Справа № 22-ц/821/397/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 305010300 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.
30 вересня 2019 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Людмили Герасимівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, :
22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2018 року Черкаською місцевою прокуратурою Черкаської області відносно нього, слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, складено протокол №1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП - невиконання посадовою особою законних вимог прокурора.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2018 року його визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення і застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 340 грн.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року зазначену постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите на підставі п. 1 ч. І ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП.
В результаті незаконних дій Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області позивачу спричинено моральну шкоду, заподіяну винесенням відносно нього необгрунтованої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і накладенням штрафу за правопорушення, якого він не скоював.
Черкаською місцевою прокуратурою Черкаської області незаконно, публічно і демонстративно збирались відносно нього докази вчинення надуманого протиправного діяння. При цьому йому було відмовлено у будь-якій можливості захистити свої інтереси. Доводи щодо відсутності складу правопорушення в його діях до уваги не приймались. Прокурор Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області юрист 1-го класу Лисик М.А., який збирав матеріали для справи про адміністративне правопорушення, ставився до нього зверхньо, зневажливо, висловлювався в його адресу образливими словами, що принижувало його як людину, як слідчого, фахівця і особу, яка не гірше за даного прокурора знається на нормах права.
Про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння та, як наслідок, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, стало відомо керівництву слідчого управління ГУНП в Черкаській області. На кожному засіданні або нараді за участі слідчих Черкаської області його викликали на широкий загал, примушували надавати пояснення з ситуації, яка склалась, і виправдовуватись в протиправних діях, яких він не скоював. Його попереджали, що він буде звільнений з органів Національної поліції України за дискредитацію, як тільки закінчаться суди.
Крім того, 22 січня 2018 року на сторінці Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області у Фейсбуці було оприлюднено статтю про складення і направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. І ст. 185-8 КУпАП, відносно слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Хоч в статті його прізвище прямо не вказувалось, але колеги по службі достовірно знали, що вона стосується саме його.
Вказує, що зазначене завдавало йому великого душевного болю та страждань, а саме: він зазнав приниження честі, гідності та своєї ділової репутації. Внаслідок неправомірних дій Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області він був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернень до суду, на участь у судових засіданнях. У нього зірвалися життєві плани, різко погіршився стан здоров'я, він дуже нервувався і, як наслідок, у нього з'явилась гіпертонічна хвороба.
На підставі викладеного просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області на його користь 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, не є безумовним доказом неправомірності таких процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1176 ЦК України. Водночас позивач не надав достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди саме Черкаською місцевою прокуратурою.
В апеляційній скарзі, поданій 23 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Геращенко Л.Г. вважаючи що зазначене рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, являється незаконним та невмотивованим просила його скувати та ухвалити у справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Водночас апелянт не погоджується з позицію суду першої інстанції, вважає, що саме діями Черкаської місцевої прокуратури, що пов'язані зі складанням відносно нього протоколу № 1 про вчинення адміністративного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП, йому завдано моральної шкоди.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади , органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення.
Оскільки постановою апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2018 року, якою позивача піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП України скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП переконаний, що у нього виникло право на відшкодування шкоди у сфері правосуддя, яке в свою чергу виникає за наявності наступних підстав: постановлення судом виправдального вироку, скасування незаконного вироку суду; закриття кримінально провадження органом досудового розслідування; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить суд відмовити в задоволені скарги.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачаються такі фактичні обставини.
18 січня 2018 року Черкаською місцевою прокуратурою Черкаської області відносно слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Шевченка В.В. складено протокол №1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП - невиконання посадовою особою законних вимог прокурора (а.с. 7-12).
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КпАП України і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн. (а. с. 13- 15).
Позивач скористався процесуальним правом на оскарження вказаного судового рішення в результаті якого постановою апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року зазначену постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП. (а.с. 16-18).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги та як підставі для їх задоволення ОСОБА_1 посилається на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також вказує, що зазначене завдавало йому великого душевного болю та страждань, а саме він зазнав приниження честі, гідності та своєї ділової репутації. Внаслідок неправомірних дій Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області він був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернень до суду, на участь у судових засіданнях. У нього зірвалися життєві плани, різко погіршився стан здоров'я, він дуже нервувався і, як наслідок, у нього з'явилась гіпертонічна хвороба. На підтвердження зазначеного в якості доказу надав виписку із історії хвороби № 2740 Черкаського обласного кардіологічного центру від 19 листопада 2018 року.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Матеріали вказаної справи свідчать про те, що на позивача було накладено один із видів адміністративного стягнення, а саме - штраф. Відповідно його накладення та винесення необґрунтованої постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, завдали йому моральної шкоди
Водночас відшкодування шкоди, що регламентовано вищенаведеною статтею передбачено лише за накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, що відповідно виключає безумовне її застосування до правовідносин, що склалися.
Статтею 1 Закону України від 01.12 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 1 вказаного Закону України підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу.
Статтею 2 Закону України № 266/94-ВР передбачено перелік підстав на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбаченого законом, серед яких закриття справи про адміністративне правопорушення.
Водночас в постанові апеляційного суду Черкаської області зазначено, що невиконання законних вказівок та доручень, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність, яка встановлюється п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України. Інша відповідальність слідчого можлива в порядку дисциплінарного провадження.
З викладеного слідує, що постанова апеляційного суду Черкаської області про закриття адміністративної справи не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає позивач, акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту статті 1176 ЦК України.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Вище наведені висновки колегії суддів суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовим висновком зробленим Великою Палатою Верховного суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; провадження № 12-199 гс18 та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № справа № 643/15118/18; провадження № 61-10505 св19.
Відповідно до п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладених у в постановах Верховного суду.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України регламентовано, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Враховуючи принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, п. 4 с. 12 ЦПК України.
Доведення обставини на які відповідно посилається позивач, як на підставу своїх вимог або заперечень згідно ст. 81 ЦПК України , покладено на самого позивача.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність вищевказаних обставин.
Щодо наданої в якості доказів Черкаським обласним кардіологічним центром виписки із історії хвороби ОСОБА_1 № 2740 від 19 листопада 2018 року, а також виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 наданої Черкаським районним центром первинної медико-санітарної допомоги Черкаської районної ради від 19 листопада 2018 року то вони не можуть бути враховані судом в якості належних допустимих доказів оскільки їх зміст не вказує на наявність саме причинного зв'язку із подіями викладеними у позовній заяві та як наслідком виникнення вказаного захворювання. Водночас вбачається, що історія захворювання позивача становить період протягом 3-х років на момент формування вказаних виписок.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому за відсутності складових: наявність шкоди, дій Черкаської місцевої прокуратури та причинний зв'язок між вказаними діями та шкодою, для виникнення зобов'язання відшкодування шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167, частини шостої статті 1176 ЦК України підстави відсутні.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції є таким що постановлене з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення, визначених ст. 376 ЦПК України, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Людмили Герасимівни, залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: