно порядковий номер №12018250190000003.
Вказані дії ОСОБА_12 орган досудового розслідування кваліфікує за ч.І ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Проте, в ході досудового розслідування встановлено, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 35 від 26.01.2018 ОСОБА_12 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизотипового розладу психопатободібного варіанту в стані декомпенсації з маячноподібними включеннями та зловживанням психоактивними речовинами, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати власні дії та керувати ними.
Наявність у ОСОБА_12 на теперішній час вищевказаного некомпенсованого шизотипового розладу психопатоподібного варіанту з маячноподібними включеннями та зловживанням психоактивними речовинами унеможливлює його подальшу участь у слідчих діях та судовому засіданні.
У зв'язку з наявністю в підекспертного клінічних ознак пасивного типу суспільної небезпеки, відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду.
Таким чином, у клопотанні слідчий зазначав про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_12 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.І ст.125 КК України, у стані неосудності, а тому подальше досудове розслідування має продовжуватися згідно правил застосування примусових заходів медичного характеру.
У зв'язку з цим, слідчим 29.01.2018 року винесено постанову про зміну порядку досудового розслідування згідно вимог ст. 503 КПК України.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_12 .
Кримінальне провадження № 12018250190000003 відносно ОСОБА_12 скеровано начальнику Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури для організації проведення досудового розслідування.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону. У ході апеляційного розгляду допитати судово-психіатричного експерта та дослідити дані, що характеризують особу ОСОБА_12 . Постановити нову ухвалу, якою застосувати примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_12 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним типом нагляду за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд, приймаючи рішення та визнаючи висновок судово-психіатричної експертизи №35 від 26.01.2018 недопустимим доказом в порушення вимог КПК України упереджено підійшов до оцінки даного доказу, посилаючись на те, що використання експертом даних з архіву Черкаської обласної психіатричної лікарні під час проведення судово - психіатричної експертизи є самостійним збиранням доказів по справі, а слідчим безпідставно не виконано вимоги тимчасового доступу до медичної документації.
На переконання апелянта, використання експертом при проведенні експертизи стосовно ОСОБА_12 архівних історій хвороби не є збиранням ним доказів в розумінні ст. 93 КПК України, оскільки архівні матеріали входять до переліку медичної документації самої експертної установи, а тому для її використання при проведенні експертизи надання окремого дозволу органу, який призначив експертизу чи тимчасовий доступ до медичної документації не потрібний.
ОСОБА_12 та його законний представник ОСОБА_16 були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду проте, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ці вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Повно та об'єктивно дослідивши всі, надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до вірного висновку, про відмову у задоволенні клопотання, оскільки під час досудового розслідування експертиза, яка є обов'язковою у даній категорії справ, проведена з грубим порушенням кримінального процесуального закону, а тому не може бути використана як доказ психічного стану ОСОБА_12 .
Так, згідно з ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Тобто, зі змісту даної статті слідує, що для правильного вирішення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, необхідно встановити достатність підстав, які свідчать про неосудність особи, стосовно якої розглядається клопотання.
Згідно з вимогами ст. 509 КПК України, у редакції станом на час призначення судово-психіатричної експертизи, слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП було призначено відносно ОСОБА_12 судово-психіатричну експертизу від 25.01.2018.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №35 від 26.01.2018 ОСОБА_12 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизотипового розладу психопатоподібного варіанту в стані декомпенсації з маячноподібними включеннями та зловживанням психоактивними речовинами, що позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати власні дії та керувати ними.
Наявність у ОСОБА_12 на теперішній час вищевказаного декомпенсованого шизотипового розладу психопатоподібного варіанту з маячноподібними включеннями та зловживанням психоактивними речовинами унеможливлює його подальшу участь у слідчих діях та судовому засіданні. У зв'язку з наявністю в підекспертного клінічних ознак пасивного типу суспільної небезпеки, відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду (а.к.п.167-170).
Крім того, в суді першої інстанції був допитаний експерт ОСОБА_17 , який проводив судово-психіатричну експертизу, згідно показів якого відносно ОСОБА_12 була проведена комісійна експертиза. Підставою для її проведення стали документи, вказані в п.18 експертизи. Досудове слідство надало амбулаторну картку ОСОБА_12 , яка надійшла разом з матеріалами кримінального провадження. Для проведення експертизи були використані матеріали кримінального провадження, медичної документації, яка була отримана ним самостійно в архіві Черкаської обласної психіатричної лікарні, та результати клінічного інтерв'ю, проведеного з ОСОБА_12 .
Відповідно до ч.4 ст.69 КПК України експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
До того ж, на час проведення судово-психіатричної експертизи діяв Порядок проведення судово-психіатричної експертизи №397 від 08.10.2001, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, згідно п.19 якого, експерт має право порушувати клопотання про надання додаткових матеріалів та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань.
Водночас, у відповідності до п. 20 даного порядку, експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Тому, експерт ОСОБА_17 при проведенні експертизи, встановивши недостатність наданих на експертизу матеріалів для надання відповіді на поставлені питання, повинен був звернутися до слідчого, який призначив судово-психіатричну експертизу, з клопотанням про надання додаткових матеріалів, зокрема, про надання медичної документації з архіву Черкаської обласної психіатричної лікарні.
Враховуючи викладене, протилежні доводи апеляційної скарги прокурора про те, що дозвіл органу, що призначив експертизу чи тимчасовий доступ до медичної документації не потрібний, є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо недопустимості такого доказу, як висновок судово-психіатричного експерта №35 від 26.01.2018, оскільки експертиза проведена на підставі документів, отриманих з процесуальним порушенням вимог закону, яке полягає в тому, що експерт самостійно збирав докази по справі без звернення з відповідним клопотанням до слідчого.
Враховуючи викладене, в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та належні докази щодо психічного стану ОСОБА_12 , що є обов'язковою обставиною при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного рішення про відмову у задоволенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407, ст. 418 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, якою відмовлено в застосуванні примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_12 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді