26 вересня 2019 року
м. Харків
справа № 621/768/18
провадження № 22-ц/818/4228/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
відповідач: ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2019 року, ухвалене суддею Бібіком О.В., --
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . На випадок смерті батько заповіту не залишив. Спадкоємцями за законом були - він, син померлого, дочка ОСОБА_6 та дружина ОСОБА_2
На час смерті батько був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Він, хоча і не звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, спадщину прийняв шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, яке належало батькові, а саме після його смерті забрав в своє володіння та управління предмети домашньої обстановки (меблі, пральну машинку, слюсарні знаряддя праці) та вжитку (одяг та взуття, які належали померлому), його фотографії, документи, здійснював догляд за будинком, який розпочав будувати батько і по цей час здійснює догляд, що підтверджує фактичне прийняття спадщини.
Для можливості оформлення спадкових прав необхідно встановити факт того, що на протязі шести місяців з дня смерті він фактично вступив у володіння та управління спадковим майном.
Після смерті батька залишилась спадщина у вигляді недобудованого житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Готовність станом на 02 лютого 2018 року складає 79%.
Право власності батько за життя не встиг оформити, як і добудувати будинок, хоча проживав у ньому.
Батько, хоча і перебував у зареєстрованому шлюбі з матір'ю ОСОБА_2 , однак будинок будував за особисті кошти, що підтверджується відсутністю претензій з її боку, будь-яких вимог про визнання майна спільним майном подружжя, відсутністю свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя, відсутністю позовних вимог до нього, як спадкоємця, який фактично прийняв спадщину.
Постановою приватного нотаріуса Зміївського РНО Сапка І.М. від 31 січня 2018 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав.
Просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що він ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини.
Визнати за ним право власності на недобудований житловий будинок з надвірними будявлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача ОСОБА_7 надійшла заява, в якій на задоволенні позовних вимог наполягає, просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 про причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подавала.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_2 , проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 на недобудований житловий будинок, готовністю 79%, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити про відмову в позові.
В апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки із заявами про прийняття спадщини жодний із спадкоємців не звертався, належним відповідачем у справі на її думку є Чемужівська сільська рада, оскільки спірне майно знаходиться на її території.
Крім того, спірний будинок перебував у спільній сумісній власності її та її померлого чоловіка. Суд даної обставини не врахував та повністю визнав право власності на спірне майно за позивачем.
Також, матеріали справи не містять доказів, що позивач фактично прийняв спадщину.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
На час смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був чинним Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, тому на правовідносини щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_5 , поширюється дія ЦК, в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 529 ЦК України, в редакції 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Статтею 548 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину якщо: 1) він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
При цьому про фактичне прийняття спадщини може свідчити спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, наявність у спадкоємця документів померлого, квитанції, свідоцтв, тощо.
На час смерті ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім нього за даною адресою ніхто не був зареєстрований, у тому числі малолітні та неповнолітні діти. (а. с. 9).
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався.
Постановою приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу від 13 січня 2018 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 . , оскільки він не надав доказів того, що вступив в управління спадковим майном, а також те, що не надано документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на це нерухоме майно (а.с.20).
Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначав, що він, хоча і не звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, спадщину прийняв шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, яке належало батькові, а саме після його смерті забрав в своє володіння та управління предмети домашньої обстановки (меблі, пральну машинку, слюсарні знаряддя праці) та вжитку (одяг та взуття, які належали померлому), його фотографії, документи, здійснював догляд за будинком, який розпочав будувати батько і по цей час здійснює догляд, що підтверджує фактичне прийняття спадщини.
Однак, будь-яких доказів того, що позивач вчинив ці дії, а також саме в 6-ти місячний строк, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.ст. 328, 392,1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує право власності.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Із довідки КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації» від 02.02.2018 року вбачається, що згідно рішення виконкому Чемужівської сільської ради народних депутатів від .10.01.1992 року №5 земельна ділянка площею 2500 кв.м. була виділена ОСОБА_5 для будівництва житлового будинку та господарських будівель. Проектної документації до БТІ не було надано. На земельній ділянці будується житловий будинок, готовність якого із 2013 р. по 2018 р. не змінилась і складає 79%, а також збудовані навіси літ.Б, літ.В, колонка № 1. (а. с. 16, 17).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що спірний будинок не увійшов до складу спадщини, а отже право власності не може бути визнано за позивачем у порядку спадкування .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 на недобудований житловий будинок, готовністю 79%, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .- скасуванню, з постановленням нового судового рішення про залишення позову в цій частині без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 , 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текс постанови складений 01 жовтня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко